Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/7479/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1283/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/7479/20 Категорія: 310020000 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач (скаржник) ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.04.2021 (повний текст складено 07.05.2021, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною з інвалідністю, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася у жовтні 2020 року до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно, починаючи від дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн., щомісячно з дня подачі позову і до досягнення сином повноліття. Крім того, просила відшкодувати їй понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2920 грн. В обґрунтування вимог вказано на те, що від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має серйозні вади здоров`я та є дитиною з інвалідністю з дитинства, йому встановлений діагноз ДЦП. Син постійно потребує проходженні курсів лікування та реабілітації. З метою полегшення стану сина та допомоги йому подолати хворобу, дитина проходила ряд лікувальних курсів у тому числі за межами України. Витрати на підтримання здоров`я сина сторони несла разом. У 2014 році позивач звільнилася з роботи, оскільки дитині був потрібен постійний нагляд. Після розірвання шлюбу в 2017 році відповідач частково припинив надавати матеріальну підтримку та почав менше приділяти уваги здоров`ю сина. Зазначає, що дитина потребує проходження регулярних курсів лікування те реабілітації, які є дороговартісними. Також зазначає, що відповідача добре заробляє, працюючи у сфері вантажних перевезень закордон, тобто далекобійником, понад 20 років, та на даний момент набув у власність вантажний автомобіль, на якому працює, а тому позивач вважає, що відповідач заробляє чималі гроші та має матеріальну можливість сплачувати аліменти у розмірі, вказаному в позові. Також, посилаючись на положення ст. 88 СК України, позивач просила стягнути з відповідача на її корить аліменти на її утримання, оскільки вона через стан здоров`я дитини та необхідність постійного догляду за сином, не має можливості працевлаштуватися та забезпечувати належний рівень свого та життя дитини. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.04.2021 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 26.10.2020 та до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на утримання позивача, як матері дитини з інвалідністю, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 26.10.2020. і до досягнення дитиною повноліття. При цьому суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину та матір дитини з інвалідністю до досягнення дитиною повноліття. Суд вважав, що визначений ним розмір аліментів належним чином відповідає вимогам розумності та справедливості. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 25.05.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та новим рішенням визначити розмір аліментів на утримання дитини в сумі 2270,00 грн. та на утримання дружини в сумі 1000,00 грн. Скаржник зазначає, що суд не врахував, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, не має у власності житла, яке винаймає, та не має постійної роботи та заробітку. Визначений судом розмір аліментів є завищеним та необґрунтованим, що позивачем не спростовано. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням наведеного, розгляд цієї справи про стягнення аліментів проводиться у порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.08.2008, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.08.2017, яке набрало законної сили 22.08.2017 (справа 711/5902/17) (а.с. 17). Від шлюбу сторони мають, зокрема, неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16), який проживає з позивачем та знаходяться на її утриманні. Дитина ОСОБА_5 , має серйозні вади здоров`я та є дитиною з інвалідністю з дитинства (ДЦП), що підтверджується висновком ВКК №152/2188 та медичним висновком про дитину інваліда віком до 18 років №142 від 28.08.2017 (а.с. 28, 27). Також позивач вказує, що через фізичний стан та здоров`я сина ОСОБА_5 , вона не має змоги працевлаштуватися та отримувати доходи для належного забезпечення дитини та себе. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 16.05.2014 звільнена з ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) по догляду за дитиною до 14 років (а.с. 19-22). Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 15.10.2012 Микитівським УПСЗН Донецької області, позивач ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю до 18 років (а.с. 23), яка з січня 2021 року становить 4830,80грн. (а.с. 116). Зазначене також підтверджується довідкою № 1136/28-5/2-1 від 12.08.2020, виданою Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (а.с. 29). Згідно довідки від 08.08.2016 №7101002877 Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, ОСОБА_1 з 08.08.2016 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30). Крім того, позивач, отримує державну соціальну допомогу переміщеним особам на проживання (вимушено переміщеним особам), яка станом на січень 2021 року становить 2667,60 грн. (а.с. 117). Згідно довідки №38 від 08.02.2021, виданої Черкаською ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 Міністерства освіти та науки України Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_5 навчається у 3-Б класі Черкаської ЗОШ №

22. Протягом усього навчального дня ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги. Під час уроків дитині допомагають вчителі та асистент вчителя. На перервах ОСОБА_3 знаходиться під наглядом асистента вчителя та його матері. Хлопець не має можливості пересуватися самостійно через свою хворобу (ДЦП, диплегічна форма), тому мати супроводжує сина в їдальню, туалет і т.п. (а.с. 115). Також позивач вказує, що дитина потребує регулярного проходження дороговартісних курсів лікування. Так, у зв`язку із полегшення стану здоров`я дитини та допомоги йому подолати хворобу, дитина проходила курси лікування та реабілітації в Обласній дитячій лікарні м. Черкаси, а Міжнародному центрі відновлювального лікування ім. Козявкіна, в Центрі відновлювального лікування «Вільний Рух», в ТОВ «Миколаївському іппоцентрі «Вітер перемін», в ТОВ «Центр реабілітації дитини «Вікторія», в лікувальному центрі «Олінек» м. Варшави (а.с. 31, 32, 33, 34, 35-36, 37, 38, 39, 40, 41). Сторонами визнається, що кошти на проходження даного лікування були сплачені частково за рахунок родини та частково за рахунок благодійних організацій. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини не регулярно та не в достатньому для її утримання розмірі, що обумовило пред`явлення цього позову. Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; ч.3 ст.181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аналогічні роз`яснення містить п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Крім того, згідно ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу (присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі), без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. У даній справі встановлено, що спільна неповнолітня дитина сторін, яка має інвалідність, проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач, як батько дитини, зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття, здатний надавати матеріальну допомогу позивачу (матері дитини з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду) як за станом свого здоров`я так і за матеріальним становищем, так як має постійне місце роботи. Вказані висновки суду першої інстанції скаржником при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставляться. Однак скаржник вважає, що суд помилково визначив розмір аліментів, які мають стягуватися з нього на утримання дитини з інвалідністю та її матері, посилаючись на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, не має у власності житла, яке винаймає, та не має постійної роботи та заробітку. З правильністю таких міркувань скаржника апеляційний суд не погоджується. Так відповідач є працездатним, на обліку в службі зайнятості, як особа, що потребує працевлаштування не перебуває та ніколи не перебував, що свідчить про те, що в нього є можливість тривалий час після вимушеного переселення винаймати житло та забезпечувати своє проживання без офіційного працевлаштування. Одночасно дитина сторін у справі має серйозні хвороби, які потребують систематичного дорого вартісного лікування, що скаржником не оспорюється та під сумнів не ставиться. У зв`язку з постійною потребою дитини з інвалідністю у сторонньому піклуванні мати дитини (позивач у справі) не працевлаштована, що додатково свідчить про потребу дитини у сторонній матеріальній підтримці, яку може надати їй батько (відповідач). Доказів наявності у скаржника інших утриманців чи існування будь-яких інших обставин, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі, скаржник суду не надав. За обставин цієї справи, апеляційний суд вважає, що саме визначений у оскарженому рішенні суду розмір аліментів, які мають стягуватися з відповідача, належним чином відповідати інтересам дитини з інвалідністю та її матері, а також враховувати майновий стан платника аліментів, засади розумності та справедливості. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.04.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.04.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною з інвалідністю, залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 30.06.2021. Суддя-доповідач Судді