Постанова 4801 № 127/30386/22

Справа № 127/30386/22 Провадження № 22-ц/801/303/2024 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 рокуСправа № 127/30386/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Ковальчука О. В., суддів: Сала Т. Б., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, поданою його представником адвокатом Гусєвим Павлом Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 22 листопада 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Антонюком В.В., дата складання його повного тексту 23 листопада 2023 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 04 лютого 2022 року по вул. Зодчих, 2 у м. Вінниці сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який є винним у цій пригоді, та автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . На місці дорожньо-транспортної пригоди відносно водія ОСОБА_2 , працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. 20 червня 2022 року постановою Чернівецького районного суду Вінницької області провадження у справі №127/3597/22 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення. 27 липня 2022 року постановою Вінницького апеляційного суду у справі №127/3597/22 постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року в частині закриття провадження у справі змінено, виключено з резолютивної частини постанови вказівку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , була не застрахована. 09 лютого 2022 року позивач звернувся із повідомленням про ДТП до МТСБУ, яке листом йому повідомило, що для здійснення виплати страхового відшкодування, необхідно надати копію постанови суду, завірену гербовою печаткою, що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП, та яка набрала законної сили. Відповідно до звіту №11-22-М201 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 25 листопада 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу Honda Accord, становить 15 829,91 грн. Водночас, за результатами даної дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 20 000,00 грн. та яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження належного йому транспортного засобу. При цьому, у зв`язку з вказаною дорожньо-транспортною пригодую порушено звичайний спосіб його життя, він хвилюється з приводу тривалого поновлення порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача. Пославшись на викладені обставини, позивач просив стягнути з МТСБУ на його користь майнову шкоду в розмірі 15 829,91 грн., витрати, які пов`язані із виготовленням звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 1800,00 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. 22 листопада 2023 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування завданої в наслідок ДТП майнової шкоди в розмірі 12 869,47 грн. та витрати, які пов`язані з проведенням експертизи 2 867,76. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат щодо судового збору. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення в частині стягнення з нього моральної шкоди скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову щодо стягнення з нього моральної шкоди та просить стягнути із позивача судові витрати. Зокрема скаржник вказує, що постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року провадження у справі відносно нього про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Цією постановою суду встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази його вини у вчиненні названого правопорушення. 27 липня 2022 року постановою Вінницького апеляційного суду цю постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі змінено, виключено з резолютивної частини постанови вказівку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тобто в іншій частині постанову залишено без змін, а відтак місцевим судом було встановлено його невинуватість. Хоча висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ №2059/2060/2061/23-21 від 05 вересня 2023 року встановлена вина ОСОБА_2 у виникненні вказаної ДТП, суд при вирішенні цивільного спору повинен був керуватися не цим висновком експерта, а висновками, зазначеними у постанові Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року про його невинуватість. Висновки, що містяться у цій постанові мав врахувати також експерт. Клопотання про призначення такої експертизи позивач мав змогу заявити при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення, однак заявив тільки при розгляді цивільної справи. Також апелянт послався на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулась 04 лютого 2022, а висновок товарознавчої експертизи зроблений 05 вересня 2023 року. Стверджував, що позивач не надав жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди. Не погодившись із вказаним вище рішенням в частині задоволення позову щодо стягнення з МТСБУ страхового відшкодування завданої в наслідок ДТП майнової шкоди та витрат, які пов`язані з проведенням експертизи, представник МТСБУ адвокат Гусєв П.В. також подав апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить у цій частині оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також здійснити перерозподіл судових витрат. Скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_3 є особою, яка вчинила вказану дорожньо-транспортну пригоду, а також відсутні докази його вини, які по своїй суті аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 . Суд першої інстанції застосував норми ст. 1187 ЦК України, яка не може бути застосована до даних правовідносин, водночас не застосував норми ст. 1188 ЦК України, що зокрема полягає у тому, що для відшкодування шкоди на користь позивача у даній справі потрібно було встановити вину водія ОСОБА_2 у виникненні ДТП, чого судом не було встановлено. У цій апеляційній скарзі також заявленні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення та про проведення розгляду справи з викликом сторін, які апеляційним судом відхиляються, оскільки вони жодним чином не мотивовані, а апеляційному суду чинним ЦПК України не надано повноваження зупиняти виконання рішення, яке не набрало законної сили, натомість з огляду на положення ч. 1 ст. 369 ЦПК України суд вправі розглянути цю справу без виклику сторін Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просить відмовити у задоволенні цієї апеляційної скарги, посилаючись на те, що висновком експертизи було встановлено невідповідність дій ОСОБА_2 правилам дорожнього руху (п.10.9). Щодо моральної шкоди, суд правильно визначив грошову компенсацію в розмірі 10 000 гривень. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 29). 04 лютого 2022 року, приблизно о 18 год. 09 хв. в м. Вінниці по вул. Зодчих, 2, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався позаду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Це підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №403199, складеним 04 лютого 2022 року о 20 год. 30 хв., у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 5). 10 лютого 2022 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/3597/22 матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП направлено для розгляду за підсудністю до Чернівецького районного суду Вінницької області (а.с. 7). 20 червня 2022 року постановою Чернівецького районного суду Вінницької області у справі №127/3597/22 провадження по справі за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 8-13). 27 липня 2022 року постановою Вінницького апеляційного суду у справі №127/3597/22, постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року в частині закриття провадження у справі змінено, виключено з резолютивної частини постанови вказівку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 14-15). Цю постанову мотивовано тим, що приймаючи до уваги ту обставину, що на час винесення вказаної постанови місцевого суду строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли, цей суд безпідставно дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу названого адміністративного правопорушення. У цій же постанові судом вказано, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною. Відповідно до інформації отриманої з порталу МТСБУ, на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , була не застрахована. Вказана обставина не заперечувалася самим ОСОБА_4 09 лютого 2022 року позивач звертався із повідомленням про ДТП до МТСБУ (а.с. 17). МТСБУ листом повідомило позивача, що для подальшого розгляду справи та прийняття рішення щодо відшкодування заподіяної шкоди, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», необхідно надати перелік документів, які зазначені в листі (а.с. 18). 05 вересня 2023 року експертом Вінницького відділення КНДІСЕ складено висновок №2059/2060/2061/23-21, у якому вказано, що враховуючи всі обставин справи, з технічної точки зору, причиною зіткнення автомобілів Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 та Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , стала невідповідність дій водія автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , технічним нормам вимог п. 10.9 ПДР України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , мав можливість попередити подію даного ДТП шляхом виконання ним норм вимог п.10.9 ПДР України. В заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п. 10.9 ПДР України, в діях водія автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , невідповідностей технічним нормам вимог ПДР України не вбачається. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, дії водія автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був керуватись технічними нормами п. 10.9 ПДР України. Вартість (розмір) матеріального збитку (шкоди), завданого (ї) власнику автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 04 лютого 2022 року станом на дату дорожньо - транспортної пригоди складає величину 12 869,47 грн. (а.с. 126-135). До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Пунктом «А» ст. 41.2 ст. 5 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті(ч.1 ст. 1167 ЦК України). Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою(ч.1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18). У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 686/4557/18 зроблено висновок, що: «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП». Не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновком судової експертизи тощо. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Між тим, жодних належних і допустимих доказів відсутності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди відповідачем ОСОБА_3 надано не було. Проте, названим висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної та транспортно-товарозначої експертизи встановлено невідповідність дій ОСОБА_2 нормам вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України та визначено, що вартість (розмір) матеріального збитку (шкоди), завданого (ї) власнику автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 04 лютого 2022 року станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, складає величину 12 869,47 гривень. Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно прийняв до уваги висновок експертизи при вирішенні питання про стягнення суми страхового відшкодування з відповідача МТСБУ, так як він відображає вартість матеріального збитку, спричиненого позивачу станом на дату дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення факту, що спричинення позивачу шкоди знаходиться у причинному зв`язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 . На підставі вище викладеного та встановлених у справі обставин, враховуючи необхідність відшкодування завданої власнику автомобіля ОСОБА_1 майнової шкоди, розмір якої підтверджується висновком експертизи, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому автомобіля в розмірі 12 869,47 гривень. Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., оскільки, застосовуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у ст. 13 ЦПК України, враховуючи, що саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються її заперечення проти позову, доводить їх достатність та переконливість, суд встановив, що ОСОБА_3 не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування вини у заподіянні позивачу моральної шкоди. Судом вірно визначено розмір такої шкоди, який апелянтом сам по собі фактично не оспорюється. Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних із проведення судової експертизи, оскільки такий розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач не надав жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди, апеляційний суд відхиляє, оскільки моральна шкода, яка у цій справі полягає у порушенні права користування автомобілем, завдана неправомірними діями відповідача, тому має бути відшкодована останнім. Всі інші доводи апеляційних скарг відповідачів фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, зокрема до відсутності вини ОСОБА_2 у виникненні ДТП, що спростовано вище та не містять посилань на такі порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що апеляційні скарги залишені без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок осіб, які подала апеляційні скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, подану його представником адвокатом Гусєвим Павлом Володимировичем, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 22 листопада 2023 року без змін. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ними. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. Б. Сало Т. М. Шемета