Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/3983/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м.Черкаси Справа № 705/3983/20 Провадження № 22-ц/821/446/21 категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у складі головуючого судді Годік Л. С., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст вимог заяви 08 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом вищезазначеного змісту. Заявлені позивачем вимоги мотивовані тим, що 09 червня 2001 року було зареєстровано шлюб між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис №

188. Від вищезазначених шлюбних відносин у них народився син позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення батьків він залишився проживати з мамою та був повністю на її утриманні. Мати не зверталась до суду про стягнення аліментів, оскільки при поділі майна подружжя, у зв`язку з набуттям нею права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки, котра належала батькові ОСОБА_2 , вона відмовилась від стягнення з відповідача аліментів на його утримання до досягнення повноліття. Всі роки він повністю перебував лише на утриманні матері. Батько сам у добровільному порядку не приймав жодної участі ані у його вихованні, ані у його утриманні. Зазначив, що він після закінчення школи вступив до вищого навчального закладу в м. Київ, де і навчається до сьогоднішнього дня. Мати сплачує всі необхідні витрати, які пов`язані з навчанням, сплачує кошти за навчання та утримує його повністю матеріально. Також зазначає, що відповідач навіть не цікавиться його життям, а також тим за які кошти він навчається і взагалі не бере участі у його житті. Матері одній дуже важко утримувати його в період навчання, а батько добровільно жодної матеріальної допомоги не надає. Наведені обставини послугували підставою для даного звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, на період навчання, тобто до 30 червня 2023 року, але не більше ніж до досягнення 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, щомісячно, починаючи з 26 вересня 2020 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, на період навчання, тобто до 30 червня 2023 року, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, щомісячно, починаючи з 08 жовтня 2020 року, тобто з моменту подачі позову. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. Рішення мотивовано тим, що оскільки повнолітній син сторін наразі продовжує навчання у вищому навчальному закладі, а відповідач є працездатною особою, і законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові, який продовжує навчання та потребує такої допомоги зі сторони батька, за відсутності обставин, які б свідчили про повну фактичну неможливість надавати таку допомогу, відповідачем, виходячи при цьому з принципів розумності та справедливості, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, на період навчання. При цьому, суд переконаний, що вказаний розмір є достатнім для потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 30 січня 2021 року, ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, прийняття його з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив його скасувати та постановити ухвалу про закриття, або залишення позову без розгляду. При цьому, скаржник зазначив, що на даний час він не має можливості сплачувати аліменти присуджені оскаржуваним рішенням суду, так як він непрацевлаштований, хворіє на хворобу «Рейно» яка потребує лікування та періодичного нагляду лікаря (що найменше 1 раз в 3 місяці), також перебуває по догляду за своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого має від другого шлюбу, що був укладений 14 травня 2016 року між ним та ОСОБА_6 . Так, його син ОСОБА_5 останніми роками тяжко хворіє та перебуває на постійному догляді та лікуванні у педіатра та кардіолога і спостерігається у Державній установі «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» з діагнозом: Декстрокардія (недостатність клапана легеневої артерії). За наявності такої хвороби син ОСОБА_5 перебуває на постійному лікуванні та потребує періодичних хірургічних утручань. На придбання ліків та оперування вони з дружиною витрачають всі кошти, які вона заробляє на своїй роботі, ще й довелося взяти кредити та звертатися до благодійних організацій про фінансову допомогу для лікування. У разі не лікування, або ж неналежного лікування, стан здоров`я сина значно погіршиться, що в кінцевому результаті може призвести до негативних наслідків. Окрім наведеного скаржник, зазначив, що вони з дружиною щомісячно несуть витрати на оплату житлово-комунальних послуг за місцем проживання, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни, що також повинно враховуватися при розгляді справи про стягнення аліментів, як їхні обов`язкові витрати, які вони не можуть не здійснювати. Крім того, на утриманні скаржника перебуває син дружини ОСОБА_7 . Станом на сьогоднішній день, він не має у власності будь-якого нерухомого майна, цінностей та банківських вкладів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. УхвалоюЧеркаського апеляційного суду від 16 березня 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 06 квітня 2021 року на 08:20 год. в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Матеріалами справи встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 09 червня 2001 року відділом РАГС Уманського МУЮ Черкаської області, актовий запис № 188 (а. с. 8). Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого ВРАГС Уманського МУЮ Черкаської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батьком ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_4 , актовий запис № 538 (а. с.7). Відповідно до мирової угоди від 28 вересня 2010 року, затвердженої Уманським міськрайонним судом Черкаської області, у власність матері позивача ОСОБА_4 перейшло право власності на частину житлового будинку та земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 відмовилась від стягнення аліментів на сина ОСОБА_8 до досягнення ним 18-ти років (а. с. 9,10). Згідно до Договору про надання освітніх послуг № 164 від 01 вересня 2019 року ОСОБА_1 є студентом Національної академії статистики, обліку та аудиту м. Київ за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування, термін навчання 4 роки, строк дії Договору: з 01 вересня 2019 р. по 30 червня 2023 року Розмір плати за весь строк навчання 66 200 грн 00 коп., з урахуванням інфляції (а. с. 11-12). Крім того, ОСОБА_1 , по обміну студентами, з 01 жовтня 2019 року навчається у Вищій школі бізнесу Університету бізнесу м. Домброва-Гурнича, Республіка Польща, запланований термін закінчення навчання 30 вересня 2022 року, вартість навчання за рік становить 400 Євро, що підтверджується довідкою проректора з питань співпраці із закордоном д-р Рафал ОСОБА_9 від 10 вересня 2020 р оку № WNS/STUD/3199/2019/2020, номер альбому 41971 (а. с.13,14). На підтвердження сплати коштів за навчання позивачем надано суду копії квитанцій на загальну суму 11 100 грн 00 коп. (а. с.15-16). Згідно Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 від 14 травня 2016 року, виданого Уманським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області, ОСОБА_2 14 травня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 (а. с. 35). Від шлюбу у сім`ї ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , що стверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 , виданим 16 серпня 2017 року Уманським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області (а. с. 36). Згідно виписки з медичної карти № 1849 стаціонарного хворого, консультативних та медичних висновків, дитина ОСОБА_5 хворіє та перебуває на обліку в Державній установі «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» з діагнозом: Декстрокардія (недостатність клапана легеневої артерії). Дитині рекомендовано постійне спостереження кардіолога, симптомне лікування та консультація лікаря кожні 3 місяці (а. с. 38-44). Відповідно до довідки, виданої ГО «Характерник» 09 грудня 2020 року № 13, ОСОБА_2 неодноразово звертався до даної організації із заявою за благодійно-фінансовою допомогою на лікування сина ОСОБА_5 (без зазначення дат таких звернень та, відповідно, прийнятих на підставі них рішень) (а. с. 46). Зі Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 , виданого ВРАЦС по м. Умані реєстраційної служби Уманського МУЮ у Черкаській області вбачається, що ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його батькам являються ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 (а.с. 37). Згідно наданих ОСОБА_2 довідок, останній має заборгованість по сплаті кредиту АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 22460 грн 08 коп. та кредиту АТ «ПУМБ» в розмірі 29121 грн 64 коп. (а. с. 44-45). За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 грудня 2020 року, ОСОБА_2 не має у власності зареєстрованого майна (а. с. 31, 32).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, подане ОСОБА_2 02 квітня 2021 року клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з тим, що він не може з`явитись у судове засідання в наслідок погіршення здоров`я, не підлягає задоволенню. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частинами 1 і 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в цілому. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. З аналізу змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, пунктом 2 частини 1 зазначеної статті визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Частиною другої статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. З огляду на викладене, однією із обов`язкових умов, за яких можливе покладення на батьків обов`язків по утриманню повнолітньої дитини є їх спроможність надавати таку допомогу. Вимоги про стягнення аліментів на користь повнолітніх дітей, які продовжують навчання підлягають задоволенню тільки при наявності у батьків можливості надавати таку допомогу, та такі обставини повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Так, судом першої інстанції встановлено і дану обставину сторони не заперечили, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 7), досяг повноліття та продовжує навчання на денній формі навчання у Національній академії статистики, обліку та аудиту м. Київ за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування, термін навчання 4 роки, строк дії Договору: з 01 вересня 2019 р. по 30 червня 2023 року. Крім того ОСОБА_1 , по обміну студентами, з 01 жовтня 2019 року навчається у Вищій школі бізнесу Університету бізнесу м. Домброва-Гурнича, Республіка Польща, запланований термін закінчення навчання 30 вересня 2022 року. Відтак, матеріали містять докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 , який продовжує навчання, безумовно потребує матеріальної допомоги. Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що син сторін у справі є повнолітнім, однак ще не досяг 23 років, що є також однією з умов для забезпечення його права на отримання аліментів як повнолітньої особи, що продовжує навчання. Законодавством визначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен врахувати всі джерела, що утворюють її дохід. Сторони у справі не заперечили тієї обставини, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, яка побудована на принципі постійного особистого спілкування здобувачів освіти і викладачів та передбачає відвідування студентами усіх лекцій та практичних занять із виконанням домашніх та письмових завдань. У кінці кожного семестру є залікова й екзаменаційна сесія. Дана обставина підтверджує факт того, що ОСОБА_1 не в змозі працювати протягом дня, оскільки він є самозайнятим у навчальному процесі, а відтак не в змозі отримувати додатковий заробіток для забезпечення свого утримання. Враховуючи принцип рівності батьків у зобов`язанні утримувати свого повнолітнього сина, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно потребує матеріальної допомоги від своїх батьків під час здійснення ним навчання, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України така обставина є доведеною та підтверджена відповідними доказами, що знаходяться в матеріалах справи та зазначені вище в мотивувальній частині постанови. Доводи апеляційної скарги щодо незадовільного стану здоров`я та посилання скаржника, як на доказ доданий до апеляційної скарги, на виписку із медичної карти амбулаторного хворого № 276/52, суд оцінює критично з огляду на те, що дана виписка містить відомості про захворювання скаржника хворобою «Рейно», госпіталізацію до хірургічного відділення з 16 січня 2021 по 22 січня 2021 року, що раніше ОСОБА_14 не лікувався та не обстежувався, а тому обставини, що пов`язані з її видачою виникли за періодом часу пізніше ніж звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваного рішення. Доказів незадовільного стану здоров`я відповідача, останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалось. Аргументи скаржника щодо неможливість сплати аліментів повнолітньому сину, який продовжує навчання, у зв`язку з хворобою молодшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , апеляційний суд в даному випадку не вважає за необхідне враховувати, оскільки вказаний факт був взятий до уваги та врахований місцевим судом при постановленні оскаржуваного рішення та часткового задоволення позову в частці від доходу відповідача, що становить 1/6, тоді як позивач просив частку, що є більшою від задоволеної, зокрема 1/4 від всіх доходів батька. Крім того, зі свого боку суд апеляційної інстанції наголошує, що як у повнолітнього сина відповідач, який продовжує навчання, так і у його неповнолітнього сина, що перебуває на його утриманні, проживаючи безпосередньо з ним, є як тато так і мама на яких відповідно в однаковій мірі покладений обов`язок по утриманню свого як неповнолітнього сина так і повнолітнього сина, у випадку продовження ним навчання. При вирішенні спору дана обставина була врахована судом та оцінена в сукупності з іншими встановленими обставинами по справі. Посилання ОСОБА_2 про перебування на утриманні його та дружини ОСОБА_6 , її сина від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , на увагу також не заслуговують, оскільки, як вбачається зі свідоцтва про його народження, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 являються ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка змінила прізвище при одруження на « ОСОБА_11 ». Таким чином обов`язок по утриманню дитини лежить безпосередньо на його батьках, або інших особах, що їх замінюють. В даному випадку скаржник не являється особою на яку покладено законодавчо встановлений обов`язок по утриманню сина своєї дружини від іншого шлюбу. Доводи ОСОБА_2 щодо наявності кредитної заборгованості перед фінансовими установами та витрати, які скаржник несе на оплату житлово-комунальних послуг за місцем проживання (без надання доказів), придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни, не є тими обставинами які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів так і самого факту задоволення вимог позову. Крім того, скаржник стверджуючи про те, що він перебуває по догляду за своїм молодшим сином ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не надано доказів які б це підтверджували. Висновок суду про стягнення аліментів з моменту звернення позивача до суду з позовом і до 30 червня 2023 року, є правильним, оскільки з Договору про надання освітніх послуг № 164 від 01 вересня 2019 року слідує, що ОСОБА_1 є студентом Національної академії статистики, обліку та аудиту м. Київ за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування, термін навчання 4 роки, строк дії Договору: з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року (а. с. 11-12). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правильно встановивши всі обставини по справі, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення зробив посилання про те, що розмір аліментів повинен бути не менше 50 % прожиткового мінімуму, що суперечить положенням матеріального закону з огляду на наступне. Статтею 6 СК України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітньої особи на період її навчання. Розмір аліментів на повнолітню дитину, відповідно до ст. 200 СК України визначається без зазначення мінімального розміру для дитини відповідного віку. Визначення мінімального розміру аліментів відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не може застосовуватись при призначенні аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатись. Стаття 1 Закону У країни «Про мінімальний прожитковий мінімум» визначає, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: - дітей віком до 6 років; - дітей віком від 6 до 18 років; - працездатних осіб; - осіб, які втратили працездатність. Системний аналіз цих норм свідчить про те, що встановлена ч. 2 ст. 182 СК України мінімальна межа розміру аліментів може бути застосована лише до аліментів, що стягуються на дитину, тобто особу, яка не досягла повноліття. Згідно п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни регулятивної частини рішення виключення з неї посилання на те, що аліменти підлягають стягненню у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті частині рішення суду є законним і обґрунтованим. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, змінити. Виключити з резолютивної частини рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року посилання на те, «що розмір аліментів повинен бути не менше 50 % прожиткового мінімуму». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 06 квітня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов О. В. Карпенко