Постанова 4818 № 953/18895/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» жовтня 2020 року м. Харків справа № 953/18895/19-ц провадження № 22ц/818/3954/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року в складі судді Губської Я.В. в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на батька, який у подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року з нього стягнуто аліменти на утримання непрацездатного батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 605,00 грн щомісячно. Аліменти стягнуті у зв`язку з потребою батька в грошових коштах на щомісячне придбання ліків. Вказав, що згідно розрахунку розміру аліментів з урахуванням індексації, зробленого державним виконавцем, щомісячна сума аліментів з індексацією становить 2133,00 грн. При цьому, відповідач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1452,00 грн. Зазначив, що ОСОБА_2 , окрім отримуваних аліментів, звернувся ще з декількома позовами про стягнення з нього та його брата ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання батька, у яких намагається стягнути з них додаткові грошові кошти на кожну свою хворобу окремо. Зокрема, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі №640/17638/18 в якості додаткових витрат на утримання батька з нього та ОСОБА_3 стягнуто по 285,00 грн з кожного на придбання ОСОБА_2 ліків «Діабетон» та тест-смужок для вимірювання рівня цукру у крові та вирішено питання щодо судових витрат. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року у справі №640/19120/18 в якості додаткових витрат на утримання батька з нього та ОСОБА_3 стягнуто солідарно 3185,92 грн, а також по 384,20 грн судового збору. Вказав, що всі позови батька не пов`язані з винятковими обставинами у його житті, що вимагають отримання ним додаткових витрат на своє утримання, а є сутяжницькими. Зазначив, що підставою для перегляду розміру стягуваних з нього аліментів є перебування на його утриманні трьох дітей, малозабезпеченої матері та брата. Вказав, що за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року з нього на утримання дочки ОСОБА_4 , 2004 року народження, утримуються аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн, починаючи з травня 2013 року й до досягнення нею повноліття. Аліменти на утримання дочки сплачуються ним регулярно. Крім того, ним укладено договір № 37/2.19 від 26 червня 2019 року на навчання його дочки ОСОБА_4 в спеціалізованій економіко-правовій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови ХДУ «НУА», вартість якого становить 37 200,00 грн на рік або 3100,00 грн щомісячно. Зазначив, що від другого шлюбу він має сина ОСОБА_5 , 2014 року народження, та дочку ОСОБА_6 , 2018 року народження, які проживають разом ним та його дружиною. Також, він несе витрати на утримання дружини та дітей зі сплати комунальних платежів за всіх членів родини тощо. Вказав, що на теперішній час на його утриманні є декілька осіб, окрім батька, якому він вже сплачує додаткові витрати на утримання та чималі аліменти. Зазначив, що він є приватним підприємцем та його дохід за перше півріччя 2019 року становить 82 600,00 грн. З початку 2019 року він витратив 60 000,00 гривень на утримання дочки ОСОБА_4 від першого шлюбу; аліменти на утримання відповідача в розмірі 2113,00 грн щомісячно; 5910,12 грн - додаткові виплати батьку за його позовами; 5005,00 грн - сплата єдиного податку; 10 059,83 грн - сплата за комунальні послуги; 23 340,00 грн - на власне лікування та 11 857,77 грн на лікування та розвиток дітей, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також витрати на харчування, допомогу матері і брату та інші. Вказав, що відповідач отримує пенсію від держави, отримує за рішеннями судів від нього та його брата ОСОБА_3 компенсацію понесених витрат на придбання ліків від кожної хвороби окремо, тому на даний час відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на утримання батька. Разом з тим, бажаючи й надалі брати участь у житті батька, він згоден сплачувати в якості аліментів 400,00 грн щомісячно, що разом з численними сумами, які він вже сплачує в якості участі в додаткових витратах на утримання батька, та сумами, які сплачуються від імені ОСОБА_3 , пенсією та передбаченими державою пільгами для інвалідів II групи забезпечить відповідачу достатній рівень життя. Просив змінити розмір аліментів - 605,00 грн щомісячно (на теперішній час після індексації державний виконавцем становить 2113,00 грн), який визначено за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року у справі № 2-2166/09, зменшивши аліменти до 400,00 грн щомісячно. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено; змінено розмір аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року у справі № 2-2166/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , до 400,00 грн щомісячно, з відповідною індексацією відповідно до закону. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що доказів перебування на утриманні позивача матері та брата ним не надано; що він має низку захворювань, інвалідність, причиною якої є інфаркт міокарда серця; що позивач веде підприємницьку діяльність, зокрема, за кордоном; що молодший син ОСОБА_3 не сплачує йому стягнуті судом суми як додаткові витрати, має заборгованість; що розмір додаткових витрат з двох синів складає лише 870,00 грн; що порівняно з 2009 роком його стан здоров`я значно погіршився, а ціни за цей час зросли; що деякі його позови про стягнення додаткових витрат на лікування з синів взагалі ще не розглянуті або йому відмовлено; що рішення суду про стягнення на його користь аліментів з молодшого сина скасовано; що пільг на придбання ліків він не має; що наявність у позивача інших утриманців не є підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання непрацездатного батька. 15 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому він просив відмовити у її задоволенні. Вказав, що відповідачем з 2009 року подано більше 30 позовів до всіх членів сім`ї з різних підстав; що з нього та його брата неодноразово стягнуто додаткові витрати на утримання батька, пов`язані з його захворюваннями, крім того, батько має право на пільгове отримання ліків як особа з інвалідністю. Разом з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 надано копії судових рішень за позовами ОСОБА_2 про стягнення з нього та його брата ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання батька, про стягнення неустойки за несплату аліментів, про збільшення розміру аліментів, заяви ОСОБА_2 щодо відкриття кримінальних проваджень. 22 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач не надав доказів для зменшення розміру аліментів. 28 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшлі заперечення на відповідь на відзив з додатками, які долучено до матеріалів справи, і в яких ОСОБА_1 посилався на те, що позивач має у власності житловий будинок, в якому він зареєстрований та проживає, тому потреби у сплаті на його користь аліментів у розмірі 605,00 грн немає. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що після ухвалення у 2009 році рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання батька, його сімейний та матеріальний стан змінились, крім того, він сплачує додаткові витрати на користь батька, а також відповідач має право на пенсію, пільги та субсидії, тому вимоги позивача щодо зменшення розміру аліментів підлягають задоволенню. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 01 липня 2017 року безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААА, № 684737 від 13 липня 2017 року (а. с. 80). ОСОБА_2 має низку захворювань, зокрема, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет та інші, що підтверджується наданою ним медичною документацією (а. с. 81-86). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання непрацездатного батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 605,00 грн щомісячно (а. с. 79). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі по 1803,58 грн з кожного, сплачені ОСОБА_2 в період з 09 лютого 2017 року по 24 квітня 2017 року на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг (а. с. 87-88). Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на лікування у розмірі по 285,00 грн щомісячно, починаючи з 24 вересня 2018 року (а. с. 15). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на придбання ліків, медичних виробів та медичні послуги за період з 21 травня 2018 року по 11 жовтня 2018 року у розмірі 3815,92 грн (а. с. 13-14). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення з синів додаткових витрат, пов`язаних з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (а. с. 25-26). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення з синів додаткових витрат у зв`язку з тяжкою хворобою та інвалідністю батька (а. с. 27-28). Рішенням суду від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 у цій справі - відмовлено. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до молодшого сина - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на батька (а. с. 29-34). ОСОБА_1 мав заборгованість перед ОСОБА_2 з неустойки за несвоєчасність сплати індексації аліментів та несвоєчасність сплати аліментів, для примусового стягнення якої було відкрито виконавче провадження, що підтверджується листом Шевченківського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 01 листопада 2018 року (а. с. 39-40). На підтвердження сплати коштів у виконавчих провадженнях ОСОБА_1 надано копії квитанцій (а. с. 41-42). Також ОСОБА_1 надані копії квитанцій про оплату медичної послуги, придбання дитячих товарів, однак, з них не вбачається, ким та для кого вони придбані (а. с. 43). Як вбачається з податкової декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за перше півріччя 2019 року, його дохід склав 82 680,00 грн (а. с. 35). ОСОБА_1 має трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 10-12). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти щомісячно у розмірі 10 000,00 грн, починаючи з 24 травня 2013 року і до повноліття дитини (а. с. 157). 26 червня 2019 року ОСОБА_1 як замовником укладено договір № 37/2-19 зі Спеціалізованою економіко-правовою школою І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» на навчання дочки, ОСОБА_4 . Згідно пункту 2.3.1. вказаного договору вартість навчання складає 37 200,00 грн на рік, тобто 3100,00 на місяць (а. с. 37). У серпні 2010 року ОСОБА_1 сплачено 3100,00 року на рахунок навчального закладу за навчання дочки (а. с. 38). Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, серія НОМЕР_1 від 31 травня 2017 року (а. с. 44). ОСОБА_1 на праві власності належать квартира за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , квартира за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17 березня 2018 року № 117434006 та листом Комунального підприємства «Валківське бюро технічної інвентаризації» від 22 листопада 2012 року № 737 (а. с. 89-91, 123). Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків. Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Необхідність матеріальної допомоги визначається у кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Таким чином, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року, справа № 210/2171/16-ц, провадження № 61-20845св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року, справа № 301/1359/16-ц, провадження № 61-14991св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 401/1222/18, провадження № 61-15147св19; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року, справа № 569/14108/17, провадження № 61-12448св19. Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення. Отже, розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України. В зв`язку з тим, що главою 17 СК України, яка регулює правовідносини, що виникають з обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, не передбачено можливості та порядку зміни розміру аліментів, суд відповідно до вимог статті 10 СК України вважає за можливе застосування до спірних правовідносин положень статті 192 СК України за аналогією. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання непрацездатного батька - ОСОБА_2 в розмірі 605,00 грн щомісячно. З урахуванням індексації сума аліментів, що підлягає сплаті ОСОБА_1 , щомісячно становить більше 2000,00 грн, що не заперечується учасниками справи. При цьому, з 2009 року сімейний стан позивача ОСОБА_1 змінився, враховуючи народження у нього двох дітей у 2014 та 2018 роках. Крім того, він має дочку від першого шлюбу, 2004 року народження, на утримання якої з нього стягнуто аліменти у розмірі 10 000,00 грн щомісячно. Водночас, з ОСОБА_1 та його брата, молодшого сина відповідача, неодноразово стягнуто додаткові витрати на утримання їхнього батька ОСОБА_2 , пов`язані з його захворюваннями, що підтверджується копіями судових рішень, наявних у матеріалах справи та доданих до відзиву на апеляційну скаргу. Враховуючи викладені обставини, що свідчать про зміну сімейного та, як наслідок, матеріального стану позивача, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення його вимог та зменшення розміру стягуваних з нього аліментів з 605,00 грн до 400,00 грн щомісячно з індексацією цієї суми. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що доказів перебування на утриманні позивача матері та брата ним не надано, судова колегія відхиляє, оскільки при вирішенні питання щодо зменшення розміру аліментів суд насамперед враховує зміну сімейного стану позивача та перебування на його утримання неповнолітніх дітей, а не інших осіб. Посилання ОСОБА_2 щодо того, що він має низку захворювань, інвалідність, причиною якої є інфаркт міокарда серця, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини є підставою для стягнення з його повнолітніх синів додаткових витрат на його утримання, а не аліментів. Доводи ОСОБА_2 , що розмір додаткових витрат з двох синів складає лише 870,00 грн, що порівняно з 2009 роком його стан здоров`я значно погіршився, а ціни за цей час зросли; що пільг на придбання ліків він не має; що деякі його позови про стягнення додаткових витрат на лікування з синів взагалі ще не розглянуті або йому відмовлено; також є предметом оцінки суду при розгляді питання щодо стягнення додаткових витрат, а не щодо розміру аліментів. Твердження ОСОБА_2 , що позивач веде підприємницьку діяльність, зокрема, за кордоном, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються. Скріншоти з мережі Інтернет, надані ним до відзиву на позов, не можуть бути взяті до уваги як докази ведення підприємницької діяльності позивача за кордоном та не свідчать про розмір його доходів. Посилання ОСОБА_2 щодо того, що рішення суду про стягнення на його користь аліментів з молодшого сина скасовано; що молодший син ОСОБА_3 не сплачує йому стягнуті судом суми як додаткові витрати, має заборгованість, судова колегія відхиляє, оскільки він не позбавлений права вдруге звернутися до суду з позовом до молодшого сина про стягнення з нього аліментів, з урахуванням зміни життєвих обставин на теперішній час, а також щодо стягнення з нього заборгованості зі сплати належних йому сум, неустойки тощо. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення та він звільнений від сплати судового збору згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстав для розподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року.