Постанова Одеський апеляційний суд № 522/15668/22

Номер провадження: 22-ц/813/7431/23 Справа № 522/15668/22 Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Савицької Оксани Миколаївни, представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року, постановленого під головуванням судді Ярема Х.С., повний текст рішення складений 12 липня 2023 року, у цивільній справі за позовом моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просило стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 52 760,83 грн., суму понесених витратна встановлення розміру збитку та збір документів у розмірі 1 462,94 грн. та судовий збір у розмірі 2 481 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi Q7 (д.н. НОМЕР_1 ), під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Audi Q3 (д.н. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1 та автомобіля Toyota Avalon (д.н. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_2 мав чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але відповідач ОСОБА_1 не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку із чим водій пошкодженого автомобіля марки «Audi Q5» (д.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. МТСБ України розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля прийняло рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплатило потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 105521,65 грн. Оскільки, МТСБ України здійснило страхове відшкодування за водія транспортного засобу, який є одним із двох водіїв, що спричинили ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач просив стягнути з відповідача 50% від відшкодованої шкоди у розмірі 52 760,83 грн. в порядку регресу. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року позов МТСБУ задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 52 760,83 грн. та витрати на встановлення сум збитку у розмірі 1 462,94 грн. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Савицька О.М., представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що суд за відсутністю встановлення вини ОСОБА_1 у ДТП неправомірно не застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, поклавши 50% відповідальності на особу, яка не визнана винною, застосувавши до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1188 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Панасюк О.М., представник МТСБУ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню за невідповідністю доводів апеляційної скарги обставинам справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України). У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi Q7 (д.н. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_2 , автомобіля Audi Q3 (д.н. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1 та автомобіля Toyota Avalon (д.н. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2021 року (справа №522/12026/21) закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вина ОСОБА_1 даною постановою не встановлена. На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_2 мав чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але відповідач ОСОБА_1 не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку із чим водій пошкодженого автомобіля марки «Audi Q5» (д.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 22.11.2021 року звернувся до МТСБУ з заявою про регламенту виплату. Відповідно до звіту № 762-12/21 від 10.01.2022 року оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу марки «Toyota Avalon» державний номерний знак НОМЕР_3 , виконаного за дорученням МТСБУ по справі № 81626 ТОВ «АВТО ОДЕКС», вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ складає 117 722,46 грн. Згідно платіжного доручення № 817632 від 21.02.2021, МТСБУ сплатило за експертне дослідження та врегулювання страхового випадку на користь ТОВ «АВТО ОДЕСА» 1462,94 грн. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі ОСОБА_3 в розмірі 105 521,65 грн., згідно платіжного доручення № 818739 від 11.04.2022 року. Задовольняючи позов МТСБУ про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п.п. 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до підпункту «а» п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення закріплено у ст. 27 Закону України «Про страхування». Відповідно до норм п. 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, до позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, у зв`язку з здійсненням регламентної виплати потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, тому він, за наявності його вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 16.01.2021 року, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу МТСБУ завдану шкоду. Встановлюючи наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 судом враховано наступне. Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов`язковим для суду лише щодо з`ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування. Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог частини другої статті 1166 ЦК України має заподіювач шкоди. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв`язок цієї протиправності із завданою шкодою. Однак, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2021 року №522/12026/21, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, не містить висновку про вину ОСОБА_1 у настанні ДТП 16.01.2021 року, а тому не може бути належним доказом вини останнього. В зазначеній постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення серії ААБ № 142317 від 11.06.2021 року, 16.01.2021 року об 11 годині 37 хвилин в м. Одесі, вул. Середня, 1, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi, номерний знак НОМЕР_2 , у порушення п. 2.3б; 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, не врахував дорожньої обстановки, не був уважним та під час повороту ліворуч з вул. М`ясоїдівська на вул. Середня не переконався що цей маневр буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , від зіткнення транспортний засіб Audi, НОМЕР_2 відкинуло на транспортний засіб Toyota номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2021 року у справі № 521/1567/21, особою, винною у настанні ДТП 16.01.2021 року визнано водія автомобіля Audi Q7 (д.н. НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 . В зазначеній постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №040892 від 26 січня 2021 року, 16 січня 2021 року о 11 годині 37 хвилин, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Audi», моделі «Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на регульованому перехресті вул. М`ясоїдівська та вул. Середня у м. Одеса, здійснив проїзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, унаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем марки «Audi», моделі «А3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався під керуванням ОСОБА_1 , який по інерції контактував із автомобілем марки «Toyota», моделі «Avalon», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався під керуванням ОСОБА_3 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, водій ОСОБА_1 отримав тілесні пошкодження. Водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.8.7.3 2 «е», 2.3 «б» ПДР України. Встановлюючи вину ОСОБА_2 , суд виходив з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №040892 від 26 січня 2021 року, схеми місця ДТП, письмових пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, паспортних даних роботи світлофорного об`єкту на перехресті вул. М`ясоїдівська та вул. Середня у м. Одесі у відповідний період часу. Крім того, суд виходив з того, що згідно із висновком експерта №21-1144 експертного автотехнічного дослідження обставин ДТП від 02 березня 2021 року, зокрема, дії водія автомобіля марки «Audi», моделі «Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у момент ДТП від 16 січня 2021 року не відповідали вимогам п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Визначаючи ступінь вини заподіювачів шкоди в процентному відношенні, суд має враховувати всі обставини, пов`язані із завданням майнової шкоди, зокрема форму вини щодо порушення Правил дорожнього руху. Частиною другою статті 1188 ЦК України встановлено, що в тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини. Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими особами. Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждала третя особа, обов`язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини. Визначальним фактором в даному випадку буде порушення ними правил дорожнього руху. Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Відповідно до п. 8.7.3 «е» ПДР, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Відповідно до п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Отже, за встановленими обставинами ДТП 16.01.2021 року, водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 керуючи відповідно автомобілями марки «Audi», моделі «Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «Audi», моделі «А3», реєстраційний номер НОМЕР_2 на регульованому перехресті вул. М`ясоїдівська та вул. Середня у м. Одеса, рухалися на зустріч один одному. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2021 року у справі № 521/1567/21 встановлено, що ОСОБА_2 здійснив проїзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, що формує склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП. Висновки суду про те, суд позбавлений можливості встановити правомірність знаходження у визначений проміжок часу на вказаному перехресті, автомобіля марки «Audi», моделі «А3», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 відповідають обставинам справи. При цьому, судом вірно було встановлено, що зіткнення автомобілів марки «Audi», моделі «Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки «Audi», моделі «А3», реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося як в момент проїзду «Audi», моделі «Q7» на заборонений сигнал світлофора, так і одночасно в той момент, коли водій «Audi», моделі «А3» не надав переваги у русі «Audi», моделі «Q7», чим порушив п.10.1 ПДР. Отже, в даному випадку, суд на законних підставах визнав доведеним заподіяння шкоди автомобілю ОСОБА_3 внаслідок спільних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визначаючи ступінь вини кожного із заподіювачів шкоди в процентному відношенні, судом першої інстанції обґрунтовано враховано всі обставини, пов`язані із завданням майнової шкоди, та форму вини кожного водія щодо порушення ними Правил дорожнього руху, та суд на законних підставах погодився з вимогами позивача, визнавши, що ступінь вини кожного із заподіювачів шкоди в процентному відношенні складає 50%. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування такого висновку та не надав суду докази погашення регресних вимог повністю іншим з боржників. Згідно ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в порядку регресу як солідарного боржника половини вартості страхового відшкодування у розмірі 52 760,93 грн. та повної суми витрат на проведення експертного дослідження та врегулювання страхового випадку у розмірі 1 462,94 грн. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги адвоката Савицької О.М., представника ОСОБА_1 про те, що суд за відсутністю встановлення вини ОСОБА_1 у ДТП неправомірно не застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, поклавши 50% відповідальності на особу, яка не визнана винною, застосувавши до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1188 ЦК України, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки при зіткненні кількох автомобілів постраждала третя особа, обов`язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини. При цьому, ОСОБА_1 , як до суду першої інстанції та і до суду апеляційної інстанції не надав доказів на спростування того, що ним не порушені правила дорожнього руху та не надав суду доказів погашення регресних вимог потерпілій особі. Колегія суддів вважає, що викладені доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Савицької Оксани Миколаївни, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова