Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/7416/20

Справа № 127/7416/20 Провадження № 22-ц/801/1700/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 рокуСправа № 127/7416/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В. суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці цивільну справу № 127/7416/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2020 року, повний текст якого складено того ж дня, ухвалене у складі судді Жмудя О.О., ВСТАНОВИВ: В квітня 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви № б/н від 22.06.2018 року. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 25.12.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 11 519,48 грн., з яких: 7 841,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, 559, 55 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 2 093, 80 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 524,74 грн. штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 11 519,48 грн. за кредитним договором № б/н від 22.06.2018 року та судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 22.06.2018 року в розмірі 4 988 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 44 копійки, з яких: 4 988, 44 грн. заборгованість за тілом кредиту. У решті вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 910,26 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Банку в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а й з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. Стверджує, що підписанням анкети заяви позичальник виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Зауважує, що суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети заяви та укладенні договору, разом із наказом про її затвердження. Вказує, що під час отримання кредитної картки та встановлення кредитного ліміту відповідачем разом з анкетою-заявою було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: процентною ставкою в межах та поза межами пільгового періоду, розміром штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, процентною ставкою, яка застосовуються при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та інш. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Зазначає, що відповідно до паспорту споживчого кредиту, сторони погодили процентну ставку у межах пільгового періоду, відсотків річних 0,00001% процентну ставку за межами пільгового періоду, відсотків річних 42 %, процентну ставку, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 84 %. В апеляційній скарзі також зазначено, що висновок суду про непогодження сторонами договору істотних умов договору, а саме про сплату неустойки (пені та штрафів) та відсотків нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України не відповідає обставинам справи, оскільки відповідачем разом з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг надано підписану позичальником довідку про умови кредитування. Вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору. Вважає, що встановивши факт надання банком відповідачеві кредитних коштів, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. По справі встановлено наступні обставини: 22.06.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківського обслуговування. Одночасно з підписанням анкети - заяви, 22 червня 2018, ОСОБА_1 підписав також довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), за змістом якої встановлено умови кредитування: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; максимальна сума ліміту до 75 000 грн; строк договору 240 місяців, та строк кредитування до 240 місяців; спосіб та строк надання кредиту на картковий рахунок (безготівковий); процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду визначена у розмірі 42% річних; тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом; встановлена реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язання; розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; встановлена підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84% річних (а.с. 12-13); Також матеріалів справи банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/(а.с. 14 - 31); Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 22 червня 2018 року, термін дії до 01/22. (а.с.73) Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 25.12.2019 року становить 11 519,48 грн., з яких: 7 841,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, 559, 55 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 2 093, 80 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 524,74 грн. штраф (процентна складова). (а.с. 7-10). Відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 38-39); Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII), закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734- ІII). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про неправомірність відмови в задоволенні позову про стягнення процентів та штрафів, слід заначити наступне. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (паспорт споживчого кредиту), в якій зазначено розмір процентів та міститься застереження про погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети заяви, оскільки за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто при вирішенні спору суд повинен з`ясувати які саме умови включені в заяву позичальника. У анкеті - заяві від 22 червня 2018 року, підписаній сторонами, дійсно не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У відповідності до частини 2 статті 9 Закону № 1734-VIII, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. В справі що розглядається позивачем надано до суду підписану позичальником ОСОБА_1 довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту) (а.с. 12-13), в якій визначено умови кредитування: процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду визначена у розмірі 42% річних; тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі - 20 060 грн; встановлена реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язання; розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; встановлена підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84% річних. Надана позивачем довідка про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту) за формою та змістовним наповненням відповідає вимогам, які до неї ставляться в Законі № 1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умови договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними. Статтею 1048 ЦК України закріплено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики. У справі що розглядається, позивач просив стягнути з відповідача 843, 50 грн - заборгованість за нарахованими процентам, виходячи зі ставки 42 проценти річних (3.5% в місяць) та 3 845, 92 грн - заборгованості за простроченими процентами (84% річних), нарахованих у відповідності до умов, викладених в паспорті споживчого кредиту, підписаному позичальником ОСОБА_1 . Як уже зазначалося вище, Довідка (паспорт споживчого кредиту) позичальника дійсно містить умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, розмір яких становить 42 % річних, де також зазначено, що застосовується тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит) (а.с. 19 на звороті), також містить погоджену умову про те, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, становить 84 % (а.с.20). Таким чином, заборгованість за процентами в розмірі 559,55 грн, розрахованими виходячи зі ставки 42 проценти річних (3.5% в місяць), та заборгованість за процентами в розмірі 2093,80 грн., розрахованими виходячи зі ставки 84 % річних, з урахуванням того, що сторони погодили такі умови, підписавши паспорт споживчого кредиту, підлягають до стягнення. Стосовно позовних вимог про стягнення штрафів, слід зазначити наступне. Не може бути задоволена позовна вимога в частині стягнення штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн, оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання, а відтак погоджена сторонами умова про нарахування штрафу (фіксована частина) в твердій грошовій сумі прямо суперечить нормам закону, а, як зазначено в частині 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу. Стосовно вимоги про стягнення штрафу (процентна складова) в розмірі 524,74 грн грн, слід зазначити таке: Відповідно до погоджених сторонами Умов кредитування, зазначених в підписаній позичальником ОСОБА_1 довідці про умови кредитування (паспорті споживчого кредиту (а. с. 12-13), сторони домовилися, що штраф складатиме 5 % від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії, а тому в цій частині позовні вимоги є підставними та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 524,74 грн штрафу. Крім того, банк пред`являючи вимоги щодо погашення кредиту, окрім заборгованості за тілом кредиту та неустойки, також просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 2093,80 грн, однак обґрунтування даної вимоги відсутнє. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що анкета-заява від 22 червня 2018 року підписана сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). При цьому, з позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 01 квітня 2020 року, тобто саме з цієї дати було змінено строк кредитування та виникло у позивача право заявити вимоги за ст. 625 ЦК України. У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 25 грудня 2019 року за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України (без зазначення періоду) в розмірі 2093,80 грн. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитуваннячи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України немає, оскільки в анкеті заяві від 22 червня 2018, яка підписана відповідачем, та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», встановлена базова ставка за користування кредитом 2,5% в місяць з розрахунку 360 в рік, за ст.1048 ЦК України. Розмір процентів за порушення грошового зобов`язання договором не передбачено. Таким чином, позивачем не обґрунтовано з якого часу почався відлік прострочення виконання грошового зобов`язання та не доведено наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК Українистаном на 25 грудня 2019 року немає. Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження. Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2020 року скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 22 червня 2018 року визначеної станом на 25 грудня 2019 року за процентами у розмірі 559,55 грн та 524,74 грн - штрафу (процентної складової). В іншій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 52,7% (розрахунок 6072,73 грн. (задоволена частинна вимог): 11519,48 грн. (ціна позову)) х 100 = 52,7%. На підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви у суд першої інстанції в розмірі 1107,75 грн. (52,7% від 2102,00 грн.) та судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 661,63 грн. (52,7% від 3153,00 грн.), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів) становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів, штрафу (процентної складової) та в частині стягнення судових витрат скасувати та в цій частині постановити нове. Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість, яка склалася станом на 25 грудня 2019 року, за кредитним договором № б/н від 22.06.2018 року, а саме: за процентами у розмірі 559,55 грн. та 524,74 грн - штрафу (процентної складової). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2769,38 грн. понесених ним судових витрат. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Позивач : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Головуючий І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко І.М. Стадник