Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/1788/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/1788/20 Провадження № 22-ц/4820/1713/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 683/1788/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Гіппіусом Олександром Борисовичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2020 року в складі судді Кутасевич О.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник адвокат Мініх Ірина Миколаївна до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник адвокат Мініх І.М., звернувся до суду з позовом в якому просив, стягувати з ОСОБА_1 аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з моменту звернення з позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який було розірвано 01 вересня 2005 року. ОСОБА_1 є батьком позивача. ОСОБА_2 має статус особи з інвалідністю І-ї групи довічно, згідно рішення комісії МСЕК від 19 червня 2020 року. Тому ОСОБА_2 потребує постійного медичного лікування, стороннього догляду та опіки, проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка його утримує та піклується про нього і позбавлена можливості працювати через здійснення догляду за сином. Відповідач є особою працездатного віку, працює робітником на виробництві в Республіці Польща, отримує стабільний та високий дохід, що дозволяє йому утримувати двох неповнолітніх дітей на утримання яких сплачує аліменти, згідно судового наказу від 22 жовтня 2018 року в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку та на дружину до досягненню другою дитиною трирічного віку згідно рішення суду від 20 листопада 2018 року, сплачуючи їй 2000 грн. щомісячно. Представник позивача вказувала, що ОСОБА_1 має можливість надавати матеріальну допомогу і непрацездатному повнолітньому сину, однак в добровільному порядку відмовляється це робити. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2020 року позов задоволено, вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27 липня 2020 року й до припинення інвалідності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. ОСОБА_1 подав через свого представника адвоката Гіппіуса О.Б. апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та стягувати аліменти на утримання непрацездатного повнолітнього сина відповідача в розмірі 1/6 частки від його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи, що втратила працездатність та на строк до досягнення відповідачем шестидесятирічного віку. При цьому, представник апелянта посилається, на невідповідність висновків суду обставинам справи, так судом не прийнято до уваги, що позивач згідно акту № 540 МСЕК 12ААВ № 018526 від 05 червня 2020 року є інвалідом з дитинства і має такий статус довічно, тому посилання суду щодо стягнення аліментів до припинення інвалідності ОСОБА_2 порушує принцип розумності та справедливості рішення суду. При ухваленні рішення суд мав би враховувати міру потреби позивача і міру можливості відповідача сплачувати аліменти, окрім того визнаючи розмір аліментів в ј частці від доходу відповідача суд не прийняв до уваги, що тепер відповідач судом зобов`язаний сплачувати аліменти на трьох дітей по 1/3 частки від доходу на двох доньок та ј на сина, тому виходить що з нього має стягуватися 58% щомісячного його доходу. Крім того, в ході розгляду справи, не було встановлено розмір заробітної плати відповідача, оскільки його дохід є мінливим, а заробітки тимчасовими, що не дає впевненості чи він взагалі бути мати можливість сплачувати аліменти. Також зазначає представник апелянта, що визначаючи розмір аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, суд фактично погіршив матеріальне становище двох його інших дітей на утримання яких стягуються аліменти в розмірі 1/3 частки від доходу відповідача. Тому, відповідач частково визнавав позовні вимоги, та просив стягувати з нього 1/6 частку від його доходів на утримання сина ОСОБА_2 . Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав. У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з дитинства довічно та потребує постійного стороннього догляду, психолого-педагогічної, професійної, фізичної, фізкультурно-спортивної, соціальної і побутової реабілітації, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №018526 від 09 червня 2020 року. ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 та отримує соціальну допомогу в розмірі 3516,4 грн. Відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, після досягнення сином ОСОБА_2 повноліття матеріальної допомоги йому не надає. Судовим наказом Старокостянтинівського районного суду від 22 жовтня 2018 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 20 листопада 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 2000 грн. до досягнення донькою ОСОБА_5 трьохрічного віку. Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно із ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Аналіз статтей 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання повнолітнім непрацездатним дочкою, сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги. Судом правильно встановлено, що повнолітній ОСОБА_2 , є непрацездатною особою, інвалідом з дитинства першої групи, потребує постійного стороннього догляду, а його мати ОСОБА_3 позбавлена, у зв`язку необхідністю стороннього догляду за сином, можливості працювати та надавати йому матеріальну допомогу, ОСОБА_1 як його батько є працездатним, може надавати матеріальну допомогу своєму непрацездатному сину та в силу закону має відповідний обов`язок, а тому висновок суду про обов`язок та можливість відповідача сплачувати аліменти непрацездатному повнолітньому сину є правильним. В той же час, визнаючи розмір аліментів в ј частці від доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд не в повній мірі врахував всі обставини справи та не прийняв до уваги, що відповідач судовим рішенням зобов`язаний сплачувати аліменти, в розмірі 1/3 частки від доходу на двох доньок, за оскаржуваним судовим рішенням сплачувати ј ще й на сина, що в загальному буде складати 7/12 або 58% щомісячно від його доходу, що призведе до погіршення становища неповнолітніх дітей, сам позивач отримує від держави соціальну допомогу в розмірі 3516,4 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Тому за таких обставин, розмір аліментів визначений судом потрібно змінити та стягувати аліменти на утримання непрацездатного повнолітнього сина відповідача в розмірі 1/6 частки від його доходу, а позивач в послідуючому після припинення стягнення аліментів на інших дітей може звернутись до суду з позовом про зміну розміру аліментів. При цьому колегія суддів вважає, що, визначаючи розмір аліментів не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд першої інстанції припустився помилки, так як позивач є повнолітньою особою, а не дитиною, а тому таке визначення мінімального розміру аліментів з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є помилковим. Ні норми ст. 198, ні інші норми Сімейного кодексу України не передбачають визначення мінімального розміру аліментів на утримання повнолітніх непрацездатних осіб, а тому в такому випадку немає підстав визначати мінімальний розмір аліментів. Що стосується доводів апелянта щодо строку присудження аліментів, то суд виходить за наступного. Статтею 198 СК України не передбачено строку протягом якого стягуються аліменти на непрацездатних повнолітніх дітей. Згідно ч. 1 ст. 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Відповідно до ч. 3 ст. 79 СК України, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. За таких обставин з урахуванням норм ст.ст. 10. 79 СК України колегія суддів вважає, що аліменти на утримання непрацездатної повнолітньої особи мають стягуватися протягом строку інвалідності. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Гіппіусом Олександром Борисовичем, задовольнити частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2020 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти в розміру 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 27 липня 2020 року на строк інвалідності. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова