Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/1379/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8176/20 Справа № 182/1379/20 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м.Кривий Ріг справа № 182/1379/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В березні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк,» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 02.08.2018 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у Заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 20.12.2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 26 484,82 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 14 975,89 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 3 638,71 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6 132,85 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1 237,37 грн. - штрафу (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року, в якому виправлено описку ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість станом на 20 грудня 2019 року в розмірі 26 484 грн. 82 коп., яка складається з 14 975 грн. 89 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3 638 грн. 71 коп.- заборгованості за простроченими відсотками; 6 132 грн. 85 коп. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, 500 грн. - штрафу (фіксована частина); 1 237 грн. 37 коп. - штрафу (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі по 2 102 грн. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року залишена без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості по відсоткам та штрафам посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що Банк не має права на стягнення відсотків та штрафів, оскільки позичальник не підписувала жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування та сплати таких платежів. Крім того відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено порядок заочного розгляду справи, оскільки при ухваленні рішення суд посилався на вимоги ст. 280-281 ЦПК України, роз`яснено порядок перегляду заочного рішення, натомість справа розглянута у порядку спрощеного провадження. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором б/н від 02.06.2018 року в розмірі 14975,89 грн., тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України та штрафами, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими було ознайомлено відповідача, яка при цьому погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 638 грн. 71 коп., однак не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 6 132 грн. 85 коп., 500 грн. - штрафу (фіксована частина); 1 237 грн. 37 коп. - штрафу (процентна складова), з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 02.08.2018 року відповідач звернулась до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 15000 грн. на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунком позивача, станом на 20.12.2019 року становить 26 484,82 грн. та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 14 975,89 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 3 638,71 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 6 132,85 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1 237,37 грн. - штрафу (процентна складова). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви від 02.06.2018 року, ОСОБА_1 була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом у розмірі 15000 грн. на платіжну картку. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства, та договірну, розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі. Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2018 року відповідач ОСОБА_1 , підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», в якій своїм підписом підтвердила, що підписанням цієї Анкети-заяви вона, відповідно до статті 634 ЦПК України, у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які, разом із пам`яткою клієнта і Тарифами, становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування. Погодилась із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та Правилах та з тим, що зміни до Умов та Правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадах, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, Банк повідомляє її про внесення зміни шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами Банку після дати публікації на сайті Банку змінених Умов та Правил є підтвердженням її погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та Правил. Зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов`язалась ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua (а.с.9). Крім того, сторонами погоджено розмір відсотків, який становить 43,2% на рік, та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується інформацією щодо реальної річної процентної ставки, підписаного позичальником ОСОБА_1 (а.с.11-зворот). Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що підписанням Анкети-заяви вона не підтверджувала свою згоду на те, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг та сторонами не було обумовлено порядок та умови нарахування та сплати відсотків, оскільки вказані доводи спростовуються наявною в матеріалах справи підписаною відповідачем інформацією щодо реальної річної процентної ставки, підписаного позичальником ОСОБА_1 (а.с.11-зворот), згідно якої фіксована процентна ставка за кредитом становить 43,2 % річних, тобто 3,6 % на місяць, що свідчить про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування відсотків здійснено виходячи з відсоткової ставки 3,6% на місяць, й правомірність такого нарахування підтверджено підписаною відповідачем інформацією щодо реальної річної процентної ставки, підписаного позичальником ОСОБА_1 (а.с.11-зворот), згідно якого фіксована процентна ставка за кредитом становить 43,2 % річних, тобто 3,6 % на місяць, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що сторонами погоджено розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Колегією суддів перевірено наданий АТ КБ «ПриватБанк» суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 02 червня 2018 року в частині нарахування заборгованості за простроченими відсотками та встановлено, що розмір вказаної заборгованості розрахований із застосуванням погодженої сторонами розміром процентної ставки у розмірі 3,6 % на місяць, є вірним та відповідачем ОСОБА_1 не спростований. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками - 3 638,71 грн., у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача, в цій частині, не заслуговують на увагу. Щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, строк дії кредитного договору встановлений у 240 місяців, тобто два роки, отже термін дії картки, виданої ОСОБА_1 - до 07/20 року (а.с.11). Верховний Суд України у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування. АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в березні 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом. За змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред`явлені станом на 20 грудня 2019 року. За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог. Посилання ж АТ КБ «ПриватБанк» на пункт 2.1.1.2.12. редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що почала діяти з 01.03.2019 року, в якому зазначено, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань, він зобов`язаний сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та в розмірі 84% для картки «Універсальна голд», колегією суддів не беруться до уваги, з вищенаведених підстав. Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині правомірності стягнення з неї на користь позивача штрафів та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині покладення на відповідача ОСОБА_1 обов`язку зі сплати штрафів на підставі пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 237,37 грн. - штраф (процентна складова), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність цих позовних вимог, оскільки, надані позивачем АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг, не містять такого пункту, а покладення на позичальника відповідальності, яка не передбачена умовами Договору, є незаконною. При цьому, колегією суддів враховано, що відповідальність сторін за цим Договором викладена у пункті 2.1.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якого за несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, тобто нарахування штрафів взагалі не передбачено кредитним договором. Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що при ухваленні рішення суд посилався на вимоги ст. 280-281 ЦПК України, роз`яснено порядок перегляду заочного рішення, натомість справа розглянута у порядку спрощеного провадження, оскільки вказані обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 6 132 грн. 85 коп., 500 грн. - штрафу (фіксована частина) та 1 237 грн. 37 коп. - штрафу (процентна складова) з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій оскаржуваній частині рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 85 коп., 500 (п`ятсот) грн. - штрафу (фіксована частина) та 1 237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 37 коп. - штрафу (процентна складова) та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду змінити в частині визначеного судом першої інстанції розміру загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», зменшивши цей розмір з 26 484 грн. 82 коп. до 18614 (вісімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) 60 коп., який складається із 14 975 грн. 89 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту 3 638 грн. 71 коп. - заборгованості за простроченими відсотками. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: