Постанова 4803 № 192/1643/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5904/20 Справа № 192/1643/18 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У вересні 2018 року АТ КБ ПриватБанкзвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказували, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27 січня 2011 року банк надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 26 червня 2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 14 668 грн.88 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 січня 2011 року у розмірі 14 668 грн.88 коп., яка складається з: 441 грн.99 коп. - тіло кредиту; 5 509 грн.77 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 7 542 грн.41 коп. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 674 грн.71 коп. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1 762 грн. Заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 27 січня 20 року заборгованість за кредитом в розмірі 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не врахував, що відповідачем 27 січня 2011 року підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду, у якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць, розмір щомісячних платежів 7% від розміру заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені та розмір штрафів; відповідачем заперечень щодо підпису указаної довідки не надано. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, при цьому сторони узгодили, що кредитний ліміт дорівнює 500 грн. Строк повернення кредиту не встановлений (а.с. 9). Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором, станом на 26 червня 2018 року, становить 14 668 грн.88 коп., з яких 441 грн.90 коп. заборгованість за кредитом, 5 509 грн.77 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 542 грн.41 коп. заборгованість по пені, а також нарахований штраф в сумі 550 грн. (фіксована частина) і в сумі 674 грн.41 коп. (процентна складова) (а.с. 7, 8). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користуванням кредитом та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану позивачем довідку про умови кредитування та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи, а саме: з довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с.10), підписаної ОСОБА_1 27 січня 2011 року в день підписання анкети-заяви, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визначено, вбачається, що базова відсоткова ставка в місяць складає 3%, передбачено порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушення термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів (500 грн.+5% від суми заборгованості). З розрахунку заборгованості (а.с.5-8) вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач користувалася кредитними коштами заслуговують на увагу. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, наявні підстави для стягнення з відповідача процентів відповідно до ст.ст.526,1054 ЦК України, оскільки їх розмір та порядок нарахування передбачені умовами укладеного між сторонами договору, а саме: довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с.10), підписаною ОСОБА_1 27 січня 2011 року. Разом з тим, розрахунок позивача свідчить про те, що за кредитним договором відбулося збільшення відсоткової ставки за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року до 43,2% річних. Матеріали справи не містять даних щодо повідомлення відповідача про зміну розміру відсоткової ставки. Відповідно до частин першої-третьої статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент збільшення відсоткової ставки) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Верховний Суд України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17 виклав правовий висновок, відповідно до якого у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. У досліджуваних правовідносинах обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства, зокрема статті 1056-1 ЦК України, підтверджується їх змістом, оскільки цією імперативною правовою нормою визначено, що недотримання її вимог має наслідком недійсність правочину. В оцінці правової природи рішення про збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом суд виходить з того, що таке рішення є правочином, оскільки є дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України). Одночасно така дія не передбачена в укладеному кредитному договорі як підстава зміни його умов банком в односторонньому порядку, як не передбачено і процедури збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, зокрема, порядок погодження таких умов із позичальником. Таким чином, актом цивільного законодавства встановлене застосовуване до спірних правовідносин імперативне правило, що не може бути змінене договором сторін, яким врегульовано порядок набрання чинності запроваджуваними банком змінами відсоткової ставки за кредитом у споживчих правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином,як на момент укладення кредитного договору, так і на момент збільшення відсоткової ставки відповідно до імперативних правил статті 1056-1 ЦК України банк був обмежений у праві приймати рішення про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку. Позивач під час розгляду справи не надав доказів та не довів дотримання ним вимог законодавства щодо порядку та процедури збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, що дає підстави для висновку про недійсність рішення як правочину про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором. Враховуючи, що банк збільшив відсоткову ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, а умовами заяви не передбачено можливість збільшення відсоткової ставки, відсутні докази, які підтверджують повідомлення позичальника про збільшення відсоткової ставки та погодження ним таких умов, колегія суддів вважає, що банк неправомірно нараховував проценти за кредитом за підвищеною відсотковою ставкою. Оскільки банком не доведено правомірність нарахування збільшених відсотків за кредитним договором, розмір нарахованих та невиплачених відсотків за кредитним договором за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року банком не доведений, у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №127/1673/17 (провадження №61-541св17) та у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №629/737/17 (провадження №61-239св17). Крім того, з розрахунку, наданого позивачем (а.с.7-8), вбачається, що за період з 01 червня 2015 року по 26 червня 2018 року позивачем нараховано борг за відсотками у розмірі 5 509 грн.77 коп., втім колонки наданого банком розрахунку загальне сальдо за нарахованими відсотками та нараховано відсотків на заборгованість за кредитом містять на кінець періоду значення

0. За таких обставин, розрахунок банку є необґрунтованим та не може бути підставою для стягнення відсотків за період з 01 червня 2015 року по 26 червня 2018 року. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з відповідача процентів за кредитним договором б/н від 27 січня 2011 року не відповідає нормам матеріального права та підлягає скасуванню з наступним ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк процентів за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року, нарахованих за період по 31 березня 2015 року в розмірі 108 грн.33 коп., в частині стягнення процентів, нарахованих за період з 01 квітня 2015 року вимоги банку задоволенню не підлягають. Вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з того, що розмір пені, заявлений банком до стягнення, складає 7 542 грн.41 коп., втім розрахунком заборгованості (а.с.7-8) такий розмір заборгованості не підтверджується, вимоги банку в цій частині є безпідставними. Разом з тим, зважаючи на те, що довідкою про умови кредитування сторонами погоджено розмір штрафів, колегія суддів вважає вимоги банку про стягнення штрафів такими, що підлягають частковому задоволенню. Так, довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем (а.с.10) передбачено штраф за порушення строків платежів передбачених договором більше ніж на 30 днів (500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій). Позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 500 грн.- фіксована частина та 674 грн.71 коп. - процентна складова, проте наданий АТ КБ ПриватБанк розрахунок (а.с.7-8) не містить розрахунку процентної складової штрафу, у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні даної вимоги, з наступним її частковим задоволенням шляхом стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 500 грн., як передбачено довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с.10). В порядку ч.13 ст.141 ЦПК України, зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги,пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк підлягають стягненню судові витрати за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 123 грн.62 коп. Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк(ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року, нарахованим по 31 березня 2015 року, у розмірі 108 (сто вісім) грн.33 коп. В задоволенні вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих з 01 квітня 2015 року за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року відмовити. Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк штрафів за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк(ЄДРПОУ 14360570) штраф за кредитним договором б\н від 27 січня 2011 року у розмірі 500 (п`ятсот) грн. В задоволенні вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про стягнення штрафу (процентної складової) відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк(ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 123 грн.62 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.