Постанова 4812 № 486/1253/22

04.07.23 22-ц/812/675/23 Провадження № 22-ц/812/675/23 Головуючий суду першої інстанції Волкова О.І. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 липня 2023 року м. Миколаїв Справа № 486/1253/22 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Калашник А.О., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Волкової О.І., в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ, повний текст якого складено 05 травня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И В: 26 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Доводи позову обґрунтовувала тим, що 08 вересня 2012 року вони з відповідачем уклали шлюб, який 12 грудня 2017 року розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2016 року шлюбні стосунки з відповідачем припинені та з цього часу син проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, а матеріальна допомога, яку він надає на утримання сина не забезпечує в повному обсязі потреби дитини. Угод про сплату аліментів між ними укладено не було. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, є особою з інвалідністю II групи та отримує пенсію по інвалідності, має на утриманні інших малолітніх дітей. Посилаючись на викладене позивач просила стягнути з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до повноліття дитини. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 травня 2023 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2022 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є дієздатною особою, є інвалідом ІІ групи, має постійне місце роботи, де отримує достойну заробітну плату, яка дозволяє йому утримувати себе, свою сім`ю, неповнолітню дитину від першого шлюбу ОСОБА_5 , на утримання якої він в добровільному порядку надає кошти. Наявність боргових зобов`язань у відповідача не впливають на його обов`язок щодо утримання дитини. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його змінити в частині розміру аліментів. Апеляційна скарга мотивована тим, що він є особою з інвалідністю II групи та в той же час є єдиним в сім`ї хто отримує дохід. Стягнення з нього аліментів в розмірі 1/5 частки від його доходу на користь однієї дитини призведе до неможливості надавати матеріальне забезпечення в аналогічній мірі іншим його дітям, які перебувають на його утриманні та з урахуванням необхідних витрат для забезпечення нормальних умов життя його сім`ї, призведе до несправедливого дисбалансу між рівнем забезпечення його дітей, що за своєю суттю є дискримінацією та порушенням їх прав. А також, це призведе до обмеження можливості надавати ним матеріальну допомогу його дружині, яка не працює і перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, падчерці, яка є членом їхньої багатодітної родини. Судом також, не взято до уваги наявність у нього заборгованості за кредитними договорами. Існування такої заборгованості має істотний вплив на його можливість утримувати дітей, дружину та забезпечувати життєдіяльність його сім`ї на необхідному мінімальному рівні. Крім цього, судом не взято до уваги те, що позивач не надала жодних доказів того, що вона несе будь які витрати на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі, який перевищує звичайний та, те що син потребує додаткових постійних витрат у зв`язку із станом здоров`я. Судом взагалі не обґрунтовано недостатність для забезпечення потреб дитини іншого розміру аліментів, як 1/12, 1/10 чи 1/8. При ухвалені рішення про стягнення з нього судового збору судом не враховано положення частини 6 статті 141 ЦПК України, оскільки він є особою з інвалідністю II групи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судового збору скасувати, в іншій частині залишити без змін. Позивач зазначила, що з доводами апеляційної скарги погоджується лише в частині скасування рішення щодо вирішення питання по судовим витратам. Апеляційна скарга в частині скасування рішення щодо стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ухвалення нового рішення про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/12 частки усіх видів заробітку (доходу) є безпідставною та необґрунтованою, а тому необхідно відмовити в її задоволені у цій частині. Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані відповідачем докази та при ухвалені рішення дотримався норм матеріального права. Крім того, зазначила, що відповідач дійсно є особою з інвалідністю II групи та отримує пенсію по інвалідності, але разом із цим він має достатній психологічний та фізичний стан здоров`я для перебування на посаді в органах державної влади та отримання достатньо високого рівня заробітної плати. Що стосується твердження апелянта, що на його утриманні перебуває дочка дружини від першого шлюбу, то таке утримання не є обов`язком відповідача, а є виключно його бажанням. Посилання в апеляційній скарзі на наявність заборгованості по договорам про отримання споживчого кредиту, не можуть впливати на матеріальне забезпечення дитини. Аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться до незгоди відповідача з висновком суду по суті спору. Сторони в судове засідання не з`явилися на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з чим апеляційний суд відповідно до приписів частини 2 статті 372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу без участі сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що сторони з 08 вересня 2012 року перебували у шлюбі, який розірвано 12 грудня 2017 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з висновком про повторну психолого педагогічну оцінку розвитку особи від 15 грудня 2022 року дитині рекомендовано заняття з практичним психологом та вчителем логопедом. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 038692 від 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності безстроково. Відповідно до довідки від 31 жовтня 2022 року № 895 відповідач отримує пенсію по інвалідності та сплачує з неї добровільно аліменти на користь ОСОБА_2 . Відповідач має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двох малолітніх синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з свідоцтвом про шлюб від 22 березня 2018 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 . Відповідно до довідки від 03 листопада 2022 року № 37-585 ОСОБА_9 перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Сім`я відповідача має статус багатодітної, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 . Згідно з довідкою про доходи від 29 листопада 2022 року № 799 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року у розмірі 802 587. 50 грн. Крім того, відповідач отримує пенсію по інвалідності, розмір якої складає 114 129.75 грн за період з січня 2022 року по листопад 2022 року. Також судом встановлено, що сторони мають батьків, які є пенсіонерами, але жодна зі сторін не сплачує аліменти на утримання батьків. Отже, між сторонами виникли правовідносини з утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину за рішенням суду. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина 2 статті 181 СК України). Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно зі статтями 180,191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Положення статті 182 СК України зобов`язує суд при визначені розміру аліментів враховувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Відповідач оскаржує рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на дитину у визначеному судом розмірі, посилаючись на те, що він є особою з інвалідністю II групи та в той же час є єдиним в сім`ї хто отримує дохід. Стягнення з нього аліментів в розмірі 1/5 частки від його доходу на користь однієї дитини призведе до неможливості надавати матеріальне забезпечення в аналогічній мірі іншим його дітям, які перебувають на його утриманні та з урахуванням необхідних витрат для забезпечення нормальних умов життя його сім`ї, призведе до несправедливого дисбалансу між рівнем забезпечення його дітей, що за своєю суттю є дискримінацією та порушенням їх прав. З урахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів про свої доходи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд при визначені розміру аліментів належним чином врахував фінансові можливості батька сплачувати аліменти в розміру, що визначений судом, а також обставини щодо сімейного стану відповідача, його утриманців та стан здоров`я дитини, на яку відповідач повинен сплачувати аліменти. Доводи скарги про те, що визначення аліментів у такому розмірі призведе до обмеження можливості надавати матеріальну допомогу його дружині та дітям не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав. Щодо падчерці ОСОБА_10 , 2009 року народження, яка є членом його родини та перебуває на його утримання, то ця обставина також не може впливати на розмір аліментів на дитину сторін сина ОСОБА_3 , оскільки у дитини ОСОБА_11 є батьки, які мають обов`язки щодо утримання цієї дитини. Посилання в апеляційній скарзі на наявність кредитної заборгованості, що має істотний вплив на його можливість утримувати дітей правильно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки такі посилання є неприйнятними з огляду на те, що позичальник при отриманні кредиту діє на власний розсуд щодо спроможності віддавати кредитні кошти кредиту, а тому такі обставини не можуть бути враховані при визначені розміру аліментів на дитину. Аргументи скарги про те, що позивач не надала жодних доказів того, що вона несе будь які витрати на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі, який перевищує звичайний та, те що син потребує додаткових постійних витрат у зв`язку із станом здоров`я є безпідставними оскільки позивач надала докази, що дитина має певні проблеми зі здоров`ям, будь-які витрати, пов`язані з лікуванням дитини відносяться до додаткових витрат, які не входять до складу аліментів. У даному випадку судом першої інстанції враховано стан здоров`я дитини, тобто суд в даному випадку виходив із обов`язку суду, визначеному приписами статті 182 СК України, зокрема, враховувати при визначенні розміру аліментів стан здоров`я дитини та достатність аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Визначаючи розмір аліментів на неповнолітню дитину, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, та враховуючи відомості про зазначені позивачем доходи відповідача, виходячи із того, що відповідач має достатню платоспроможність, отримує стабільний дохід, який дозволяє нести витрати на утримання сина та інших осіб, що перебувають на його утриманні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів у розмірі 1/5 частка від заробітку (доходу) відповідає нормам законута є достатнім для дитини відповідного віку, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати дитину. Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розподілу судових витрат, допустися порушень норм матеріального права, а саме, Закону України «Про судовий збір» та процесуальних норм права, зокрема, статті 141 ЦПК України та помилково стягнув судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору при звернення з позовною заявою до суду, не врахувавши, що відповідач є інвалідом ІІ групи та в силу закону звільнений від сплати судового збору. На підставі викладеного, рішення місцевого суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України у зв`язку з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню. В іншій частині зазначене рішення слід залишити без змін. Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України). Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасувати. Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 04 липня 2023 року.