Постанова 4803 № 210/2298/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7606/20 Справа № 210/2298/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач- Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачаПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року, ухваленого суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 12 червня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві відповідача з 14.05.1993 року по 10.01.1999 року за професіями підземний гірничий робітник та підземний гірник очисного забою на шахті ім.Артема. 10.01.1999 року був звільнений з підприємства за власним бажанням. Після неодноразового лікування в медичних закладах, він був направлений до Українського науково-дослідного інституту на виявлення в нього профзахворювання. 23.01.2014 року рішенням лікувальної-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (протокол № 135) йому були встановлені три професійні захворювання. В пункті 17 Акту розслідування профзахворювань встановлено, що причиною отримання їх являється перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Висновком МСЕК йому первинно 06.05.2014 року було встановлено 60% втрати професійної працездатності з яких: 45% - по радикулопатії, 10% - по хронічному бронхіту та 5% - по нейросенсорній приглухуватості. Також йому була встановлена 3 група інвалідності. На повторному МСЕК від 16.04.2015 року йому було підтверджено 60% втрати працездатності та 3 група інвалідності. Переогляд на МСЕК від 13.03.2018 року залишено 60% втрати працездатності та 3 групу інвалідності, безстроково. Від отриманих ним професійних захворювань та наслідків, отриманих під час роботи у працедавця, він відчуває не тільки фізичні, а і моральні страждання та переживання. Згідно його епікризів за висновками лікарів протипоказана робота в умовах важкої фізичної праці, довга хода, переохолодження, робота в умовах виробничого пилу та шуму. Внаслідок чого, переносить моральні страждання, так як більше не в змозі працювати за своїми професіями та вести нормальний життєвий спосіб повсякденного життя. Отже, внаслідок отримання професійного захворювання, відповідачем задано йому моральну шкоду. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 180000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 75000,00 (сімдесят п`ять тисяч ) гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 840 /вісімсот сорок/ гривень 80/вісімдесят/ копійок. В апеляційній скарзі, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про повну відмову позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є належним відповідачем по справі, оскільки він не є правонаступником РУ ім.Кірова, так як останнім не було передано своїх прав та обов`язків ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» як правонаступнику вказує, що Державне підприємства «Рудоуправління ім.Кірова» існувало до 2011 року та припинено без правонаступництва і належним відповідачем у цій справі має бути Фонд соціального страхування. Скаржник звертає увагу на те, що судом не враховано той факт, що позивач в умовах впливу шкідливих виробничих факторів працював довгий час і на інших підприємствах, зокрема на ПАТ «КЗРК» в період з 18.01.1997 по 07.05.2014, що становить 13 років 5 місяців, тоді як на ш. ОСОБА_2 позивач пропрацював лише 5 років і 7 місяців. Відповідач вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що саме підприємство відповідача є винним у виникненні у ОСОБА_1 професійних захворювань. Вказує, що вина ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не доведена, що не спростовано будь-якими доводами позивача. Відповідач наголошує на тому, що правовідносини, що існували між позивачем та відповідачем ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди. Також, відповідач вказує на те, що оскільки позивачем не надано суду жодних допустимих і належних доказів які б підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем, доказів що підтверджують протиправність дій відповідача і його вину, відсутність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками з отримання професійних захворювань, оцінка розміру позивачем нібито завданої йому моральної шкоди значно завищена, та не відповідає принципам розумності виваженості та справедливості, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг сторін і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач, згідно трудової книжки тривалий час працював на підприємстві шахти ім. Кірова РУ імені Кірова (а.с. 6-9). Судом встановлено, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти ім. Кірова РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Відповідно до п.16 до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.03.2014 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин, а саме, працюючи на шахті «Родіна» підземним гірником очисного забою, виконував весь комплекс робіт зі вторинного подрібнення негабаритної гірничої маси з дучок, скреперування гірничої маси в рудоспуски і вагонетки. При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 23.01.2014 року №135 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: 14.05.1993 року по10.01.1999 року - підземний гірничий робітник, підземний гірник очисного забою на шахті імені Артема РУ імені Кірова (а.с. 10-13). Відповідно до п.17 Акту, причина виникнення професійного захворювання, це перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу Згідно довідки МСЕК від 06.05.2014 року ОСОБА_1 встановлено 60% (45% радик.; 10% - хозл.; 5% - тугов.) первинно втрати професійної працездатності з 14.04.2014 року по 01.05.2015 року, та третю групу інвалідності. Наступна дата переогляду 01.04.2015 року (а.с. 17). Згідно довідки МСЕК від 16.04.2015 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60% (45% радик.; 10% - хозл.; 5% - тугов.) втрати професійної працездатності з 01.05.2015 року 01.05.2018 року, та третю групу інвалідності. Наступна дата переогляду 01.04.2018 року (а.с. 17). Згідно довідки МСЕК від 13.03.2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60% (45% радик.; 10% - хозл.; 5% - тугов.) втрати професійної працездатності з 01.05.2018 року безстроково, та залишено третю групу інвалідності (а.с. 14). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходив з того, що в даному випадку відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як одне з підприємств на яких позивач тривалий час працював в шкідливих та небезпечних умовах праці (профмаршрут 14.05.1993-10.01.1999р.р. ш. ім.Артема РУ ім.Кірова), також повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується відповідача про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є належним відповідачем по справі, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вище нормам закону. Доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є належним відповідачем по справі, оскільки до нього не перейшли права та обов`язки ліквідованого РУ ім.«Кірова» на якому працював позивач, колегія суддів відхиляє з наступних підстав Колегія суддів, відхиляючи доводи відповідача, що він не є правонаступником ш. ім.Артема щодо РУ ім.«Кірова» звертає увагу на те, що 01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Рудоуправління ім. Кірова у 1989 році вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна» та шахта ім.Артема, на якій працював позивач відійшла до Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», є правонаступником Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Отже, з огляду на наведене вище, доводи відповідача про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти ім.Артема «Рудоуправління імені Кірова» на якій працював позивач та отримав професійні захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правонаступником прав та обов`язків шахти ім..Артема є КДГМК «Криворіжсталь», оскільки майно структурного підрозділу РУ ім.«Кірова» цієї шахти перейшло саме до КДГМК «Криворіжсталь», у зв`язку з чим, колегія суддів вважає хибними доводи відповідача у цій частині. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону №717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону №1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним, зокрема і на підприємстві відповідача професійними захворюваннями, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи, підтверджених доказами, врахував характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності 60% , встановлення третьої групи інвалідності з 01.05.2018 р. безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я, строк роботи на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 75 000грн. Колегія суддів повністю погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди та вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, який становить 75000 гривень, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Окремо, слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачаПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: