Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/2134/20

Провадження № 33/4820/620/20 Справа № 683/2134/20 Головуючий в 1-й інстанції Сагайдак І. М. Категорія: ст.44-3 КУпАП Доповідач Вітюк І.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2020 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Бондара О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Кашина В.А., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду від 09 вересня 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою Старокостянтинівського районного суду від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, фізичну особу-підприємця, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору. За постановою суду, ОСОБА_1 28 серпня 2020 року о 13 годині 59 хвилин, будучи фізичною особою-підприємцем та власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_2 , не виконала правил щодо карантину людей,встановлених підпунктом 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року, а саме, знаходилась у магазині без засобів індивідуального захисту маски чи респіратора. В поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою звільнити її від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі закрити. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував малозначність правопорушення, відсутність умислу на його вчинення та відсутність негативних наслідків. Звертає увагу суду на те, що підприємницьку діяльність того дня вона не здійснювала, а перебувала в магазині виключно в особистих цілях. Вказує, що сума накладеного стягнення є тягарем для її сім`ї, оскільки підприємницька діяльність є єдиним джерелом доходу. Одночасно ОСОБА_1 заявила клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки отримала її копію лише 21 вересня 2020 року. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Кашина В.А. на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню, оскільки матеріали судової справи містять супровідний лист про надсилання ОСОБА_1 її копії, однак не містять даних про дату її отримання. З огляду на викладене, враховуючи те, що обов`язок щодо належного підтвердження отримання копії судового рішення учасником провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, не може перекладатися на особу, якій направлено це рішення, апеляційний суд вважає за можливе поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження постанови. Положеннями ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Згідно пп.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи без засобів індивідуального захисту, не здійснювала підприємницьку діяльність не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки законодавство не встановлює дану обставину як обов`язкову при накладенні стягнення за ст.44-3 КУпАП. Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи ОСОБА_1 про те, що її дії не спричинили настання негативних наслідків, оскільки факт реального настання таких не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за ст.44-3 КУпАП, а достатньо лише, щоб таке порушення завідомо могло спричинити поширення захворювання. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами і не заперечується в апеляційній скарзі, як і не оспорюється кваліфікація її дій за ст.44-3 КУпАП. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Тобто застосування вимог ст.22 КУпАПдо особи є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для зміни постанови місцевого суду, зокрема, й з підстав малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, яке не можна визнати таким, виходячи з того, що його наслідки представляють суспільну небезпеку, завдають або здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Старокостянтинівського районного суду від 09 вересня 2020 року. Постанову Старокостянтинівського районного суду від 09 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її апеляційну скаргу без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду І.В. Вітюк