Постанова 4872 № 916/3200/17(916/2146/20)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року Справа № 916/3200/17(916/2146/20) м.Одеса Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: М.А. Мишкіної суддів: Л.В.Поліщук, С.В. Таран секретар судового засідання Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» - Олійник А.О. - за довіреністю; від ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» - Данілов А.І. - ліквідатор; від державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Одеської області Мерзлікіна Д.В. - не з`явився; від ПАТ «Імексбанк» - не з`явився; від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 липня 2020 року про забезпечення позову у справі №916/3200/17(№916/2146/20) за позовом Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Одеської області Мерзлікін Денис Володимирович; - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання вчинити певні дії суддя суду першої інстанції: Л.І. Грабован час і місце постановлення ухвали: 24.07.2020р. м.Одеса, господарський суд Одеської області Учасники справи чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 27.10.2020р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. встановив: 23.07.2020р. Публічне акціонерне товариство «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (надалі- позивач, ПАТ «ТВФ «Чорне море») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» (надалі - відповідач, ТОВ «ФК «Геліос», Товариство), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Одеської області Мерзлікін Денис Володимирович, Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд: - скасувати запис про право власності №36615747, вчинений державним реєстратором Мерзлікіним Д.В., Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області, 25.05.2020р. щодо реєстрації права власності ТОВа «Фінансова компанія «Геліос» на об`єкт нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184, 9кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул.Рішельєвська, буд. 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101; - зобов`язати осіб, уповноважених на проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (будь-яких суб`єктів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно) внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно шляхом поновлення запису про право власності №5145658, вчиненого 26.03.2014р. державним реєстратором Приваловою Є.Є., реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11993257 від 28.03.2014р., щодо внесення запису про власника об`єкту - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море»; - скасувати запис про право власності №36615405, вчинений державним реєстратором Мерзлікіним Д.В., Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області, 25.05.2020р. щодо реєстрації права власності ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею: 579,9 кв.м., за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул.Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101; - зобов`язати осіб, уповноважених на проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (будь-яких суб`єктів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно) внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно шляхом поновлення запису про право власності №5144978, вчиненого 26.03.2014р. державним реєстратором Приваловою Є.Є,, реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11991705 від 28.03.2014р. щодо внесення запису про власника об`єкту - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому стало відомо, що 25.05.2020р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи щодо реєстрації права власності ТОВа «Фінансова компанія «Геліос» на об`єкти нерухомості, які належали ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», а саме: об`єкт нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184, 9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101 та об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею: 579,9 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за відповідачем суперечить чинному законодавству, зокрема положенням Кодексу України з процедур банкрутства. Звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства і ЗУ «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватися, оскільки встановлення у Кодексі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов`язань окремих кредиторів); задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватися за правилами, встановленими саме Кодексом України з процедур банкрутства. ТОВом «Фінансова компанія «Геліос» в порушення положень Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ст. 41, поза межами процедур з банкрутства, порушено право власності позивача шляхом звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», а державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Одеської області Мерзлікіним Д.В. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВа «Фінансова компанія «Геліос». З посиланням на норми ст.41, абз.1 ч.14 ст.38 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.316, 317, 319 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Разом із позовною заявою позивач подав місцевому господарському суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді: - заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101; - заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею: 579,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101. В обґрунтування заяви позивач з посиланням на норми 136, 137 ГПК України, крім обставин наведених у позовній заяві зазначив, що наразі відповідач не обмежений в реалізації прав власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема останній як власник може здійснити відчуження об`єктів, обтяження їх заставою (іпотекою), передання об`єктів в оренду/управління третій особи тощо. Із інформації, яка є міститься в загальному доступі в мережі інтернет позивачу стало відомо, що ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» здійснює пошук майбутнього покупця об`єктів нерухомості та намагається здійснити відчуження об`єктів на умовах купівлі-продажу (розміщення оголошень на інтернет порталі olx.ua). У зв`язку із чим у позивача є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; до завершення розгляду Господарським судом Одеської області позовної заяви у даній справі відповідач може здійснити відчуження об`єктів нерухомості третім особам, що унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ПАТ «ТВФ «Чорне море», за захистом яких позивач звернувся до суду. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2020р. (суддя Л.І.Грабован) заяву задоволено: заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101; заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею: 579,9 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101. Ухвала обґрунтована посиланням на норми ст.135, ст.136, ч.ч.1,4 ст.137, ч.1 ст.140 ГПК України, ч.1 ст.25 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вмотивована наступним. До позову, зокрема додано роздруківку із сайту www.olx.ua за посиланням https://www.olx.ua/obyavlenie/prodazha-pomescheniya-tsentr-g-odessa-ul-rishelevskaya-59 IDIvtT1.html#287d260f4e, в якій зазначено про продаж приміщення центр м. Одеса, вул.Рішельєвська, 59 за наступним описом: конференц-хол готелю «Чорне море»; знаходиться в самому центрі Одесі, на перетині вулиць Рішельєвська та Мала Арнаутська; приміщення знаходиться на третьому поверсі, над рестораном готелю, з фасадом на вул. Рішельєвська. Займає площу всього поверху, має окрему вхідну групу, обладнану ліфтом. Вказане оголошення було додано 22.07.2020р.; роздруківку із сайту www.olx.ua за посиланням https://www.olx.ua/obyavlenie/prodazha-parkinga-g-odessa-ul-rishelevskaya-59IDIvuq9.html#287d260f4e, в якій зазначено про продаж паркінгу м. Одеси вул. Рішельєвська, 59а за наступним описом: багаторівневий паркінг при готелі «Чорне море»; знаходиться в самому центрі Одесі, на перетині вулиць Рішельєвська та Мала Арнаутська; будівля багаторівневого паркінгу на 70 паркоміст із виїздом на вул. Рішельєвську; складається з чотирьох поверхів з майданчиком на даху; має загальну вхідну групу з конференц-холом обладнану шлагбаумом і пропускною системою з функцією погодинної оплати. Вказане оголошення було додано 02.07.2020р. Предметом спору у даній справі є скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову суд встановив дотримання принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову вживаються судом лише в межах предмета позову та не порушують прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Суд погоджується, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення перереєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде перереєстроване майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Враховуючи те, що заявником обґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. 25.08.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» (надіслана скаржником поштою 17.08.2020р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне: - оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову були застосовані до майна, яке не є предметом спору, тобто не встановлено наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги - предметом спору у даній справі є скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обмежень; - ТОВ «Фінансова Компанія «Геліос», набувши у ПАТ «Імексбанк» прав вимоги за кредитним договором №11/14 від 20.03.2014р. та Іпотечним договором з майновим поручителем ПАТ «ТВФ «Чорне море» від 31.03.2014р., зареєстрованого в реєстрі за №2138, приступило до реалізації задоволення своїх вимог з дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема відповідно до положень ст.37 ЗУ «Про іпотеку», а також умов іпотечного застереження, що міститься в Іпотечному договорі, 25.05.2020р ТОВ «ФК «Геліос» реалізував свої права як іпотекодержатель та задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки; - перехід права власності на нерухоме майно від позивача до відповідача відбувся на підставі іпотечного застереження в позасудовому порядку, яке на підставі ст. 204 ЦК України є правомірним, при цьому матеріали позовної заяви не містить доводів позивача щодо порушення оскаржуваними правочинами його прав, обумовлених кредитним договором або Іпотечним договором, у забезпечення виконання якого позивач надав банку в іпотеку нерухоме майно, як і не містять доказів відсутності у позивача будь-яких боргових зобов`язань за згаданим кредитним договором, а майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, не входить до предмета позовних вимог, оскільки щодо цього майна позивачем не заявлено жодної матеріально-правової вимоги до відповідача. За таких обставин, безпідставно стверджувати про наявність правового зв`язку між згаданими вимогами позивача та обраним ним засобом забезпечення возову у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна, а застосування заходів забезпечення позову щодо майна, яке не с предметом позовних вимог не свідчить ні про адекватність, ні про співмірність такого забезпечення. Аналогічний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду від 20.03.2020р. у справі № 910/2360/19; - оскаржуваною ухвалою було вжито заходи забезпечення позову, на підставі доказів, які не дають змоги встановити те, що об`єкт нерухомості був виставленим на продаж саме відповідачем, а відтак, і про реальність намірів останнього здійснити відчуження цього майна, а отже за відсутності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - загальновідомою є обставина, що будь-яка особа може розмістити в мережі Інтернет будь-яке повідомлення щодо продажу будь-якого майна, навіть якщо вона і не є його власником, оскільки існує вільний доступ до мережі Інтернет; сайт OLX не є офіційною платформою купівлі-продажу нерухомості, де перевіряється право власності продавця на майно, наявність обтяження щодо цього майна, можливості відчуження тощо. На офіційному сайті OLX є текст «угоди користувачів сайту», відповідно до умов якої компанія не може контролювати достовірність інформації, яка розміщується користувачами в оголошеннях, компанія не несе відповідальності за збитки, завдані в результаті вчинення правочину, або неналежної поведінки будь-якої зі сторін угоди; якість, безпека, законність і відповідність товару або послуги їх опису, а також можливість користувача продати або придбати товар/послугу знаходяться поза контролем компанії. А отже, не є можливим в межах розгляду заяви про забезпечення позову встановити, ким саме розміщені оголошення про продаж майна, та встановити достовірність зазначеної інформації, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем було належним чипом, з посиланням на відповідні докази, доведено факт вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна; - позиція судів щодо розміщення оголошень на сайті OLX висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. у справі №911/1951/19, постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019р. у справі №905/675/19, постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. у справі №923/1008/18; - суд не повернув заяву про забезпечення позову у зв`язку із відсутністю у ній пропозицій щодо зустрічного забезпечення; - враховуючи обставини справи та відсутність в даному випадку ухвали про зустрічне забезпечення, судом порушено норми ст.141 ГПК України у зв`язку з відсутністю в оскаржуваній ухвалі вирішеного питання щодо застосування зустрічного забезпечення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020р. поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали; відкрито апеляційне провадження у справі №916/3200/17(№916/2146/20) за апеляційною скаргою ТОВа «Фінансова компанія «Геліос» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.07.2020р. про забезпечення позову, встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 22.09.2020р.; призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.09.2020р. з повідомленням учасників справи. Судове засідання, призначене на 29.09.2020р. не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді М.А.Мишкіної з 28.09.2020р. по 13.10.2020р. у відпустці (накази в.о. голови суду від 15.09.2020р. №215-в., від 28.09.2020р. № 234-в, наказ голови суду від 05.10.2020р. № 240-в). Враховуючи усунення 15.10.2020р. обставин, що зумовили неможливість проведення судового засідання у справі 29.09.2020р., ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.10.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 27.10.2020р., 14.00год. 23.10.2020р. представник ТОВа «Фінансова компанія «Геліос» подав суду клопотання, в якому просить провести судове засідання 27.10.2020р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» або за допомогою ZOOM. Ухвалою суду від 23.10.20р. забезпечено участь представника скаржника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020р. №196. В засіданні суду апеляційної інстанції 27.10.2020р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженої ухвали, наголосивши, що враховуючи мотиви застосування заходів забезпечення позову, викладені у заяві, наявність доказів на підтвердження наміру відповідача здійснити відчуження спірного майна не має вирішального значення для вирішення заяви про забезпечення позову. Державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Одеської області Мерзлікіна Д.В., ПАТ «Імексбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно із п.3 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дослідивши матеріали оскарження ухвали, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно із ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно із ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020р., №910/19256/16 від 10.04.2018р., №910/20479/17 від 14.05.2018р., №922/1605/18 від 11.09.2018р., №909/526/19 від 14.01.2019р., №925/288/17 від 25.01.2019р., №904/1417/19 від 26.09.2019р.). Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ПАТ «ТВФ «Чорне море», зокрема, зазначало про те, що наразі ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» не обмежене в реалізації прав власності на спірні об`єкти нерухомого майна та може як власник здійснити відчуження об`єктів, передавання об`єктів в оренду/управління третіх осіб, тощо, надавши на підтвердження цих обставин наступні докази: - інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №215408179 від 08.07.2020р., з якої вбачається, що об`єкт нерухомого майна торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А належить ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 52368541 від 25.05.2020р.; - інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №215411096 від 08.07.2020р., з якої вбачається, що об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею: 579,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101 належить ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 52368106 від 25.05.2020р.; - роздруківку із сайту www.olx.ua за посиланням https://www.olx.ua/obyavlenie/prodazha-pomescheniya-tsentr-g-odessa-ul-rishelevskaya-59 IDIvtT1.html#287d260f4e, в якій зазначено про продаж приміщення центр м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59 за наступним описом: конференц-хол готелю "Чорне море"; знаходиться в самому центрі Одесі, на перетині вулиць Рішельєвська та Мала Арнаутська; приміщення знаходиться на третьому поверсі, над рестораном готелю, з фасадом на вул. Рішельєвська. Займає площу всього поверху, має окрему вхідну групу, обладнану ліфтом. Вказане оголошення було додано 22.07.2020р.; - роздруківку із сайту www.olx.ua за посиланням https://www.olx.ua/obyavlenie/prodazha-parkinga-g-odessa-ul-rishelevskaya-59IDIvuq9.html#287d260f4e, в якій зазначено про продаж паркінгу м. Одеси вул. Рішельєвська, 59а за наступним описом: багаторівневий паркінг при готелі "Чорне море"; знаходиться в самому центрі Одесі, на перетині вулиць Рішельєвська та Мала Арнаутська; будівля багаторівневого паркінгу на 70 паркоміст із виїздом на вул. Рішельєвську; складається з чотирьох поверхів з майданчиком на даху; має загальну вхідну групу з конференц-холом обладнану шлагбаумом і пропускною системою з функцією погодинної оплати. Вказане оголошення було додано 02.07.2020р. Предметом позову у даній справі є скасування записів про державну реєстрацію прав та зобов`язання внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що спрямовано на відновлення відомостей про позивача як власника об`єктів нерухомості, право власності на які незаконно на думу позивача набуло ТОВ «Фінансова компанія «Геліос». Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення перереєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду; у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде відчужене майно та відбудеться реєстрація права власності за іншою особою, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав. Доводи апеляційної скарги ТОВа «ФК «Геліос» колегія суддів відхиляє з огляду наступного. Зазначаючи у своїй апеляційній скарзі про те, що майно, щодо якого вжито заходи забезпечення не входить до предмета позовних вимог, скаржник оминає увагою той факт, що позивач у позовній заяві просить скасувати записи про право власності №№36615747, 36615405 від 25.05.2020р., якими право власності на об`єкти, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Рішельєвська,59 та Рішельєвська,59-А зареєстроване за ТОВом «ФК «Геліос», отже фактично спір стосується права власності на вищезазначені об`єкти та такий захід забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна може бути застосований у даній справі у відповідності до норм п.4 ч.1 ст.137 ГПК України. Апелянт не розрізняє поняття «предмет позову» та «предмет спору». Предмет позову - це позовна вимога (вимоги), звернені до відповідача, і в даній справі таким предметом є скасування записів про державну реєстрацію речових прав на нерухомість. Отже вимога позивача заборонити проведення реєстраційних дій є адекватним заходом забезпечення позову в даному випадку, оскільки забезпечує можливість ефективного захисту його права власності, яке він вважає порушеним, та поновлення відомостей про нього як власника, в Державному реєстрі речових прав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є об`єкти нерухомості, щодо яких проведено спірні реєстраційні дії, тому твердження скаржника стосовно вжиття заходів забезпечення стосовно майна, яке не є предметом спору, є хибними. Посилання скаржника на те, що перехід права власності на нерухоме майно від позивача до відповідача відбувся на підставі іпотечного застереження в позасудовому порядку, яке на підставі ст. 204 ЦК України є правомірним, не впливає не результати розгляду заяви про забезпечення позову. У своїй позовній заяві ПАТ «ТВФ «Чорне море» наполягає на тому, що перехід права власності на спірне майно відбувся незаконно, оскільки стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур про банкрутство і ЗУ «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись. Такі аргументи сторін стосуються вирішення спору по суті та їх оцінка не може бути здійснена судом при вирішенні питання забезпечення позову. Щодо відсутності у заяві про забезпечення позову пропозицій стосовно зустрічного забезпечення позову. Відповідно до п.6 ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, відсутність у заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення є підставою для повернення останньої заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України. Однак, вирішення питання щодо вжиття заходів із зустрічного забезпечення має диспозитивний характер. Так, відповідно до ч.1 ст.141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Господарський процесуальний кодекс України не містить норми щодо випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). З огляду на зміст ч. 4 ст. 141 ГПК України, суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення. Розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного забезпечення не є порушенням вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Виходячи з приписів ч.4 ст.141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову, а неповернення заяви про забезпечення позову з мотивів відсутності пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є тим порушенням норм процесуального права, що спричиняє необхідність скасування оскаржуваної ухвали. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18, від 10.10.2019 р. у справі №916/1572/19, від 28.10.2019р. у справі № 916/1845/19, від 27.06.2019р. у справі №916/73/19 Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВа «Фінансова компанія «Геліос» чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. За переконанням колегії суддів, розміщення на сайті OLX оголошень про продаж спірних приміщень (навіть за відсутності доказів щодо розміщення цих оголошень саме ТОВом «Фінансова компанія «Геліос») підтверджує обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідач не був позбавлений процесуальної можливості подати апеляційному господарському суду докази, що спростовують належність розміщених оголошень до його діяльності та/або з його ініціативи, проте таким правом не скористався. В контексті положень ч.1 ст.79 ГПК України можливо зробити висновок, що позивач довів наявність обставин, на які посилався у заяві про забезпечення позову, - існування можливості відчуження спірних об`єктів нерухомості іншим особам або передачу їх у користування, надані ним докази є вірогідними щодо таких обставин. Посилання скаржника на судову практику з приводу оцінки розміщення оголошень на сайті OLX (постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. у справі №911/1951/19, Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019р. у справі №905/675/19, Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. у справі №923/1008/18) колегія суддів відхиляє, оскільки по-перше - суд постановляє ухвалу про забезпечення позову у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи, які не можуть бути цілком тотожними, а по-друге - відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, які є підставою для її скасування або зміни, висновки суду відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 232-234, 236, 240, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Одеської області від 24.07.2020р. у справі №916/3200/17(916/2146/20) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, згідно положень ст.ст. 287, 288 ГПК України. ст. 287,288 ГПК України. Повна постанова складена 02 листопада 2020 року. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя Л.В. Поліщук Суддя С.В. Таран