Постанова Полтавський апеляційний суд № 546/1231/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/1231/19 Номер провадження 22-ц/814/2239/20Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю.В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого - судді: Гальонкіна С.А., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року про повернення заяви заявникові, у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., ухвалене в залі суду в м. Решетилівці, відомості про дату складання повного тексту ухвали відсутні, у справі № 546/1231/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Листопад Н.А. в межах розгляду цивільної справи № 546/1231/19 звернулася до місцевого суду із заявою про забезпечення позову, в якій прохала встановити ОСОБА_1 графік зустрічей з її малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вільний від його навчання час кожного понеділка, середи та п`ятниці протягом однієї години з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. в приміщенні Решетилівської РДА без присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду по справі №546/1231/19. Зобов`язати ОСОБА_2 кожного понеділка, середи та п`ятниці протягом однієї години з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. забезпечити явку малолітньої дитини ОСОБА_5 до приміщення Решетилівської РДА для зустрічей з нею з метою відновлення відносин та налагодження емоційного конфлікту, починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду по даній справі. Заяву обгрунтовувала тим, що відповідачі протягом чотирьох років чинять їй перешкоди у спілкуванні та зустрічах з її сином. Вказувала, що вона неодноразово зверталася до відповідачів з вимогами надати їй можливість спілкуватися з її дитиною, проте на всі її прохання отримувала відмову. Вважає, що її позбавляють спілкування з власною дитиною та позбавляють права виконувати свої батьківські обов`язки. Зазначала, що розпорядженням Решетилівської РДА №222 від 03 серпня 2020 року «Про встановлення днів та годин спілкування матері з дитиною» враховуючи емоційний стан дитини та в інтересах дитини, було встановлено дні та години її спілкування з її малолітнім сином щотижня у неділю з 09 год. до 15 год. на території м. Решетилівка Полтавської області у присутності батька дитини ОСОБА_2 та рекомендовано йому не чинити перешкод у спілкуванні їй з сином, при цьому, відповідач ОСОБА_2 розпорядження органів опіки не виконує. Крім того вона не погоджується з порядком встановлення зустрічей «у присутності батька» та мотивів, з яких виходила служба у справах дітей. Відповідачі негативно налаштовують дитину проти неї, впливають на її емоційний та психологічний стан. Також зазначала, що вона має рівні права з ОСОБА_2 щодо виховання дитини, однак з власною дитиною вона не бачиться, що на її думку унеможливлює відновлення та налагодження стосунків з ним, а тому ця обставина може унеможливити та значно ускладнює виконання рішення суду у разі задоволення її позову. Ухвалою Решетилівського районного суду від 08 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 та її представника, Листопад Н.А. , про забезпечення позову повернуто заявникам. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ухвала є безпідставною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що місцевим судом не враховано ряд обставин, підтверджених відповідними доказами, що мали значення для вирішення питання про забезпечення позову, зокрема: негативне налаштування відповідачами сина проти неї, виховання сина у зневазі до неї; повне нівелювання відповідачами інституту материнства, недопуск її до приміщення, де проживає її малолітній син та ігнорування встановлених органом опіки порядку та умов її зустрічей з сином, а також те, що між вказаними діями відповідачів існує прямий зв`язок з можливістю реального виконання рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог без шкоди для малолітньої дитини. Тому у неї існують обґрунтовані побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому ускладненим чи неможливим. Вказувала, що дитина перебуває у страху, відповідач - ОСОБА_3 , яка фактично опікується хлопчиком, залякує його і створює для нього атмосферу відсутності мами. Зазначала, що з метою зустрічі з сином вона відвідала навчальний заклад, в якому навчається син, «Решетилівський ліцей імені І.Л. Олійника Решетилівської міської ради», та поспілкувшись зі шкільним психологом ОСОБА_7 , остання дала свою згоду бути присутньою на їх з сином зустрічах. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку існуванню реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки існують об`єктивні обставини, які підтверджують її побоювання щодо невиконання відповідачами рішення суду про визначення місця проживання дитини. Зокрема, відсутність спілкування матері з дитиною може мати непоправні наслідки, у дитини сформується негативне уявлення про матір. Вважає, що обраний нею вид забезпечення позову є необхідним і співмірним із заявленими вимогами та беззаперечно буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між нею та її сином. Ураховуючи викладене просила скасувати ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким: 1) встановити їй графік зустрічей з її малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вільний від його навчання час, кожного понеділка, середи та п`ятниці протягом однієї години з 15 год. 00 хв. до 17год. 00хв. в приміщенні Решетилівської районної державної адміністрації за участі психолога «Решетилівського ліцею імені І.Л. Олійника Решетилівської міської ради» Полонської Ю.Ю., без присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду по справі № 546/1231/19; 2) зобов`язати ОСОБА_2 , кожного понеділка, середи та п`ятниці протягом однієї години з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. забезпечити явку малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до приміщення Решетилівської державної адміністрації Полтавської області, за адресою м. Решетилівка, вулиця Покровська будинок 16, для зустрічей з нею, з метою відновлення відносин та налагодження емоційного контакту, починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду по справі № 546/1231/19. На адресу апеляційного суду надійшли відзиви від відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у яких останні просили у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Відзив обгрунтовували тим, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про забезпечення позову, фактично заявила додаткову позовну вимогу. Вказували, що задоволення даної заяви спрямоване на фактичне вирішення позовних вимог, які повинні розглядатися в порядку позовного провадження. Також ОСОБА_2 зазначав, що позивачкою не дотримано вимог п.п.3,4,6 ч.1 ст.151 ЦПК України, а саме обрано неналежний і неможливий захід забезпечення позову, не обгрунтовано необхідність забезпечення позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи ухвалу, місцевий суд виходив з того, що в заяві про забезпечення позову сторона позивача по суті ставить додаткові позовні вимоги в рамках розгляду основної справи, які не є заходом забезпечення позову. Для вирішення заявлених вимог позивачу необхідно звертатись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Таким чином, суд встановив, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, а тому прийшов до висновку про повернення її заявнику. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. За матеріалами справи вбачається, що заява про забезпечення позову, яка подана до суду в межах розгляду цивільної справи № 546/1231/19 містить у собі найменування суду, до якого подається заява, повне найменування учасників справи; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, що свідчить про дотримання заявником вимог встановлених положеннями ст. 151 ЦПК України при подачі заяви до суду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення позивачу заяви про забезпечення позову з підстав визначених ст. 153 ЦПК України. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичними, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Також у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Повернення заяви про забезпечення позову може призвести до надмірного формалізму, чим суд фактично позбавив заявника права на доступ до правосуддя. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам статтей 151,153 ЦПК та загальному принципу доступу до суду, який виключає надмірний формалізм при вирішенні процесуальних питань. Тому апеляційний суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, п.6, ч.1 ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року - скасувати. Цивільну справу №546/1231/19 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий: С.А. Гальонкін Судді: ОС.Б. Бутенко О.Ю. Кузнєцова