Постанова 4857 № 460/3580/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 рокуСправа № 460/3580/19 пров. № А/857/1048/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Старунського Д.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (суддя Друзенко Н.В. м.Рівне) у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФ, ПФУ відповідно) в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III) компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2011 року у справі №2-а-5039/11 (далі Постанова суду) та виплачена 18.09.2019; зобов`язати ГУПФ нарахувати позивачу згідно із Законом №2050-III компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку із порушенням виплати пенсії за період із лютого 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 28671,17 грн та виплатити цю компенсацію за втрату частини пенсії. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі №510/1286/16-а. Не погодившись із ухваленим рішенням суду, його оскаржилапозивач, яка із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно висновком суду ним встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а предметом розгляду якої є питання подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Дослідивши матеріали справи та відповідну ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року цей суд вказав, що відносини у розглядуваній справі є подібними справі №510/1286/16-а, оскільки у ній розглядається питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійних виплат. Разом з тим, позивач-апелянт зазначає, що заборгованість по пенсії їй була виплачена 18.09.2019, тому сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її повинна бути їй виплачена у вересні місяці 2019 року. Таким чином про порушення свого права вона в будь-якому випадку не могла дізнатися раніше дати виплати заборгованості по пенсії. З позовом звернулася 21.11.2019, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС). Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, що зазначена в пункті 11 частини першої статті 294 КАС, суд вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у розглядуваній справі та справі №510/1286/16-а є подібними, оскільки судами вирішується питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій пенсійного фонду щодо перерахунку пенсійних виплат. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, у зв`язку з захворюванням пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.9-10). Постановою суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області (далі УПФ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій: визнано дії УПФ щодо не нарахування та невиплати за період з 06.11.2010 по 06.06.2011 позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, передбаченої пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 50 Закону №796-XII неправомірними; зобов`язано УПФ провести нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, передбаченої пунктом 4 статті 54 Закону №796-XII та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 50 Закону №796-XII за період з 06.11.2010 по 06.11.2011, з врахуванням виплаченої частини пенсії. Відповідно до заяви ОСОБА_1 до ГУПФ з проханням провести нарахування компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строку її виплати від 30.10.2019 18.09.2019 на її банківський рахунок надійшли банківські кошти в сумі 28671,17 грн згідно Постанови суду (а.с.13-15). У відповідь на вказане звернення ГУПФ 07.11.2019 повідомило заявника, що підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає (а.с.16). 21.11.2019 позивач звернулась до суду із цим позовом (а.с.17). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Як встановлено судом першої інстанції на розгляді у Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а, предметом розгляду якої є, питання подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Необхідно вказати, що спір у справі №510/1286/16-а стосується вимог позивача яка з 17.07.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% суми заробітної плати. Однак у зв`язку з тим, що на момент призначення їй пенсії в розрахунок не були включені індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інші виплати така особа 01.08.2016 звернулась до відповідного Управління ПФУ за перерахунком пенсії з урахуванням усіх виплат з 17.07.2009 та 08.08.2016 отримала відмову. Приймаючи справу №510/1286/16-а до розгляду Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 червня 2019 року вказала, що в межах розгляду цієї справи виникла виняткова проблема, що полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:

1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ); статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - №2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком? Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 3 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 (далі Порядок) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року, 21 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справах №336/4675/17, 523/1124/17, 521/940/17 відповідно. У даній справі, як видно із наведеного вище нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідних рішень на виконання Постанови суду. Відповідачем було порушено строки виплати позивачу, нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії. Про порушення своїх прав позивач дізнався після факту несвоєчасної виплати пенсії та, звернувшись до суду у межах шестимісячного строку, не пропустила строк звернення до суду. Вказаний підхід узгоджується із позицією Верховного Суду щодо розглядуваної категорії справ у постановах від 12 червня 2019 року №№425/38/17, 425/1162/17. Відтак доводи відповідача про те, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовом є безпідставними. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, так як спірні відносини у розглядуваних справах є різними. У даній справі спір стосується виплати компенсації у зв`язку із несвоєчасної виплатою пенсії на виконання Постанови суду, а не самої виплати пенсії чи відповідних доплат до основного розміру пенсії, які не були враховані пенсійним органом при призначені пенсії, як у справі №510/1286/16-а. Спір про виплату пенсії у належному позивачу розмірі уже вирішений Постановою суду. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Таким чином на думку апеляційного суду, немає необхідності зупинення провадження у цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №510/1286/16-а, оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_1 є виплата компенсації пенсії, у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії на виконання рішення суду, тобто одноразової виплати, а не питання нарахування та виплати такої пенсії, як регулярної щомісячної соціальної виплати через значний проміжок часу. Тому вирішення питань, що поставлені на розгляд Великій Палаті Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не вплинуть на результат розгляду цієї справи. Умови та порядок виплати громадянам компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням терміну його виплати передбачений положеннями вказаного вище Порядку, яким повинен керуватися пенсійний орган при наявності підстав для виплати особі компенсації неотриманого доходу з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у розглядуваній справі. Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином суд першої інстанції не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 5 березня 2020 року.