Постанова 4824 № 375/250/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи 375/250/18 номер провадження 22-ц/824/3606/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Іванченка М.М., Болотова Є.В. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Рокитнянського районного суду Київської області Голік Н.О., у цивільній справі № 375/250/18 за позовом Публічного кціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а: У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 23.02.2012 року між сторонами укладено кредитний картковий договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму 2 500 грн. Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг у «Приватбанку», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://prіvatbank.ua/ terms/pаges/70/, складає між сторонами договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві про видачу карткового кредиту. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість в розімірі 107 006,22 грн що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 2 904,95 грн; за відсотками - 93 494,35 грн, за пенею і комісією - 5 035 грн, штраф: 500 грн.(фіксована частина) та 5 071,72 грн. (процентна складова). Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2904,95 гривень та судові витрати в розмірі 47, 83 гривень всього -2952, 28 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просило змінити рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам, пені та штрафам, та в цій частині ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви від 23 лютого 2012 року, витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг, натомість, відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях. Крім того, даний договір є договором приєднання, який регулюється ст. 634 ЦК України, 23 лютого 2012 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, таким чином, відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Відповідно до даної анкети-заяви, відповідач ознайомлена та згодназ Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміла, та їх положень зобов`язувалася неухильно дотримуватись. Більш того, відповідач підтвердила, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку. Постановою Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду. Сторони про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. В судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом при розгляді справи, що 23.02.2012 року між сторонами укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримала у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту в 2500 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20, 40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згіднонаданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31грудня 2017року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 107 006,22 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 2 904,95 грн.; за відсотками - 93 494,35 грн., за пенею і комісією - 5 035 грн., а також штрафи: 500 грн.(фіксована частина) та 5 071,72 грн. (процентна складова). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих умов банку, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту, оскільки фактично отримав такі кошти. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, пені та штрафів, суд зазначав, що позивачем не доведено досягнення між сторонами згоди щодо розміру відсотків та користування кредитом, пені та штрафів. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, а відтак не є предметом апеляційної перевірки відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду анкету-заяву, підписану відповідачем, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 лютого 2012 року, умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також розрахунок заборгованості. У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору, а також не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу та строк її дії. Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам`ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві. Позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам`ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, яку саме картку було отримано відповідачем. У наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості. За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також у заяві не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу, що позбавляє можливості визначити, як належний доказ, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які містять різні тарифи, в залежності від виду кредитної картки, виданої позичальнику. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 березня 2020 року Суддя - доповідач: Судді: