Постанова 4857 № 460/945/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/945/20 пров. № А/857/6150/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №460/945/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Дудар О. М., час ухвалення рішення - 24.03.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 24.03.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 40399,89 грн, які були виплачені у вересні 2019 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з березня 2012 року по вересень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована позивачу згідно з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №1718/2-а-583/11. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із липня 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в частині визначення періоду, за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зокрема, зазначає, що виплату пенсії на виконання судового рішення відповідачем здійснено у вересні 2019 року, тому компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії має бути нарахована та виплачена не по серпень 2019 року, як помилково вирішено судом першої інстанції, а по вересень 2019 року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із липня 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити спірну компенсацію за період із липня 2013 року по вересень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Крім цього позивачем пропущено строк звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався ще у 2013 році, а виплату проведено органом державної казначейської служби у вересні 2019 року, а тому з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати міг звернутися ще у 2013 році. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки не отримавши пенсійні виплати нараховані на виконання рішення суду ще у 2013 році, позивач звернувся до суду з цим позовом лише у лютому 2020 року. З огляду на вказане, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року у справі № 1718/2-а-583/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, пов`язану з Чорнобильською катастрофою з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% пенсії за віком за період з 25 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених коштів (а.с.32-33). Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №1718/2-а-583/11 постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року змінено, викладено третій абзац в такій редакції: «зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, пов`язану з Чорнобильською катастрофою, з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% пенсії за віком за період з 25 серпня 2010 року та до втрати позивачем такого права, або змін в законодавстві щодо порядку та розміру таких виплат з урахуванням виплачених сум». У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.34-36). Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 18 вересня 2012 року. На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача у червні 2013 року, що підтверджується розпорядженням від 02 червня 2013 року №155202 та протоколом від 18 червня 2013 року (а.с.29-31). Фактичну виплату нарахованих згідно з рішенням суду сум проведено у вересні 2019 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 (а.с.12). 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати (а.с.9). Листом від 30 січня 2020 року №С-5944/07.1-59 відповідач повідомив позивача про те, що нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду проведена без порушення умов та термінів такої виплати, а тому підстави для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати відсутні (а.с.11). Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №1718/2-а-583/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період із липня 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн, тому і дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Строки виплати пенсії встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2013 року №1058-IV. Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а. Щодо доводів відповідача про те, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», а має характер одноразової виплати, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, тобто вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 521/940/17. Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №1718/2-а-583/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, то колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення суду відповідачем здійснено у червні 2013 року, а фактичну виплату проведено 23 вересня 2019 року, що підтверджується копією банківської виписки (а.с.12). За таких обставин, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, враховуючи положення ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким врегульовано порядок виплати пенсій, а також положення ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», за період з липня 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що компенсація за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати має бути нарахована та виплачена відповідачем по вересень 2019 року включно, колегія суддів вважає помилковими, оскільки виплата суми пенсії 40399,89 грн відповідно до рішення суду була здійснена до 25 вересня 2019 року, тому у вересні 2019 року відповідачем не було порушено строку виплати позивачу вказаної суми пенсії. Також колегії суддів вважає помилковими покликання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач звернувся до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії згідно з рішенням суду здійснена лише у вересні 2019 року. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована позивачу згідно з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №1718/2-а-583/11 є протиправними, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію за період з липня 2013 року по серпень 2019 року на суму пенсії 40399,89 грн. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №460/945/20 -без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року.