Постанова 4822 № 727/6738/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2023 року місто Чернівці справа № 727/6738/22 провадження №22-ц/822/72/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Александров Олександр Петрович, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Калмикової Ю.О., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Посилався на те, що 06 квітня 2022 року приблизно о 12:30 год. в м.Чернівці по проспекту Незалежності, 113 відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності свого маневру, скоїв зіткнення з транспортним засобом Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та належить позивачу ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення автомобіль Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження. Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення та схемою місця ДТП. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 травня 2022 року по справі № 727/2553/22 водія автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з висновком авто товарознавчої експертизи №141 від 26 липня 2022 року вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику КТЗ «Skoda Octavia», реєстровий номер НОМЕР_2 , складає 31373,23 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 кошти на користь ОСОБА_1 в сумі 31 373,23 грн. та судові витрати, які складаються з: 992,40 грн. оплата судового збору, 17437,32 грн. витрати на правову допомогу та 2640,00 грн. витрати пов`язані із проведенням автотоварознавчої експертизи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 31373,23 грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 2640, 00 грн., витрати на правову допомогу 16137,32 грн. та судовий збір в розмірі 967, 32 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Александров О.П. в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення шкоди з відповідача і не врахував, що ОСОБА_1 не звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже не була дотримана передбачена законом процедура звернення до МТСБУ. У вказаних правовідносинах майнова шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, отже є умова за якої МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для стягнення коштів з відповідача, оскільки винна особа у вчиненні ДТП є неналежним відповідачем. Крім цього, вказав, що вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу в ДТП складає 31373,23 грн., що повністю покривається страховою сумою, у межах якої МТСБУ зобов`язано здійснити відшкодування та яка була чинна в день вчинення ДТП. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хованець А.І., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції залишити без змін. Вказав, що потерпілий має право самостійно визначити до кого звертатися з вимогою про відшкодування шкоди до винуватця ДТП чи до його страхової компанії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 12 лютого 2021 року у справі №910/6013/20.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 травня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Постанова набрала законної сили 30 травня 2022 року (а.с.8). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована. Згідно з висновком експерта №141 від 26 липня 2022 року вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ «Skodа Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 06 квітня 2022 року, на момент проведення дослідження складає 31373,23 грн. (а.с.9-25). Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що оскільки потерпілий ОСОБА_1 не звертався до страховика чи до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як і позивач ОСОБА_1 , а отже, не була дотримана процедура звернення, передбачена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_1 МТСБУ, у зв`язку з чим суд не прийняв доводи відповідача, що оскільки його автомобіль не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою за участю його автомобіля, повинно бути компенсовано МТСБУ ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 16 ЦК Українивідшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно зі статтею 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV). У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону №1961-IV). Страховик зобов`язаний після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону № 1961-IV). Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV). Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону№ 1961-IV). Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом а) частини першої статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначенихцим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, якийне відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Колегія суддів звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок суду першої інстанції про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, на яку посилався суд першої інстанції, а також постанови від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16). Отже, з огляду на зазначене уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149, 150 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, то в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку». У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що потерпілий має право вибору і пред`явлення позову до винної особи є його абсолютним правом є безпідставними, так як Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції Верховного Суду України й з того часу судова практика незмінна, враховує баланс інтересів усіх сторін спору, а тому немає підстав для відступлення. Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)). Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, а в порушення вимог ч.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач ОСОБА_1 не звертався із заявою до Моторного транспортного страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував, чи є підстави для покладення відповідальності на ОСОБА_2 , дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 завданих автомобілю матеріальних збитків. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Щодо розподілу судових витрат Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та відмови в позові ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 1488,60 грн. (а.с.65). З огляду на висновок суду щодо суті апеляційної скарги, витрати позивача, понесені ним у суді першої інстанції, залишаються за ним та відшкодуванню не підлягають, а на користь відповідача з позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 листопада 2022 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Александров Олександр Петрович, задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 листопада 2022 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1488,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.Б.Перепелюк