Постанова 4803 № 182/3061/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3711/22 Справа № 182/3061/18 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 182/3061/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Остапенко В.О. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, - ВСТАНОВИВ: В травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 27 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у Анкеті-Заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 31 березня 2018 року, за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 86 799,08 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 5 799,92 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 72 374,37 грн., заборгованості за пенею 4 015,31 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 4 109,48 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість по кредиту в розмірі 86 799 гривен 08 копійок, яка складається із заборгованість за кредитом 5 799,92 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 72 374,37 грн., заборгованості за пенею 4 015,31 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 4 109,48 грн., та витрати по справі судовий збір в розмірі 1762 гривні 64 копійки. Всього стягнуто 88 561 гривня 08 копійок. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи, у зв`язку з чим була позбавлений права надати свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Відповідач зауважує на тому, що з позивачем по справі вона не укладала жодного кредитного договору, оскільки позивач по справі не надав до суду копії заяви позичальника, на яку посилався як на підставу для задоволення позову, а надав копію документа, який називається Додаткова інформація (обов`язкова для заповнення для отримання кредиту/кредитної картки). Відповідач зауважує на тому, що позивачем не доведено отримання нею кредитної картки. Крім того апелянт посилається на те, що запропоновані їй Умови та Правила банківських послуг, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна форма договору з огляду на їх мінливий характер, тому вони не підтверджують вказаних позивачем обставин. При цьому відповідач зауважує, що позивачем була змінена процентна ставка по кредиту в односторонньому порядку та проценти за користування кредитним коштами нараховувались у за підвищеною відсотковою ставкою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того апелянт зауважує на безпідставність одночасного стягнення пені та штрафів та наполягає на тому, що стягнення пені відбулось поза межами позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення відповідачу судової повістки про призначення справи, що не відповідає ч.5 ч. ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 27.07.2011 року відповідач звернулась до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунком позивача, станом на 31 березня 2018 року, заборгованість за кредитним договором становить 86 799,08 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 5 799,92 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 72 374,37 грн., заборгованості за пенею 4 015,31 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 4 109,48 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви ОСОБА_1 від 27.07.2011 року, останній була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, в період з 27.04.2011 року по 31.12.2014 року користувалася кредитними коштами, наданими їй ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, при цьому здійснювала погашення кредитної заборгованості. Колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 799,92 грн., розмір якої перевірено колегією суддів та з яким колегія суддів погоджується, яка складається із різниці між фактично отриманими позичальником коштами та сумами погашення кредитної заборгованості, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач по справі користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення кредитної заборгованості. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3 975,96 грн., з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства, та договірну, розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі. В Анкеті-Заяві позичальника від 27.07.2011 року, підписаній сторонами, сторонами не погоджені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів та пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Однак, в матеріалах справи наявна підписана відповідачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», згідно якої відповідач своїм підписом засвідчила, що отримала кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування ним за базовою ставкою 1,7 % в місяць, які нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році, та розмір штрафів, а саме: штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 5% від суми позову (а.с.8). Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідач ОСОБА_1 підписавши Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів за порушення виконання зобов`язань та пені, погодилась із визначеними відсотками та розміром штрафних санкцій, а саме пені. Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом, має бути розрахована із застосуванням процентної ставки у розмірі 1,7 % на місяць. Як вбачається із розрахунку позивача, наданого суду першої інстанції та перевіреного колегією суддів, за період з 27.07.2011 року по 29.04.2014 року позивач нараховував проценти за користування кредитними коштами із застосуванням погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 1,7 % на місяць. За вказаний період Банком було нараховано проценти в розмірі 3 694,14 грн., при цьому відповідачем погашено 3 567,93 грн. вказаних процентів, отже заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27.07.2011 року по 29.04.2014 року становить 123,21 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В період з 01.09.2014 року по 31.03.2018 року позивачем по справі нараховувались проценти за користування кредитом за підвищеною в односторонньому порядку процентною ставкою, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому відповідно до проведеного колегією суддів власного розрахунку, із застосуванням погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 1,7 % на місяць, або ж 20,40 % на рік, з урахуванням незмінності розміру заборгованості за тілом кредиту та з урахуванням того, що відповідач з 01.09.2014 року не здійснювала погашення процентів, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.03.2018 року становить 3 849,75 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 31.03.2018 року становить 3 975,96 грн. (123,21 грн.+3 849,75 грн.). Крім того, відповідно до умов, які погоджені між сторонами шляхом підписання Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», у разі наявності у відповідача заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше щомісячно нараховується пеня в розмірі 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, та відповідно до розрахунку, проведеного колегією суддів розмір пені на суму заборгованості за кредитом за період з 03.05.2017 року по 03.05.2018 року (тобто в межах строків позовної давності за рік) становить 646,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивач просив стягнути з боржника на свою користь неустойку (штраф та пеню) за порушення зобов`язання, які сторонами було погоджено. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення умов договору слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15. Таким чином, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафів слід відмовити. При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що з позивачем по справі вона не укладала жодного кредитного договору та грошових коштів не отримувала, оскільки відповідачем по справі не спростовано того, що Анкета-Заява від 27.07.2011 нею не підписувалась і грошові кошти нею не отримувались. При цьому, заперечуючи проти використання кредитних коштів, відповідачем по справі здійснювалося погашення кредитної заборгованості, що свідчить про отримання нею кредитної картки та використовування кредитних коштів. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 липня 2011 року в розмірі 10 422,80 грн., яка складається з 5 799,92 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 3 975,96 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 646,92 грн. заборгованості за пенею. Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1 762 грн., тобто розмір мінімальної ставки судового збору, який підлягав сплаті та був сплачений позивачем при поданні позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення по справі. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 липня 2011 року, станом на 31 березня 2018 року, в розмірі 10 422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 80 коп., яка складається з 5 799,92 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 3 975,96 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 646,92 грн. заборгованості за пенею. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 квітня 2022 року. Головуючий: Судді: