Постанова Донецький апеляційний суд № 234/6083/21

Єдиний унікальний номер 234/6083/21 Номер провадження 22-ц/804/2024/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м. Бахмут справа № 234/6083/21 провадження № 22-ц/804/2024/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Халаджи О.В., Хейло Я.В., учасники справи: позивач Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/6083/21 за позовною заявою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2021 року (суддя Костюков Д.Г.), постановлену в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, повний текст ухвали складений 14 травня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову в обґрунтування якої зазначає, що в червні 2020 року при перевірці первинних документів з обліку заробітної плати, а саме розрахункових листів, відділом оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), було виявлено факт надмірно виплачених коштів заробітної плати за І половину червня 2020 року у сумі 275 790,72 грн. Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на підставі кадрових наказів (про встановлення надбавки за вислугу років, встановлення надбавки за ранг державного службовця, надання відпусток та інше) вносять відповідні дані до програмного комплексу «ІС-ПРО». В свою чергу, працівники відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку фінансового та господарського забезпечення, після отримання відповідних наказів, перевіряють наявність внесених наказів в програмний комплекс та здійснюють відповідне нарахування, згідно чинного законодавства.Так, на підставі наказу від 05 червня 2020 року № 2015/к «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_2 присвоєно 8 ранг державного службовця. При переведені даних в програмному комплексі , які зберігаються при архівному копіюванні, виявлено, що була введена помилкова дата присвоєння чергового рангу, не з дати зміни рангу державного службовця, а з дати 14 лютого 2005 року (дата призначення на роботу), що в свою чергу призвело до надмірного нарахування заробітної плати вказаному працівнику за першу половину червня 2020 року. На підставі внесених даних в програму провідним спеціалістом відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Погрецькою С.А. було сформовано розрахункові-платіжні відомості до заробітній платі. Однак, останньою не було належним чином здійснено та перевірено нарахування заробітної плати на підставі первинних документів, що було прямо передбачено її посадовою інструкцією. Оскільки, до посадових обов`язків ОСОБА_1 віднесено проведення розрахунків з оплати праці шляхом опрацювання наказів з особового складу, оплати праці, табелів обліку використання робочого часу, інших первинних документів відповідного законодавства. Тобто, саме з вини ОСОБА_1 Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Харків) завдано матеріальної шкоди в сумі 275 790,72 грн., у зв`язку з проведенням безпідставної та надмірної виплати заробітної плати ОСОБА_3 за першу половину червня 2020 року на вказану суму. Враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до декларації яка міститься на сайті НАЗК за 2020 рік становить всього 175 607 грн., розмір аліментів склав 18 095 грн. іншого доходу вона не має, а сума стягнення за позовом становить 275 790 грн., а тому є підстави вважати, що вказані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно що належить ОСОБА_1 в межах суми позову 275 790,72 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2021 року заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Колотілової Н.В. про забезпечення позову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто заявнику. Повертаючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що у вказаній заяві не наведено обґрунтування в необхідності забезпечити позов саме шляхом накладення арешту на майно, а також заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що є імперативною нормою ЦПК України, суд відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України повернув заявнику заяву про забезпечення позову. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову та накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми позову 275 790,72 грн. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить по ОСОБА_4 в межах суми 275 790,72 грн., є співмірними із заявленою позовною вимогою, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду з огляду на дохід відповідача. Судом першої інстанції не враховано вимоги частин 1-3 статі 154 ЦПК України. Згідно в вимогами діючого законодавства, відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не унеможливлює розгляд судом заяви позивача про забезпечення позову, оскільки положеннями статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а визначена частина 3 статті 154 ЦПК України обов`язковість зустрічного забезпечення має вичерпний характер й правовідносин сторін до вказаного переліку не відносяться. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі 924/789/19; та від 10 лютого 2021 року у справі № 754/9842/19. Таким чином висновки викладені в ухвалі суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справа. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладені в позовній заяві. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем подано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 12 травня 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.харків) звернулось до Краматорського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріальну шкоду в розмірі 275 790,72 грн. та судові витрати пов`язані з розглядом справи. (а.с.1-12). До позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми 275 790,72 грн. (а.с.73-74). Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2021 року заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Колотілової Н.В. про забезпечення позову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто заявнику (а.с.82). Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву № 234/6083/21, подану Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) до ОСОБА_1 , про стягнення коштів та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.85). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Апеляційна скарга Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 статті 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (пункт 6 частина 1 статті 353 ЦПК України). Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 13 статті 7 ЦПК України. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Повертаючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що у вказаній заяві не наведено обґрунтування в необхідності забезпечити позов саме шляхом накладення арешту на майно, а також заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що є імперативною нормою ЦПК України, суд відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України повернув заявнику заяву про забезпечення позову. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Згідно з частиною дев`ятою статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з частиною 1статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За системним аналізом наведених норм права можна зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Заява про забезпечення позову містить мотиви та обґрунтування викладені на розсуд заявника, і оцінка їх судом повинна відбуватися при розгляді заяви по суті, а не на стадії прийняття заяви до провадження. Повернення заяви про забезпечення позову, через не зазначення заявником пропозиції щодо зустрічного забезпечення, враховуючи обставини даної конкретної справи є формальним підходом до вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про забезпечення позову, та порушенням прав позивача на ефективний захист у формі надання можливості забезпечити позов з яким останній звернувся до суду. Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частин 3, 4 статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким чином, у разі необхідності надання пояснень або додаткових доказів, а також для з`ясування питань пов`язаних із зустрічним забезпеченням, ЦПК України передбачено право суду викликати заявника для надання такої інформації, або призначити розгляд заяви в судове засідання, в якому з`ясувати в тому числі і питання зустрічного забезпечення. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «ТОВ «Фріда» проти України» від 8 грудня 2016 року). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково дійшов висновку про повернення заяву про забезпечення позову. Висновки суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову з підстав того, що у вказаній заяві не наведено обґрунтування в необхідності забезпечити позов саме шляхом накладення арешту на майно, а також заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, є не обґрунтованими. Вказана заява про забезпечення позову підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених частиною дев`ятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява містить мотиви та обґрунтування викладені на розсуд заявника, і оцінка їх судом повинна відбуватися при розгляді заяви по суті, а не на стадії прийняття заяви до провадження. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви про забезпечення позову заявнику є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У прохальній частині апеляційної скарги заявник просить задовольнити заяву про вжиття забезпечення позову та накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми позову 275 790,72 грн. Враховуючи те, що суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, тому апеляційний суд позбавлений можливості розглянути вказану заяву, оскільки ухвалення судового рішення по суті за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду передбачених статтею 374 ЦПК України. Аналогічний провів висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 757/395/19-ц Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Встановивши, що суд першої інстанції, постановив ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, неправильно застосував норми процесуального права, тому відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити частково. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.В.Халаджи Я.В. Хейло