Постанова 4809 № 404/1178/20

ПОСТАНОВА Іменем України 06 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 404/1178/20 провадження № 22-ц/4809/1230/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2020 року у складі судді Павелко І.Л. і В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість у розмірі 11226 грн 34 коп за кредитним договором № б/н від 25.08.2009, яка складається з наступного: - 1724,47 грн - заборгованість по тілу кредиту; - 7291,09 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; - 1200 грн - нарахованої пені за прострочене зобовязання; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500.00 грн - штраф (фіксована частина); - 510,78 грн - штраф (процентна складова). Позовна заява мотивована тим, що відповідач згідно договору б/н від 25.08.2009 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору у вигляді Анкети-заяви та Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9-16). У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на на 30.11.2019 заборгованості становить 11 226,34 грн, яка складається з: 1724,47 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7291, 09 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; 1200 грн - нарахованої пені за прострочене зобовязання; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн - штраф (фіксована частина); 510,78 грн - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1724,47 грн - заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримав вимог передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. До суду надана копія заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що вона згодна, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2019 у справі № 923/760/18, твердження суду першої інстанції про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача під Умовами та правилами надання банківських послуг є нікчемними і безпідставними. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 по справі №642/5533/15-ц, та у постанові від 19.09.2019 у справі № 127/7543/17, у постанові від 23.12.2019 у справі №375/250/18. Відповідач була належним чином проінформована про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом, а також пені та штрафів, на що суд першої інстанції не взернув жодної уваги. Надана виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. З виписки чітков вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах та інше. Крім цього, відповідач частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. В підписаній відповідачем заяві та довідці про умови кредитування вказано: - базова процентна ставка - 2,5% на місяць (30% річних); - умова щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості; - умова щодо сплати штрафу. Отже, в даній справі не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки вона висловлена в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, а в підписаних відповідачем документах умови кредитування не містилися. Судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 382/327/18-ц де зазначено, що у довідці про умови кредитування від 11.02.2011 зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5). Зазначена довідка підписана від імені відповідача. Судом не враховано висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 358/384/19 де зазначено, що у довідці про умови кредитування від 17.03.2011 зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія. Зазначена довідка підписана відповідачем. Суд першої інстанції не дослідив у встановленому порядку належні та допустимі докази по справі, які підтверджують повідомлення відповідача про умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафів. Як видно з матеріалів справи, у тому числі заяви та довідки про умови кредитування, що підписані відповідачем, сторони погодили істотні умови договору, в тому числі базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд на мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку за договором. Як вбачається із довідки про умови кредитування, що містять підпис відповідача, сторонами погоджено всі умови кредитування, у тому числі щодо сплати пені та штрафів. Однак суд першої інстанції відмовив у стягненні пені та штрафів, що призвело до порушення вищезазначених норм матеріального права та безпідставного позбавлення позивача права на стягнення неустойки. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 11226 грн 34 коп, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 становить 210200 грн), апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст. 625,1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та у разі невиконання ним обов`язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач згідно договору б/н від 25.08.2009 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору у вигляді Анкети-заяви та Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9-16). Згідно позовних вимог, розрахунку (а.с.2-8) заборгованість станом на 30.11.2019 - 11 226,34 грн, яка складається з: 1724,47 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7291, 09 грн- заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом; 1200 грн - нарахованої пені за прострочене зобовязання; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн - штраф (фіксована частина); 510,78 грн - штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафу за користування коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Проте повністю з висновками судуд першої інстанції погодитися неможна з огляду на таке. Матеріалами спарви підтверджується, що 25.08.2009 ОСОБА_1 підписала заяву на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку (а.с.9). У вказаній заяві зазначено, що базова процентна ставка 2,5 % процентів на місяць на залишок заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки. Крім того, 25.08.2009 ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.10). Факт підписання заяви на отримання коштів та підписання Довідки про умови кредитування відповідачем не спростовано. У вказаній довідці сторони узгодили умови кредитування, а саме, що відсоткова ставка встановлюється на рівні 2,5 % на місяць, за порушення умов договору передбачена сплата пені та штрафу. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в заяві про надання кредиту була визначена процентна ставка та не дав оцінки долученої до позовної заяви підписаної відповідачем копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування коштами. АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача 7291,09 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом. Однак, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке. Згідно до розрахунку заборгованості станом на 01.09.2014 залишок заборгованості по процентам по відсотковій ставці 30% річних складає 975,60 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості з 01.09.2014 по 31.05.2016 сума основної заборгованості (тіло кредиту) складає 7771,25 грн. Нарахування заборгованості по відсоткам за період з 01.09.2014 по 31.05.2016 складає 4075,10 грн (7771,25/100*30=2331,37 грн відсотки за рік, 2331,37/365*638 днів=4075,10 грн). За цей період відповідачем було внесено кошти у розмірі 3745,00 грн. Отже, залишок заборгованості по тставці 30% річних за період з 01.09.2014 по 31.05.2016 складає 1305,70 грн ((4075,10+975,60)-3745,00=1305,70). За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам по ставці 30% річних в розмірі 1305 грн 70 коп. Позовні вимоги в частині стягення заборгованості за пенею задоволенню не підлягають, оскільки у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.10), розрахунок пені повинен здійснюватися у відсотках до суми боргу, тоді як в наданому позивачем розрахунку пеня нараховувалася у фіксованій сумі, що не відповідає умовам договору. Крім того, Довідкою передбачено, що в разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, сплачується штраф 500 грн + 5% від суми позову. Оскільки відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем допущено порушення строків платежів по грошовим зобов`язанням більше ніж на 120 днів, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф, фіксована частина, в розмірі 500 грн. Враховуючи викладене, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без належної оцінки наданих позивачем доказів, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи і дослідженим доказам, з порушенням вищезазначених норм матеріального права, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у межах строку кредитування, а також штрафу, розмір яких передбачено Довідкою. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТКБ «ПриватБанк» 1652,17 грн судового збору. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та в стягненні штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1305 грн 70 коп - заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та 500 грн - штрафу. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею відмовити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1652 грн 17 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Суддя Кропивницького апеляційного суду С. І. Мурашко 06.11.2020