Постанова 4856 № 120/1859/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1859/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 21 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представника позивача: Деречі В.О., представника відповідача: Скляра О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : в червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.05.2019 року № 30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Росії ОСОБА_1 27.03.2017 року за №15309; зобов`язання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області видати громадянину Росії ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 30 від 24.05.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №30 від 24.05.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийнято з урахуванням та дослідженням всіх обставин, що викладені в поданні Управління служби безпеки України у Вінницькій області № 53/5/52-508нт від 29.01.2019 року. Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області задоволено повністю; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відповідно до постанови Верховного Суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку діям відповідача під час вирішення питання щодо скасування дозволу на імміграцію з урахуванням вимог пункту 23 Порядку №1983, зокрема, залишено поза увагою встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем пункту 23 Порядку №1983, в частині обов`язку запросити позивача для надання пояснень стосовно порушеного питання про скасування дозволу на імміграцію. Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року прийнято апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року до свого провадження та призначено судове засідання на 21.10.2020 о 13:30. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2017 року Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", видало ОСОБА_1 дозвіл №15309 на імміграцію в Україну. 13.07.2017 року позивач отримав безстрокову посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 . 29.11.2017 року відповідач, в порядку обміну у зв`язку з досягненням 45-річного віку, видав ОСОБА_1 безстрокову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 , відповідно до якої позивач проживає на території України. 29.01.2019 року Управління Служби безпеки України у Вінницькій області склало подання №53/5/52-508нт про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 24.05.2019 року на підставі подання УСБУ у Вінницькій області від 29.01.2019 року №53/5/52-508нт Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області склало висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 та прийняло рішення № 30, яким скасовано дозвіл від 27.03.2017 року, на імміграцію в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч.1. ст. 12 Закону України "Про імміграцію". 28.05.2019 року позивача в Управлінні Державної міграційної служби України у Вінницькій області ознайомлено з рішенням №30 від 24.05.2019 року, та вилучено посвідку на постійне місце проживання Серії НОМЕР_3 від 29.11.2017року. Вважаючи вказане рішення про скасування дозволу на імміграцію протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію", для скасування позивачу дозволу на імміграцію. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині суд першої інстанції виходив з того, що для отримання посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до УМДМС України у Вінницькій області та подати перелік документів, визначених п.32 Порядку №32, а підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме в реалізації такого права позивача, відсутні. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон №2491-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст.1 Закону №2491-III у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: - імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; - іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; - дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону №2491-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються. П.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III передбачено, що підставою для скасування дозволу на імміграцію є, зокрема, дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України" національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Згідно з п.1 ч.3 ст.3 Закону України "Про національну безпеку України" фундаментальними національними інтересами України є державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України. З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.05.2019 року № 30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийнято на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III. Оцінюючи дотримання відповідачем порядку прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок № 1983 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.19 Порядку № 1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Згідно з п.21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. П.22 Порядку № 1983 у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Відповідно до п.23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Згідно з п.24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі. Судом встановлено, що ініціатором скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Росії ОСОБА_1 , є Управління Служби безпеки України у Вінницькій області. Згідно з поданням Управління Служби безпеки України у Вінницькій області №53/5/52-508нт від 29.01.2019 року в ході здійснення оперативної-службової діяльності отримано інформацію про наявність загроз національній безпеці України з боку громадянина РФ ОСОБА_1 , який в період з 2010 року по 2016 рік проводив активну громадсько - політичну діяльність на території Російської Федерації на посаді керівника структурних підрозділів підконтрольних російській владі шовіністичних організацій "Патріоти Росії" та "Всеросійський народний фронт"; вказано про активну участь позивача у порушенні територіальної цілісності України, який у травні 2014 року у місті Москва (РФ), як керівник Ставропольського регіонального відділення політичної партії "Патріоти Росі", приймав участь у проведенні IX всеросійського з`їзду політичної сили, на якому одноголосно прийнято постанову про засудження дії української влади по відновленню територіальної цілісності, підтримано анексію АР Крим, доручено всім регіональним відділенням організовувати заходи із сприяння терористичним організаціям "Л/ДНР"; зазначено, що позивач здійснює збір інформації про електоральні настрої населення з метою можливого зриву виборчого процесу в Україні. Таким чином, Управління Служби безпеки України у Вінницькій області встановило, що позивач вчиняв дії, які становлять загрозу національній безпеці України, до 2016 року та на момент складення подання продовжує проводити діяльність, яка може становити загрозу національній безпеці України. 14.05.2019 до відповідача надійшов лист Державного бюро розслідувань від 06.05.2019 № 01-6023, вх.№12832-19 (а.с.49) з інформацією про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019000000000047 від 25.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 110 ККУ (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), фігурантом якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі подання УСБУ у Вінницькій області №53/5/52-508нт від 29.01.2019 року та з урахуванням листа ДБР від 06.05.2019 № 01-6023 Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області склало висновок (а.с.43-46) та прийняло рішення № 30 (а.с.44) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 . Відповідно до п.1,4,5 ч.1 ст.24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України; здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань. Таким чином, забезпечення національної безпеки належить до завдань СБУ, тому органи Державної міграційної служби України не перевіряють достовірність інформації, наданої УСБУ у Вінницькій області, а оцінюють наявність визначених Законом №2491-III підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію. З урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах справи письмових доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області мало обґрунтовані підстави для скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону №2491-III. Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем п.23 Порядку №1983, колегія суддів виходить з того, що згідно зі змістом вказаної норми участь особи, відносно якої розглядається питання про скасування дозволу на імміграцію, не є обов`язковою. Натомість, Порядком №1983 встановлено, що особа запрошується для надання пояснень у разі необхідності з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про скасування дозволу на імміграцію. Отже, відсутність запрошення позивача для надання пояснень щодо підстав скасування дозволу на імміграцію не є порушенням Порядку №1983 та не спростовує висновків рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.05.2019 року №

30. З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем п.23 Порядку №1983 є необґрунтованим. Згідно з п.2 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, під час судового перегляду оскаржуваного рішення позивач мав можливість надати докази на спростування обставин, зазначених у поданні УСБУ у Вінницькій області №53/5/52-508нт від 29.01.2019 року. Водночас, ОСОБА_1 таких доказів не надав. Зважаючи на встановлені у справі обставини колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.05.2019 року № 30 про скасування громадянину Росії ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну прийнято з дотриманням положень Закону №2491-III та Порядку №1983. Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 30 жовтня 2020 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.