Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4735/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 р.Справа № 480/4735/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, по справі № 480/4735/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, в якій просить: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження № 62999725 від 10.09.2020; - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню № 62999725 від 15.09.2020. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимогами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття провадження. Відповідно до ст. ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що позивач з 03.01.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 . Також з копії паспорта вбачається, що позивач починаючи з 1993 року зареєстрована у Сумській області (а.с.137). 09 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до приватного виконавця із заявою № 14688022 від 21 серпня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 18462 від 14.08.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , коштів у розмірі 50063,68 гривень. У даній заяві зазначено місце проживання боржника: АДРЕСА_2 . Також у вказаній заяві зазначена адреса місця реєстрації: 42721, Сумська область, Охтирський район, с. Коновалик (а.с.76). Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В., постановою від 10.09.2020, відкрито виконавче провадження ВП №62999725 про примусове виконання виконавчого напису № 18462 від 14.08.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , коштів у розмірі 50063,68 гривень. (а.с.98). У подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. у виконавчому провадженні ВП №64519856 було прийнято постанову від 15.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с.110). Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2020 ВП №62999725 - протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №№ 1404-VІІІ) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з п. 4 ч. 2ст. 23 Закону № 1403-VІІІ в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Так, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Статтею 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вищевказані норми визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У той же час, пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відповідно до ч. 5ст. 24 Закону № 1404-VІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Отже, саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно дост. 24 вказаного Закону. Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження". Аналіз положень Закону №1404-VIII дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року №580/3311/19. За змістом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Виходячи із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження. Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня 2020 року в справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17 (пункт 39). Отже, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII. Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5). Таким чином, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним. У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Із матеріалів справи встановлено, що у виконавчому написі №18462 від 14.08.2020 року винесеному приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в сумі 50063, 68 грн. (а.с.8), вказано адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 . Таку ж адресу боржника - ОСОБА_2 зазначено у заяві ТОВ "Вердикт Капітал" про примусове виконання рішення (а.с.9). При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач також мав дані, щодо адреси позивача: 42710, Сумська область, Охтирський район, с. Коновалик (а.с. 6). У той же час, будь-яких відомостей на підтвердження того, що позивач проживає саме в місті Києві матеріали виконавчого провадження не містять. Судовим розглядом встановлено, що позивач з 03.01.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 . Також з копії паспорта вбачається, що позивач починаючи з 1993 року зареєстрована у Сумській області (а.с.137). Тобто, як на час укладення договору кредитної лінії, так і на час відкриття вказаного виконавчого провадження боржник був зареєстрований за адресою, яка не відноситься до виконавчого округу відповідача. Також, суд зауважує, що доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не долучено. Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що зазначення місця реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за вказаною адресою. Разом з тим, за приписами Закону України "Про виконавче провадження", саме на виконавця покладено обов`язок пересвідчитись чи в межах його виконавчого округу подано виконавчий документ, оскільки, в іншому випадку це є підставою в силу п.10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" для його повернення стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, докази того, що позивач проживає в межах міста Києва у відповідача відсутні. Також колегія суддів зазначає, що пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Однак, в матеріалах виконавчого провадження, відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що навіть вже під час здійснення (відкритого) виконавчого провадження, відповідачем вчинялися дії, зокрема, стосовно з`ясування місця проживання, перебування позивача чи місцезнаходження майна боржника. За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що приватний виконавець Малкова М.В., при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчилась з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивача. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо права вибору стягувача місця виконання рішення та відсутності у виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне. Так, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Пунктом 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Згідно з п. 7 Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Отже, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа. При цьому, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Суд у контексті цього спору також враховує, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у м. Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання та реєстрацію у Сумській області. Відповідачем у ході розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних доказів, що свідчили б про наявність майна у ОСОБА_2 у м. Києві. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, суд зазначає, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів зазначає, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду по справі справа №160/15005/20 від 05.05.2021 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2020 року ВП №62999725 - є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки приватний виконавець виконавчого округу міста Києва порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, враховуючи те, що володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19 та від 08.04.2020 у справі №804/6996/17, від 29.08.2020 справа № 460/2997/20 адміністративне провадження № К/9901/23068/20, від 05.10.2020 справа №160/5415/20 адміністративне провадження № К/9901/24932/20 яка відповідно до вимог ч.5ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є незмістовними з тих підстав, що виконавцем у будь-якому разі порушено вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання. Щодо врахування позиції Верховного Суду викладеній, у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20 у даних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що така позиція формувалась в конкретній справі за інших обставин, які необхідно встановлювати при розгляді кожної справи окремо. Слід зазначати, що Верховним Судом у справі № 460/3537/20 направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відтак, висновок ВС в даному випадку застосуватись не може. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 по справі № 480/4735/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко