Постанова 4813 № 947/12093/21

Номер провадження: 22-ц/813/2635/23 Справа № 947/12093/21 Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П., за участю секретаря - Дерезюк В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси та просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 84310,30 грн.; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача 50 000 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. При цьому посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить автомобіль «Маzda» Модель № 3, номерний знак НОМЕР_1 . 13.02.2021 року ОСОБА_1 о 11 год. 10 хв., на об`їзній дорозі, 5, у м. Одеса, керуючи автомобілем марки «КІА», марки Сееd, номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем марки «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, було нанесено матеріальний збиток, при цьому залишила місце ДТП. Постановою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/786/21 від 24.03.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП України та ст. 124 КУпАП України. Вищезазначена Постанова набрала законної сили 05.04.2021 року. В результаті ДТП постраждав автомобіль позивача та отримав механічні пошкодження. Позивач є інвалідом війни 2 групи та учасником бойових дій. У відповідності до п 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо- транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. З местою отримання грошової компенсації від Моторно (транспортного) страхового бюро України ним було подано відповідну заяву та повідомлення до МТСБУ. Однак, у відповідь позивачу було відмовлено в отриманні грошової компенсації .У зв`язку із вищезазначеним, з метою належного захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду стосовно стягнення майнової та моральної шкоди. Як зазначив позивач, моральна шкода полягає у тому, що він є інвалідом війни 2 групи та учасником бойових дій, наразі не працює, здійснює оформлення пенсії у зв`язку із інвалідністю, оскільки її ще не отримує, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей. У молодшого сина наявні проблеми із слухом, з вини відповідачки ОСОБА_1 та пошкодження транспортного засобу йому та його сім`ї завдано моральної шкоди. Його автомобіль отримав значні пошкодження, а тому він не має змоги використовувати його за призначенням, внаслідок чого змушений постійно користуватись послугами таксі, в тому числі при відвідуванні лікарів з молодшим сином та відвезенні дітей до навчального закладу. Таким чином, позивачу та його сім`ї пошкодження автомобіля стало неабияким тягарем, що призвело до тимчасового вибуття із соціального середовища, та як наслідок завдало моральних страждань. Моральну шкоду оцінює в 100 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 84 310,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_1 31.12.2021 року подано апеляційну скаргу, відповідно до якої відповідач просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідачка вказує, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення допустив численні порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує, що про час та місце розгляду справи не була сповіщена належним чином. На думку апелянта, докази подані позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди не є достовірними та достатніми, відповідно до положень статей 79,80 ЦПК України. У позовній заяві позивач взагалі не посилається на висновок експерта, або не вказує про поважні причини неподання висновку разом із позовною заявою та його надання в майбутньому, коли його буде виготовлено. Вважає, що суд першої інстанції не повинен був приймати висновок експерта №10421 до уваги, оскільки його не подано у встановлений законом строк разом з позовною заявою. Поважні причини його неподання не є достовірними, оскільки на момент подання позовної зави про інсування висновку не вказувалось, як і про наміри позивача подати відповідний доказ у майбутньому, а подання даного доказу позивачем після подання позовної заяви є виключно спробою випративи тактичну процесуальну помилку останнього. Окрім того, висновок експерта №10421 не є висновком експерта в розумінні ЦПК України, а є письмовим доказом. Зважаючи на викладене, з метою повного та обєктивного дослідження обставин справи, скаржник вважає за необхідне призначити судову авто-товарознавчу експертизу. Щодо рахунку-фактури №АС-0003621 від 06.04.2021 року, вказує, що даний рахунок, без супроводження документом на підтвердження виконання робіт та їх дійсної оплати може розглядатись як пропозиція чи попередній розрахунок вартості ремонту. Апелянт також наголошує, що судом першої інстанції було необгрунтовано визначено розмір моральної шкоди, яка з самого початку була безпідставно завищена аж до 100 000 гривень, часткове задоволення цієї вимоги спричинило безпідставне збагачення позивача, що не відповідає завданням цивільного судочинства. 29 вересня 2022 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від представника Моторного (транспортного) страхового бюро України було направлено письмові пояснення відносно апеляційної скарги, відповідно до яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, розгляд справи здійснювати за відсутності представника МТСБУ. 29 вересня 2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по апеляційній скарзі, відповідно до яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому посилаючись на те, що відповідач вводить суд в оману щодо неотримання поштової кориспонденції. Наголошує, що висновок експерта було надано до суду згідно зі ст. 106 ЦПК України. Щодо визначення розміру моральної шкоди вказує, що пошкодження автомобіля стало неабияким тягарем, що призвело до вибуття із соціального середовища. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та відшкодування моральної шкоди. 20 січня 2022 року справу було призначено до розгляду. У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль «Маzda» Модель №3, номерний знак НОМЕР_1 . 13.02.2021 року ОСОБА_1 об 11 год. 10 хв., на об`їзній дорозі, 5, у м. Одеса, керуючи автомобілем марки «КІА», марки Сееd, номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обставини, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем марки «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, було нанесено матеріальний збиток, при цьому залишила місце ДТП. Постановою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/786/21 від 24.03.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП України та ст. 124 КУпАП України. Постанова набрала законної сили 05.04.2021року. Згідно висновку експерта №10421 судової автотоварознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 від 24 травня 2021 року вартість відновлювального ремонту визначається рівною 72565,85 грн. Відповідно рахунку-фактури №АС-0003621 від 06.04.2021 року вартість відновлення автомобіля становить 84310,30 грн.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_3 , та відповідно, переглядається судом апеляційної інстанції, в частині позовних вимог про стягнення вартості поновлюваного ремонту автомобілю. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі, виходячи з наступного. Щодо доводів апеляційної скарги про несповіщення ОСОБА_1 про дату судового засідання, то апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилаються учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. На підставі матеріалів справи встановлено, що судові повістки про судове засідання, направлялась за адесою реєстрації: АДРЕСА_1 та за адресою, зазначеною відповідачкою в протоколі про правопорушення: АДРЕСА_2 . Однак поштова кореспонденція повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 91- 1 Правил. Тобто поштові відправлення направлялись за належною адресою та повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення йому цієї судової повістки. Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди. Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Щодо посилань апелянта на те, що висновок експерта №104-21 судової автотоварознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 від 24 травня 2021 року колегія зазначає наступне. Згідно висновку експерта №10421 судової автотоварознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 від 24 травня 2021 року вартість відновлювального ремонту визначається рівною 72565,85 грн. Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Аналогічні приписи містить стаття 81 ЦПК України. Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. За змістом ст. 78 допустимими є докази, одержані без порушення порядку, встановленого законом. При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що згідно із статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. В даному випадку, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження №14-270цс19). Колегія суддів вважає належним та допустимим доказом розміру спричиненої власнику автомобіля «Маzda», номерний знак НОМЕР_1 , майнової шкоди у зв`язку із пошкодженням у ДТП автомобіля вищезазначений висновок. Дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що вони, зокрема, зводяться до незгоди з висновком про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП, в якому виною особою є відповідач та до його оцінки, однак, останній не надав доказів на спростування розміру спричиненої шкоди. Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 poзмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного висновку. Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 р. №5), роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням його майна, протиправність дій відповідача ОСОБА_1 , причинний зв`язок між такими діями та їх наслідками, вину відповідача ОСОБА_1 в завданні моральної шкоди, суд приходить до висновку, щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості у відшкодування моральної шкоди грошової компенсації в сумі 10000 грн. Судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди було враховано вимоги розумності та справедливості, ступінь та глибину душевних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку із втратою власного майна через неправомірні дії відповідача. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності вказаної суми колегія вважає необґрунтованими, оскільки на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів. Отже, з таким висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд погоджується, оскільки він є обґрунтованим і законним, а посилання в апеляційній скарзі на безпідставне стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. не ґрунтується на доказах та не спростовує висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та відшкодування моральної шкоди- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О.М. Таварткіладзе А.П. Заїкін