Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/3021/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3021/20 пров. № А/857/10221/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3021/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Друзенко Н.В., час ухвалення рішення 31.07.2020 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 31.07.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 39 121,96 грн., які були виплачені у липні 2019 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2012 року по липень 2019 року на суму пенсії 39 121,96 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім лише у липні 2019 року. Позивач просила нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2012 року по липень 2019 року. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію, що підтверджується листом від 10.04.2020. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 провадження в адміністративній справі №460/3580/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №510/1286/16-а. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 скасовано, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3021/20 позовні вимоги задоволено частково. Рішення суду першої інстанції оскаржили позивач та відповідач, подавши на нього апеляційні скарги. В апеляційній скарзі апелянт - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано норми ст. 122, 123 КАС України щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Вказує, що позивач про порушене право дізналася ще в 2013 році, а до суду звернулася лише 13.05.2020 року, чим пропустила строк звернення до суду. Також суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції виконано управлінням, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії, а тому підстави для виплати компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2013 року по липень 2019 року відсутні. Крім того, суд не взяв до уваги, той факт, що відповідно до ст. 48 КАС України Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є неналежним відповідачем у справі. Зазначає, що згідно Порядку №440 виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішеннях суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області на виконання рішення суду першої інстанції у липні 2019 року позивачу перераховано кошти в сумі 39121,96 грн, що підтверджується випискою із особового рахунку позивача. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є неналежним відповідачем по даній справі. Також, розглядаючи даний спір суд при вирішенні спору мав врахувати, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати". Вказує, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" не може суперечити ст. 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3021/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт - ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що пенсія є нарахованою не з моменту нарахування відповідачем на виконання рішення суду, а з моменту її призначення, а тому позивач вважає, що компенсацію необхідно нарахувати з липня 2011 року по липень 2019 року. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3021/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційні скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.09.2012 у справі №1718/2-а-1232/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.09.2012 у справі №1718/2-а-1232/11, яка набрала законної сили 07.12.2012, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 і державної та додаткової пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24 листопада 2010 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІ групи інвалідності, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум, але не довше строку встановлення інвалідності ОСОБА_1 відповідної групи. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров`ю, та виплатити її, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІ групи інвалідності, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум, але не довше строку встановлення інвалідності ОСОБА_1 відповідної групи (http://reyestr.court.gov.ua/Review/25885086). На виконання судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано суму 39121,96 грн., а фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою по особовому рахунку та не спростовано відповідачем, здійснено у липні 2019 року (а.с.11-12). 29.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07.09.2012 у справі №1718/2-а-1232/11 (а.с.7). Листом від 15.01.2020 № Н-4893/07.1-59, №Н-4920/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація (а.с.8-9). Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Строки виплати пенсії встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2013 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV (в редакції, станом до 01.01.2017), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Згідно з пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17. Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 07.09.2012 у справі №1718/2-а-1232/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Доводи скаржника про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплати нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи, є безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Аналогічні положення містить Постанова Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами). Щодо посилання скаржника на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542). Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, є питання щодо подання позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 99 КАС України. Згідно з вимогами ст.122 КАС України, що кореспондує ст.99 КАС України в редакції до 15.12.2017, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. З матеріалів справи видно, що позивач звернувся із позовом до суду 23.04.2020, підставою звернення до суду стала відмова відповідача нарахувати та виплатити спірну компенсацію, отримана за результатами розгляду заяви позивача від 15.01.2020 №Н-4893/07.1-59, №Н-4920/07.1-59, що і є відправним моментом в обчисленні дати, з якої позивачу стало відомо про те, що компенсація втрати частини доходів не нараховувалася. Відповідно до ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до пункту 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду. Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету. При цьому, правове значення має те, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли такий виплачений. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих сум. Оскільки право позивача отримати пенсію у збільшеному розмірі встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, на підставі якого позивач і отримав таку, то позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів за порушення строків їх виплати. Таким чином, системний аналіз вказаних норм, дає суду підстави для висновку, що оскільки постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 07.09.2012 у справі №1718/2-а-1232/11 набрала законної сили 07.12.2012, а фактичну виплату пенсії у сумі 39121,96грн. здійснено у липні 2019 року, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з січня 2013 року по червень 2019 року, а не з вересня 2012 року по липень 2019 року, як зазначає позивач. Доводи скаржника щодо відсутності його вини, оскільки ним рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань є безпідставними, оскільки законом покладено на Пенсійний фонд обов`язок щодо своєчасного обрахунку та виплати пенсій. Відповідно невиконання такого обов`язку відповідачем вказує на наявність правових підстав для застосування наслідків щодо нарахування та виплаті позивачу компенсації за порушення строків виплати нарахованої пенсії. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із січня 2013 року по червень 2019 року на суму пенсії 39121,96 грн. Як встановлено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, «права та законні інтереси позивача підлягають судовому захисту в тому числі і шляхом покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, за період із січня 2013 року по червень 2019 року на суму пенсії 26768,07 грн., з огляду на що позов підлягає до задоволення частково». Однак у резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, за період із січня 2015 року по червень 2019 року на суму пенсії 39121,96 грн.» Відповідно до ст.253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. З огляду на вищенаведене, Рівненський окружний адміністративний суд може виправити допущені в судовому рішенні описки, оскільки такі є очевидно арифметичні та на правильність прийнятого рішення не впливають. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 460/3021/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 12.11.2020 року