Постанова 4857 № 460/2992/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2992/20 пров. № А/857/7036/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя Борискін С.А., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №61745657 від 07.04.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 та задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи суд встановив, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту серія НОМЕР_1 . Відповідач, ОСОБА_2 , є приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва., що підтверджується витягом з єдиного реєстру приватних виконавців України. Відповідачем, 07 квітня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61745657. Виконавче провадження відкрито за заявою стягувача ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 30 березня 2020 року №5177 про стягнення з позивача кредитної заборгованості в сумі 25 520,00 грн. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі - Закон № 1404-УІІІ), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів. Згідно пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частиною першою статті 5 Закону № 1404-III встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частиною першою статті 25 цього Закону передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VІІІ. Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом статті 26 Закону № 1404-УІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Отже, цими нормами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території, якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту серія НОМЕР_1 , зокрема, місце реєстрації позивача вказано в його паспорті, копія якого знаходиться в матеріалах справи, а Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, що відповідачем не заперечується. Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання, відповідач виходив з того, що адресою боржника є зазначена у виконавчому написі нотаріуса фактична адреса ОСОБА_1 . На цій підставі приватний виконавець дійшов висновку про проживання боржника у м. Києві та, як наслідок, наявність підстав для відкриття ним виконавчого провадження. При цьому, жоден з доданих стягувачем документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві. Також, при поданні стягувачем вказаної заяви, останнім не надано будь-яких доказів, які б підтверджували місце проживання позивача станом на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису. У рішенні суд вказує: «Таким чином, виконавчий напис нотаріуса слугував належною підставою для відкриття спірного виконавчого провадження. Питання наявності чи відсутності у боржника майна в межах того чи іншого виконавчого округу не є спірним в межах даних правовідносин. За таких обставин, суд вважає, що відповідач за наявності достовірної інформації, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, про місце проживання та перебування позивача (боржника) в межах виконавчого округу міста Києва правомірно прийняла до виконання виконавчий документ, дотримавши тим самим правила територіальної діяльності приватних виконавців. Єдиним обґрунтуванням протиправності оскаржуваної постанови позивачем визначено те, що на час її винесення у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі м.Києва. При цьому, зазначаючи у позовній заяві про те, що місцем його реєстрації і проживання є АДРЕСА_2 , позивач зазначає адресу для листування Київську область, смт. Макарів, а/с 53.» Згідно частин 1, 2, ст 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання. За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видасться органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Отже, у суду не було належних та допустимих доказів того, що станом на момент відкриття виконавчого провадження адреса реєстрації позивача була відмінною від тої яка зазначена у паспорті. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Навіть той факт, що у виконавчому написі зазначено однією з адрес реєстрації та фактичного проживання вказано м. Київ, не підтверджує той факт, що місцем проживання/перебування позивача є саме місто Київ. Надаючи нотаріусу для вчинення виконавчого напису договір третя особа могла вказати в ньому будь-яку адресу позивача, адже вказаний договір є лише роздруківкою, зробленою в програмі ПДФ, яку може зробити будь-хто за допомогою засобів комп`ютерної техніки. До того ж, суд звернув увагу на те, що позивач вказав адресу для листування відмінну від адреси проживання/перебування. Проте, не надав значення, що вказана адреса також знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, і жодним чином не підтверджує правомірність винесення оскаржуваної постанови. Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-УІІІ визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Таким чином, апелянт вважає, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві. Також, звертає увагу на те, що висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника, боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 826/7969/16. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-УІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження №61745657 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві. Крім того, апелянт зазначає, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувану. Таким чином, враховуючи все вищенаведене, апелянт вважає, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61745657 від 07 квітня 2020 року. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії паспорта позивача серії НОМЕР_1, виданого 02.02.1998 Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 30.09.2019 між ТзОВ «Алекскредит», (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.02.1998 Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Позичальник) укладено договір про надання кредиту №2757831. 30.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», як стягувач, звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису ( вх.. №3699 від 06.04.2020), виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 30.03.2020 №5177 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» коштів в розмірі 25520,00 грн. У такій заяві про примусове виконання рішення зазначено адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_2. Також у заяві зазначено адресу проживання боржника: АДРЕСА_4 . Виконавче провадження стягувач просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника. До вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» було додано оригінал виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича від 30.03.2020 №5177 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , який є боржником за кредитним договором №2757831 від 30.09.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (стягувач) заборгованості в розмірі 25520,00 грн. Дата набрання виконавчим написом законної сили (дата внесення відомостей у реєстр нотаріальних дій) - 30.03.2020. 07.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису №5177, виданого 30.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 25520,00 грн. За результатами розгляду вказаного виконавчого напису нотаріуса, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2020 ВП №61745657. Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження №61745657 від 07.04.2020 надіслана позивачеві супровідним листом від 07.04.2020 №20510 за двома адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 (а.с.46). Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ (а.с.35). Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно вказано, що пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню. Статтею 4 Закону №1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документу та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу. Так пунктами 3, 4 частини 1 вказаної статті визначено, що у виконавчому документі зазначаються, серед іншого: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків). За приписами п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Згідно з положеннями ч.2 ст.24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частинами 1, 2 статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Згідно приписів ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до вимог ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (п. 5 Інструкції № 512/5). З огляду на це, суд дійшов правильного висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2020 №61745657 винесена за заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 30.03.2020 №5177, в якому вказано місце проживання позивача (боржника): АДРЕСА_4 . На час вирішення даного судового спору виконавчий напис нотаріуса від 30.03.2020 №5177 є чинним. Зазначена в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження адреса боржника повністю відповідає адресі проживання боржника ОСОБА_1 , вказаній у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса. Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного нотаріуса Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ. З огляду на викладене, на переконання суду першої інстанції, виконавчим документом підтверджується, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу місті Києва, а отже виконавчий напис нотаріуса слугував належною підставою для відкриття спірного виконавчого провадження. За таких обставин, суд вважав, що відповідач за наявності достовірної інформації, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, про місце проживання та перебування позивача (боржника) в межах виконавчого округу міста Києва правомірно прийняла до виконання виконавчий документ, дотримавши тим самим правила територіальної діяльності приватних виконавців. Проте, колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Згідно копії паспорта позивача серії НОМЕР_1, виданого 02.02.1998 Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області останній зареєстрований з 07.10.2003 р. за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно договору про надання кредиту №2757831 від 30.09.2019, укладеного між позивачем та ТзОВ «Елекскредит» адреса реєстрації та проживання ОСОБА_1 , Жодних доказів проживання позивача, як у період укладення кредитного договору, видачі виконавчого напису нотаріусом, відкриття виконавчого провадження відповідачем, так і на час розгляду справи у суді за адресою АДРЕСА_4 у матеріалах справи не має. А отже, у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав вважати, що постанова про відкриття виконавчого провадження є обґрунтованою, та винесеною з дотримання вище вказаних положень Закону щодо місця відкриття виконавчого провадження. Покликання суду першої інстанції на ту обставину, що позивач зазначив у позовній заяві про те, що місцем його реєстрації і проживання є АДРЕСА_2 , а адреса для листування АДРЕСА_5 взагалі є некоректними, тим більше смт. Макарів не входить до виконавчого округу м. Києва. Оскільки виконавчий документ приймався відповідачем до виконання не за місцем проживання боржника чи знаходження його майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги - задовольнити. Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі № 460/2992/20. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61745657 від 07.04.2020. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Головуючий суддя М. А. Пліш судді Т. І. Шинкар Н. М. Судова-Хомюк