Постанова 4801 № 128/2293/19

Справа № 128/2293/19 Провадження № 22-ц/801/1961/2020 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 рокуСправа № 128/2293/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року, ухвалене суддею Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіною І.А., ВСТАНОВИВ: В серпні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування. Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2018 року близько 14 год. 10 хв. в м. Вінниця по вулиці Максимовича, 22А сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Фіат» державний номерний знак НОМЕР_1 . Вина ОСОБА_1 в скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2018. На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована не була. У результаті вказаного ДТП пошкоджено автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 та за кермом якого знаходився водій також ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність, якого була застрахована, згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/8189246, укладеного із ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», строк дії якого з 24.02.2018 по 23.02.2019. Розмір збитків, завданих власнику автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31 травня 2018 року ПП ЕНДЦ «Експертиза» і складає 62 303 грн. 44 коп. Позивач зазначає, що власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat» ОСОБА_2 , звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. В результаті чого, позивачем здійснено виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 51 919,53 грн, а також послуг аварійного комісара у розмірі 1 300,00 грн. Оскільки станом на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, що й стало підставою для здійснення виплат з боку МТСБУ, на адресу відповідача було направлено претензію щодо добровільного відшкодування шкоди в порядку регресу, проте відповіді позивачем так і не було отримано, а шкода до цього часу не відшкодована. За наведених обставин, позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 53 219,53 грн, а також судові витрати у розмірі 1 921,00 гривень. Відповідач на позовну заяву подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові, посилаючись на висновок автотехнічного дослідження № 5436/18-21 від 09.11.2018, яким встановлено відсутність порушень вимог ПДП України в діях відповідача. Розмір шкоди, визначений дослідженням експерта на переконання відповідача не є належним доказом, оскільки експерт, який його проводив, не попереджався про кримінальну відповідальність . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ в порядку регресу виплачене страхове відшкодування, а також витрати на послуги експерта в сумі 53219,53 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В якості основних доводів ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано усі обставини справи та не враховано факт відсутності в діях відповідача порушень вимог ПДР України. Зокрема висновок експертного дослідження, який був взятий судом до уваги, не може бути належним доказом у справі, так як нормами ст.ст. 76, 102 ЦПК передбачено, що формою доказу є саме висновок експерта, а не дослідження. Вважає, що пошкодження автомобіля, які були зафіксовані в експертному дослідженні, не є такими, які фактично були спричинені. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому цілком погодився із висновками суду. Вважає рішення законним, а позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Фіат» та автомобіля «Фольксваген», р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.10.2018, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а.с. 12-13). В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини щодо наявності вини відповідача у скоєнні ДТП встановлені в адміністративній справі, а тому не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Норми ч.4 ст.82 ЦПК України судом було дотримано, адже вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена при розгляді адміністративної справі, а тому дане питання доказуванню не підлягає. Отже доводи апеляційної скарги, щодо того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку автотехнічного дослідження № 5436/18-21 від 09.11.2018, який в заперечення своєї вини надав відповідач, є безпідставними і до уваги апеляційною інстанцією не приймаються. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8189246, строк дії якого з 24.02.2018 по 23.02.2019 (а.с. 10). 15.05.2018 потерпілий ОСОБА_2 повідомив про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи (а.с. 8) та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 9). З довідки № 3018135385410698 про ДТП Управління патрульної поліції у м. Вінниця слідує, що 14.05.2018 о 14:10 год. в м. Вінниця, по вул. Максимовича,22А мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Фіат» р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген», р/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. За даним фактом складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП (а.с.11). Послуга аварійного комісара з огляду пошкодженого транспортного-засобу складає 1300,00 грн. згідно рахунку № 50208 від 31.07.2018 та підтверджується Актом виконаних робіт (а. с. 14-15). З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було неодноразово направлено претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с.33-34). Жодних дій зі сторони ОСОБА_1 щодо добровільного відшкодування шкоди здійснено не було. Позивачем МТСБУ на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 , виплачено 51 919,53 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1013864 від 15.11.2018 (а.с. 36) та 1300,00 грн. за послуги аварійного комісара, що підтверджується платіжним дорученням № 992834 від 29.08.2018 (а. с. 16). Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31.05.2018, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження під час ДТП, складає 62 303 грн. 44 коп. (а.с. 17-32). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі докази, які свідчать про здійснення ним страхової виплати шкоди, спричиненої в результаті ДТП транспортному засобу «Volkswagen Passat», винуватцем ДТП є відповідач. Разом з тим, відповідач не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у повній мірі виплаченого відшкодування. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи і сумніву у правильності не викликає. Між сторонами виник спір щодо права регресної вимоги МТСБУ до особи, винної в настанні страхового випадку, що регулюється Законом України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до пункту 22.1.статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 вказаного Закону України № 1916-ІV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У безпосередньому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди перебуває наявність винних дій (бездіяльності) відповідача, що проявляються у порушенні ПДР, які спричинили пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Passat», який належить потерпілому ОСОБА_2 . Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі № справа № 330/630/19. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що здійснив страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу і саме ці понесені витрати просив стягнути з відповідача в порядку регресу. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 винний в ДТП, що підтверджено постановою суду в адміністративній справі. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрахована, страховий поліс відсутній. Дана обставина відповідачем не заперечується. Виконуючи вимоги Закону позивачем здійснено страхове відшкодування потерпілому в порядку регресу в розмірі 51 919,53 грн. та витрат на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 1300,00 грн., які підтверджуються копіями платіжних доручень. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП потерпілій особі не відшкодована. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню відшкодування витрат в порядку регресу. В свою чергу, доказів на спростування визначеного позивачем розміру суми відшкодування скаржником не надано. Також вирішуючи спір, суд врахував ті обставини, що здійснивши регламентовану виплату на користь потерпілого, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Позивач надав суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції. Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування, виплаченого позивачем. При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертного дослідження на який посилався суд, як на основний доказ не може бути належним доказом у справі, так як нормами ст.ст. 76, 102 ЦПК передбачено, що формою доказу є висновок експерта, а не дослідження, колегією судів не заслуговують на увагу з огляду на таке. Як вбачається із матеріалів справи позивач користуючись своїм правом (пункт40.3ст.40ЗУ № 1961-IV) замовив у приватного підприємства «Експертно-науково-дослідного центру «Експертиза» експертні послуги, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. В результаті чого експертом виготовлено Висновок експертного дослідження, який відповідає вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До вказаного дослідження надано копію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, тобто додані необхідні підтверджуючі документи щодо повноважень та кваліфікації спеціаліста, який проводив оцінку пошкодженого транспортного засобу (а.с. 32). Даний висновок на переконання суду не викликає сумніву. Також дані про комплектність та укомплектованість досліджуваного КТЗ, опис його пошкоджень та перелік осіб, які брали участь при огляді КТЗ, наведені в протоколі огляду, який є у додатку до позовної заяви (а.с. 29). Пошкодження досліджуваного КТЗ зафіксовані в ілюстрованих таблицях (а.с. 24-28), а обсяг необхідного відновлювального ремонту наведений в калькуляції (а.с. 21-23), які також наявні в додатках. З урахуванням вищевикладеного, Висновок експертного дослідження, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , а саме дослідження виконано з дотриманням вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 24.02.2020 у справі № 707/2727/18 (провадження № 61-12109св19). Щодо вимог апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 також порушив ПДР - перевищив швидкість, тому він також має нести відповідальність та збитки від ДТП, апеляційним судом не приймаються до уваги з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 , даний факт було встановлено у постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.10.2018. Отже згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Даний факт відповідачем не оспорювався, а тому згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доводи апеляційної скарги про те, що ДТП скоєно 14.05.2018, а дослідження проведено 29.05.2019, тому пошкодження зафіксовані експертом в Дослідженні, не є саме тими пошкодженнями, які були спричинені при ДТП, тобто є розбіжності між зафіксованими пошкодженнями, також є необґрунтованими. При складані адміністративних матеріалів працівниками поліції фіксуються лише зовнішні пошкодження автомобіля, з метою у разі необхідності визначити причини настання ДТП, та в жодному випадку не розмір матеріального збитку. Доказами пошкодження авто є фото у додатках в Дослідженні. Тому вказані доводи скаржника не приймаються до уваги, оскільки висновків суду не спростовують. Інші доводи скарги відповідача фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону. Апеляційна скарга не містить обставин, які б спростовували висновки суду і свідчили б про порушення судом норм процесуального та матеріального права, тому з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року. Головуючий М.М. Якименко Судді О.В. Ковальчук Т.Б. Сало