Постанова 4856 № 240/7441/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7441/20 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 06 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просила визнати протиправними дії щодо відмови в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним адміністративним позовом. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а (№11-345апп19). Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подала апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що правовідносини у справі №510/1286/16-а, що знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду не є подібними з правовідносинами, що є предметом спору у даній справі. 17.07.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. У відповідності до ч.2 ст. 312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Вирішуючи питання щодо наявності процесуальної можливості суду першої інстанції зупинити провадження у справі № 240/7441/20 колегія суддів виходить із наступного. Зупинення провадження по справі-це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Кодексом адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік обов`язкових та факультативних підстав для зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду-до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Так, приймаючи рішення про зупинення провадження у даній справі суд першої інстанції виходив із того, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 510/1286/16-а, предметом розгляду у якій є питання фактичного встановлення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків для звернення до суду за захистом цих прав. Як слідує зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 510/1286/16-а, суд вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання: 1.Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі? 2.Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб" (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком? В ухвалі від 26.06.2019 також зазначено і про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду. В той же час, у ході апеляційного перегляду ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2020, колегією суддів з`ясовано, що предметом розгляду у справі є компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із статтями 1, 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 3 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 (далі Порядок) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року, 21 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справах №336/4675/17, 523/1124/17, 521/940/17 відповідно. У даній справі, як видно із наведеного вище, нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідних рішень на виконання постанови суду. Відповідачем було порушено строки виплати позивачу, нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії. Про порушення своїх прав позивач дізналася після отримання 22.01.2020 на картковий рахунок суми перерахованої пенсії у загальному розмірі 22425 грн. та звернулась до суду. Вказаний підхід узгоджується із позицією Верховного Суду щодо розглядуваної категорії справ у постановах від 12 червня 2019 року №№425/38/17, 425/1162/17. З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, так як спірні відносини у розглядуваних справах є різними. У даній справі спір стосується виплати компенсації у зв`язку із несвоєчасної виплатою пенсії на виконання постанови суду, а не виплати самої пенсії чи відповідних доплат до основного розміру пенсії, які не були враховані пенсійним органом при призначені пенсії, як у справі №510/1286/16-а. Спір про виплату пенсії у належному позивачу розмірі уже вирішений постановою суду у справі №22а/0690/7726/11. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №510/1286/16-а, оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_1 є виплата компенсації пенсії у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії на виконання рішення суду, тобто одноразової виплати, а не питання нарахування та виплати такої пенсії, як регулярної щомісячної соціальної виплати через значний проміжок часу. Тому вирішення питань, що поставлені на розгляд Великій Палаті Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не можуть вплинути на результат розгляду цієї справи. Умови та порядок виплати громадянам компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням терміну його виплати передбачений положеннями вказаного вище Порядку, яким повинен керуватися пенсійний орган при наявності підстав для виплати особі компенсації неотриманого доходу з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За встановлених обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 236, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.