Постанова 4857 № 460/4765/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4765/20 пров. № А/857/15093/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Хомича О. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 460/4765/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Недашківська К. М., час ухвалення рішення 15.10.2020 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 15.10.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була виплачена у вересні 2019 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з серпня 2014 року по вересень 2019 року на суму пенсії 19125 грн. 41 коп. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 19125 грн. 41 коп., яка була виплачена у вересні 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2015 року по серпень 2019 року на суму пенсії у розмірі 19125 грн. 41 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині визначення періоду нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідач має нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з серпня 2014 року на суму 19125,41 грн., з урахуванням відповідних висновків Верховного Суду. Разом з тим, судом першої інстанції вказаних доводів не враховано, у зв`язку з чим позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній вище частині та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з серпня 2014 року по серпень 2019 року на суму пенсії 19125,41 грн. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11 березня 2014 по 02 серпня 2014 року. На виконання судового рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано суму пенсії у розмірі 19125 грн. 41 коп., що підтверджується відповідним розпорядженням та протоколом (а.с.35-36), а фактичну виплату пенсії здійснено 11 вересня 2019 року (а.с.11 зворотній бік). Позивач 20 травня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів. Однак відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої компенсації та відмовлено позивачу у задоволенні такої заяви. Не погодившись з відмовою відповідача щодо виплати компенсації за втрату частини доходів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, допустив протиправність своїх дій, а тому для захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а саме: з наступного місця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з січня 2015 року по серпень 2019 року. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Строки виплати пенсії встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2013 року №1058-IV. Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі ст.1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. П.2 Порядку № 159 передбачає, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а. Матеріалами справи стверджується, що на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, яка набрала законної сили 26 листопада 2014 року, відповідачем згідно з протоколом від 07 листопада 2018 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано кошти в сумі 19125,41 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказану суму коштів перераховано на рахунок позивача 11 вересня 2019 року (а.с.11 зв). Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні за змістом положення містяться і у пунктах 1-3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 вказаного вище Закону та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання рішення суду. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, допустив протиправність своїх дій. Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а набрала законної сили 26 листопада 2014 року, а фактичну виплату пенсії в розмірі 19125 грн. 41 коп., що підтверджується випискою банку, здійснено 11 вересня 2019 року, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з наступного місяця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з січня 2015 року по серпень 2019 року, а не з серпня 2014 по вересень 2019 року. Тому для захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2015 року по серпень 2019 року на суму пенсії 19125 грн. 41 коп. Щодо покликань апелянта на правові позиції та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18, то колегія суддів зазначає, що такі не мають відношення до справи і не стосуються питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, справа, на яку покликається позивач, стосується поновлення та виплату пенсії, особам, яким така виплата була припинена у зв`язку з виїздом на постійне проживання до іншої країни. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 460/4765/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року.