Постанова 4850 № 200/4257/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року справа №200/4257/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 р. у справі №200/4257/20-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І., повний текст складено 04.05.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними дій та зобов`язання скасувати постанови, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі відповідач) в якому просила визнати дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження № 61671064 від 30 березня 2020 року, відкритого на підставі виконавчого напису №152 від 11 лютого 2020 року, здійсненого приватним нотаріусом КМНО Мажугою В.Ю., згідно з якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку позивача для виплати заробітної плати, відкритому у філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» №UA373351060000026206502565063 в сумі 21118,72 грн. протиправними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61671064 від 30 березня 2020 року, відкритого на підставі виконавчого напису №152 від 11 лютого 2020 року, здійсненого приватним нотаріусом КМНО Мажугою В.Ю., згідно з якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку позивача для виплати заробітної плати, відкритому у філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» №UA373351060000026206502565063 в сумі 21118,72 грн. (а.с. 1-3). В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, а тому відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» мав право на відкриття виконавчого провадження лише у разі наявності у позивача майна, місцем знаходження якого є м. Київ. У позивача відсутнє майно на території м. Києва, та відсутні рахунки, відкрити у м. Києві, тому при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження №61671064 від 30.03.2020 відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства, а тому дії щодо відкриття виконавчого провадження поза межами свого виконавчого округу, а також дії щодо вчинення інших виконавчих дії є неправомірними. Також позивач зазначає, що постанова про арешт коштів боржника, яка прийнята в рамках виконавчого провадження №61671064 є протиправною з огляду на протиправність самого факту відкриття виконавчого провадження № 61671064. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовано: - постанову про відкриття виконавчого провадження №61671064 з виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 21118,72 гривень, винесену 30 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В.; - постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №61671064, винесену 30 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В.; - постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №61671064, винесену 30 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В.; - постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61671064 про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у банках, винесену 30 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. (а.с. 70-73). Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що виконавчим написом №152 від 11.02.2020, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. встановлено місце проживання боржника АДРЕСА_1 , тобто місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Звертає увагу, що ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Посилаючись на позицію Верховного суду висловлену в постанові від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17, зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій він має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Під час апеляційного розгляду позивач заперечувала проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4-5). Відповідно довідки №17 від 11.02.2020 року структурного підрозділу «Станція Лиман» Регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_1 працює приймальником поїздів (а.с.7). 11 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованості за період з 22 лютого 2018 року по 24 січня 2020 року в сумі 20618,72 гривень. Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , б.3, місцем проживання зазначено: АДРЕСА_3 (а.с. 30-31). 30 березня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (стягувач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клименка Р.В. подана заява про примусове виконання рішення. Згідно заяви стягувач просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості. В додатках до заяви вказані: платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису, копія довіреності представника стягувача (а.с. 28-29). 30 березня 2020 року відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №61671064 з виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 21118,72 гривень (а.с.9). 30 березня 2020 року відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №61671064 (а.с. 11). 30 березня 2020 року відповідачем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №61671064 (а.с.13). 30 березня 2020 року відповідачем винесена постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61671064 про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у банках (а.с. 15). Відповідно до інформаційної довідки №14111120200504 від 04 травня 2020 року в Єдиному реєстрі приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_2 є територія міста Києва (а.с. 59-60). Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII). Згідно із ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - Фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду. Так, з матеріалів справи вбачається, що в заяві про примусове виконання рішення (а.с. 28-29) стягувач зазначив місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , що територіально відноситься та підпорядкованого Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі. Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч.3 ст. 26 Закон України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Згідно абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Як зазначено у ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами. Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 26 того ж Закону, щодо відомостей про «місце проживання», «місце перебування» чи «місцезнаходження» особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання адже, в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття. На підставі зазначеного вище, 30 березня 2020 р. приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименка Роман Васильович правомірно керуючись ст. ст. 4, 24, 26, 28 ЗУ «Про виконавче провадження» та виходячи із зазначеної стягувачем у заяві про примусове виконання рішення інформації про місце проживання боржника, відкрито виконавче провадження за місцем проживання боржника та винесено у виконавчому провадженні №61671064 оскаржувані ОСОБА_1 постанови про: відкриття виконавчого провадження; стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; арешт коштів боржника. Таким чином, суд першої інстанції не врахував вище наведені фактичні обставини справи та вимоги закону та дійшов хибного висновку, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 березня 2020 р. №61671064, про стягнення з боржника основної винагороди від 30 березня 2020 р. №61671064, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30 березня 2020 р. №61671064, про арешт коштів боржника від 30 березня 2020 р. №61671064, є неправомірними та помилково скасував їх. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права: неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Пунктом 1 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 р. у справі №200/4257/20-а - скасувати. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними дій та зобов`язання скасувати постанови відмовити. Постанова у повному обсязі складена 09 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.В. Геращенко І.Д. Компанієць