Постанова Кропивницький апеляційний суд № 397/319/21

ПОСТАНОВА Іменем України 29 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 397/319/21 провадження № 22-ц/4809/1726/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області (суддя Івченко П. О.) від 07 вересня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та просила: - стягнути з відповідача на свою користь кошти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням ним навчання після виповнення повноліття, у розмірі ј частини від усіх видів доходу відповідача - заробітної плати в ДП «Кіровоградській ОАД» філія «Кіровоградська ДЕД» та орендної плати від оренди належної відповідачеві земельної частки (паю) орендарем якої є ТОВ «Україна - Хліб», але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до закінчення навчання дочки ОСОБА_4 , тобто до 30 червня 2021 року та в розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача, починаючи з 01 липня 2021 року і до закінчення навчання сина ОСОБА_3 , а саме до 30 червня 2024 року ; -стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати, що викликані особливими обставинами - хворобою сина ОСОБА_3 , а саме половину вартості обстежень - 1130 грн. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вони з відповідачем мають спільну дитину - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у вересні 2020 року вступив на навчання до Національного університету фізичного виховання і спорту України м. Київ. До повноліття сина відповідач сплачував аліменти, а зараз на його утримання ніякої допомоги не надає. Син потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням, яку вона не може самостійно надати. Крім того, вказала, що їх син у зв`язку з хронічною хворобою потребує проходження регулярних медичних обстежень та досліджень, необхідних для подальшого лікування, тому просила стягнути з відповідача частину коштів, як додаткові витрати викликаних особливими обставинами. Вона вважає, що відповідач може надати синові необхідну матеріальну допомогу. Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 30 квітня 2021 року, та до закінчення навчання дочки ОСОБА_4 , тобто до 30 червня 2021 року , а починаючи з 01 липня 2021 року - у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісяця, до закінчення сином ОСОБА_3 навчання, тобто до 30 червня 2024 року. Крім того, суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію додаткових витрат на сина, за обстеження МРТ головного мозку та КТ лор-органів, одноразово у сумі 1130,00 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як батько повнолітнього ОСОБА_3 , є працездатним та працюючим, отримує додатковий дохід у вигляді орендної плати за земельну ділянку, має можливість надавати сину матеріальну допомогу на період навчання, якої той потребує. Суд врахував, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня дитина, дійшов висновку про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу). При цьому суд вказав на безпідставність вимог позивача про визначення при стягненні аліментів граничної суми, яка не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, оскільки законодавством України передбачена така вимога щодо стягнення аліментів на дітей, тобто на осіб, які не досягли 18 років, у той час ОСОБА_3 є повнолітнім. Суд вважав доведеними факти проведення медичних досліджень дитини ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю у нього хвороб та їх лікування за які сплатила кошти позивачка, а тому він вважає за необхідне стягнути половину цієї суми з відповідача. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду змінити в частині стягнення аліментів на період навчання повнолітнього сина, зменшивши їх до 1/10 частини його заробітку (доходу), а в частині стягнення з нього додаткових витрат для медичне обстеження сина рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначені розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на утримання сина, суд не врахував те, що на його утриманні знаходиться непрацююча дружина та малолітня дочка, а також непрацюючий повнолітній син його дружини. Суд також не врахував, що він, його дружина та дочка хворіють і потребують лікування. Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, то відповідач вказав, що хоч позивачка й довела факти сплати коштів за медичне дослідження сина, але не довела, що йому було призначене лікуванні і він його проходив, що, на його думку, не дає підстав для стягнення часткової компенсації цих витрат. Також вважає, що суд першої інстанції повинен був стягнути з нього судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а не в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила, що апеляційну скаргу вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду вважає законним і обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини Сторони по справі являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, 6). ОСОБА_3 є студентом 1 курсу денної форми навчання факультету спорту та менеджменту. Термін його навчання з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року, навчається на підставі контракту з навчальним закладом (а. с. 8, 9). Згідно з рішенням Олександрівським районним судом Кіровоградської області від 06 червня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2018 року і до закінчення ОСОБА_5 навчання, тобто до 30 червня 2019 року, а починаючи з 01 липня 2019 року, у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу), щомісяця і до закінчення ОСОБА_4 навчання, тобто до 30 червня 2021 року (а. с. 18). ОСОБА_2 одружений, має дружину ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 57). ОСОБА_2 працює трактористом ДП «Кіровоградській ОАД філія Кіровоградська ДЕД та за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року отримав заробітну плату у розмірі 81410,66 грн, з яких сплачено аліментів в розмірі 23364,86 грн (а. с. 76). Згідно з довідкою ТОВ «Україна-Хліб» ОСОБА_2 користується земельною ділянкою № 160 на підставі договору оренди землі. За 2020 рік виплачено дохід ОСОБА_2 в сумі 8500 грн 62 коп, з них відраховано на ПДФО 1530 грн 11 коп, військовий збір 127 грн 51 коп та виплачено аліменти ОСОБА_1 в сумі 2965 грн 10 коп (а. с. 26). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У цій справ відповідач, який оскаржує рішення суду першої інстанції, ставить перед судом апеляційної інстанції питання необґрунтованості розміру присуджених аліментів на утримання повнолітнього сина, а також безпідставності стягнення з нього компенсації половини витрат позивачки на медичне дослідження сина, коли той був іще дитиною. Щодо додаткових витратна дитину Відповідно до положень ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Згідно з положеннями ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правильно встановив, що згідно виписки з медичної карти хворого КНП «Обласної дитячої лікарні Кіровоградської обласної ради» № 9560 від 16 вересня 2019 року, ОСОБА_3 (тоді ще дитина) з 02 вересня по 16 вересня 2019 року лікувався в неврологічному відділенні. За рекомендаціями лікаря невролога ОСОБА_3 проходив 17 вересня 2019 року обстеження головного мозку методом магнітно-резонансної томографії (МРТ), за що позивачка сплатила 1310 грн за послугу (а. с. 15). Під час цього дослідження у дитини виявлено кісту лівої гайморової пазухи, що підтверджено діагнозом спеціаліста КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» від 26 листопада 2020 року (а. с. 15 на звороті). Місцевий суд також встановив, що 24 березня 2021 року неповнолітній ОСОБА_3 проходив повторне дослідження придаткових пазух методом комп`ютерної томографії, за що позивачка сплатила кошти в сумі 950 грн (а. с. 16). Суд правильно кваліфікував такі витрати позивачки на дитину, як додаткові, викликані особливими обставинами - хворобою дитини (ст. 185 СК України. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів про те, що їх з позивачкою син ОСОБА_3 після досліджень МРТ і КТ проходив відповідне лікування не спростовує правильність висновку суду про те, що ці витрати позивачки на дитину були обумовленні хворобою останньої (необхідністю встановлення діагнозу, спостереженням за перебігом захворювання). Повно встановивши дійсні обставини справи у цій частині, суд надав правильну кваліфікацію правовідносин сторін та безпомилково застосував положення статей 141, 180, 185 СК України, обґрунтовано присудивши позивачці компенсацію половини цих витрат. Щодо обов`язку відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина або дочки, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. У цій справі відповідач не оспорює встановлені судом першої інстанції обставини, а саме: що він є батьком повнолітнього сина ОСОБА_3 ; що його сину виповнилося повних 18 років і він продовжує навчання у виші; у зв`язку з навчанням син потребує матеріальної допомоги; відповідач має можливість надавати сину таку допомогу. Однак, відповідач стверджує, що суд неправильно визначив розмір аліментів на утримання сина так, як не врахував наявність у відповідача ще трьох утриманців (малолітньої дочки, непрацюючих дружини та її сина), стан здоров`я відповідача та членів його сім`ї. Він не погоджується ні з розміром аліментів, які просила суд стягнути позивачка, ні з розміром аліментів, який визначив суд у своєму рішенні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку таким доводам відповідача, які він наводив у своєму відзиві на позовну заяву. Так з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд взяв до уваги наявність на утриманні відповідача малолітньої дочки ОСОБА_7 , її стан здоров`я й у зв`язку з цим зменшив розмір аліментів, які просила стягнути позивачка, до 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача. Суд врахував, що на час пред`явлення позову відповідач був зобов`язаний виконувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 червня 22019 року у справі № 397/1388/18 за якою з нього стягувалися на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхньої повнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу), щомісяця і до закінчення дочкою навчання, тобто до 30 червня 2021 року. Місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що він зобов`язаний утримувати непрацюючу дружину та її непрацюючого повнолітнього сина, адже відповідач не навів поважних причин того, що вони не працюють. Хоча відповідач вказував, що його дружина здійснює догляд за їхньою малолітньою дочкою, але належних та допустимих доказів того, що дитина потребує постійного догляду за медичними показниками він до суду не надав. Тож суд обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача. Крім того, з урахуванням наданих відповідачем доказів, суд обґрунтовано вказав, що він не довів наявність у нього потреби у негайному та коштовному лікуванні. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними . Проте, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд має керуватися не лише приписами ст. 182, 200 СК України, а й загальними засадами регулювання сімейних відносин, зокрема - справедливість, добросовісність та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України). З огляду на це та обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що визначені судом аліменти у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) батька відповідає принципам справедливості та розумності. Водночас передбачена рішенням суду зміна розміру аліментів з 01 липня 2021 року в сторону їх збільшення до 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача судом не обґрунтована перш за все потребами сина сторін по справі. Припинення ж сплати відповідачем аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 не є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів на утримання сина, а тому резолютивну частину оскаржуваного рішення необхідно змінити, виключивши з неї її другого речення слова «…до закінчення навчання доньки ОСОБА_4 , тобто до 30 червня 2021 року , а починаючи з 01 липня 2021 року, у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісяця…». Хоча в апеляційній скарзі відповідач не посилався на незастосування судом норми ч. 9 ст. 7 СК України, апеляційний суд, встановивши, що суд не застосував вказану норму права, керується приписом ч. 4 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Щодо судового збору Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Виходячи з ціни позову підлягає застосуванню мінімальна ставка судового збору х 2 (об`єднанні в одній позовній заяві дві вимоги майнового характеру), тобто два прожиткових мінімуми працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, що становить 1984,80 грн. Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача 1816 грн судового збору в дохід держави. Враховуючи те, що позовні вимоги суд задовольнив частково, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому оскаржуване рішення необхідно змінити зменшивши суму стягуваного з відповідача судового збору до 1488,60 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року в частині стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, змінити, виключивши з другого речення резолютивної частини рішення слова «…до закінчення навчання доньки ОСОБА_4 , тобто до 30 червня 2021 року , а починаючи з 01 липня 2021 року, у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісяця…». Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року в частині стягненню з ОСОБА_2 на користь держави судового збору змінити, зменшивши його з 1816 грн до 908 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О. Л. Карпенко Судді С. М. Єгорова С. І. Мурашко