Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/552/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4649/23 Справа № 210/552/23 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №210/552/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року(суддя Чайкіна О.В., повний текст судового рішення складено 01 березня 2023 року), в с т а н о в и в : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що з 23 липня 1997 року він працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» в автотранспортному цеху слюсарем-ремонтником 6 розряду. Пізніше його було переведено на роботу в сортопрокатний цех №1, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 13 вересня 2022 року з ним на роботі стався нещасний випадок. За результатом комісії з розслідування нещасного випадку, яка була створена ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний з виробництвом та складено акт за формою Н-1/П від 22 вересня 2022 року №20. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2433 травматологічного відділення КП «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав внутрішньопідтаранний вивих правої ступні з переломо-вивихом таранної кістки та відривом медіальної кісточки внутрішньогомілкової кістки. Отримав наступні ускладнення: порушення СДФ 2 ступеня, післятравматичну невропатію малогомілкового нерву праворуч. 13 вересня 2022 року позивач переніс операцію: ПХО рани правої ступні, в/вправляння переломо-вивиху таранної кістки МОС 2 спицями медіальної кісточки в/гомілкової кістки, трансартикулярну фіксацію переломо-вивиху таранної кістки спицями. Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №177116 від 10 січня 2023 року позивачу з 10 січня 2023 року по 10 січня 2024 року встановлено другу групу інвалідності, визнано непридатним до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах. Згідно з довідкою міжрайонної Саксаганської МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №061202 від 10 січня 2023 року позивачу з 10 січня 2023 року по 01 лютого 2023 року первинно встановлено втрату 65% працездатності. Внаслідок трудового каліцтва від нещасного випадку на виробництві позивачу спричинена моральна шкода, яка виражається у тому, що через перелом та вивихи нижніх кінцівок він відчував сильний біль та відчуває заніміння і коліки в стопі, має складнощі з задоволення елементарних повсякденних побутових потреб, змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, потребує соціальної адаптації та реабілітації. Крім того, позивач важко переживає те, що внаслідок виробничої травми та втрати заробітку не може забезпечити свою сім`ю необхідними їй продуктами харчування, одягом, предметами першої необхідності та ліками. Тому, позивач просив відшкодувати моральну шкоду, заподіяну тяжким ушкодженням здоров`я, яку оцінює у розмірі 250000,00 грн моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, у розмірі 200000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. З вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є неповним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийнято з порушення норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач у позові необґрунтовано зазначив, що внаслідок трудового каліцтва порушено звичний спосіб життя, отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем, не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують позивача та завдають йому фізичні страждання і по нині і т.д. Однак на підтвердження зазначеного вище, позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що вказували б на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, оскільки позивачем не доведено вину відповідача щодо завдання позивачу шкоди, внаслідок якої у нього виникло б право на відшкодування моральної шкоди, а відтак у позивача апріорі не може виникнути моральних страждань без існування завданої їй шкоди. Судом в оскаржуваному рішенні не взято до уваги той факт, що позивачем не було надано жодного доказу в обґрунтування своїх доводів з урахуванням характеру і обсягу душевних страждань, взагалі не вмотивовано та не обґрунтовано висновок щодо розміру морального відшкодування. Зауважує, що правовідносини, що існували між позивачем та скаржником ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди. Від позивача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 23 липня 1997 року працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінату «Криворіжсталь», яке з 12 січня 2006 року перетворено на ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», яке з 14 червня 2007 рок перетворено на ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» (а.с. 5-7). Згідно із актом за формою Н-1/П від 22 вересня 2022 року №20 13 вересня 2022 року з позивачем на роботі стався нещасний випадок. Виконуючи завдання майстра по демонтажу дерева, яке впало після буревію між дільницею №3 дрібносортового стану та АПК-1 вздовж рейкового полотна глухого куга, ОСОБА_1 впав з драбини на спину, відчув сильний біль у правій ступні. Фельдшером здравпункту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 було надано першу домедичну допомогу, після чого машиною швидкої допомоги його доставлено до травматологічного відділення КП «Криворізька міська лікарня №1». Комісія з розслідування нещасного випадку, яка була створена на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 є таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 8-13). Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2433 травматологічного відділення КП «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав внутрішньопідтаранний вивих правої ступні з переломо-вивихом таранної кістки та відривом медіальної кісточки внутрішньогомілкової кістки. Отримав наступні ускладнення: порушення СДФ 2 ступеня, післятравматичну невропатію малогомілкового нерву праворуч. Переніс 13 вересня 2022 року операцію: ПХО рани правої ступні, в/вправляння переломо-вивиху таранної кістки МОС 2 спицями медіальної кісточки в/гомілкової кістки, трансартикулярну фіксацію переломо-вивиху таранної кістки спицями (а.с. 14, 15, 16). Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №177116 від 10 січня 2023 року ОСОБА_1 з 10 січня 2023 року по 10 січня 2024 року встановлено другу групу інвалідності, визнано непридатним до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах. Згідно з довідкою міжрайонної Саксаганської МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №061202 від 10 січня 2023 року позивачу з 10 січня 2023 року по 01 лютого 2024 року первинно встановлено втрату 65% працездатності (а.с. 17-18). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 10 січня 2023 року ОСОБА_1 нездатний до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах, можливе працепристосування в спсціальностворених умовах або надомна праця, показане медикаментозне лікування і застосування милиць і палиці, курорти України 2 рази на рік, лікувальний масаж, лікувальна фізкультура (а.с. 19-20). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у її житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до отримання травми, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи, звичайних повсякденних заняттях, виходячи із засад розумності та справедливості, тому вважав необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 200000,00 грн. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції за наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно із висновком акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 13 вересня 2022 року о 09 годині 00 хвилин нещасний випадок, що стався в сортопрокатному цеху №1, між дільницею №3 дрібносортного стану та адміністративно-побутовим корпусом №1 вздовж залізничного рейкового полотна глухого кута № 5 ПАТ з слюсарем-ремонтником з ремонту та обслуговування енергетичного обладнання сортопрокатного цеху №1 департаменту з виробництва та відвантаження готової продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ОСОБА_1 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання виробничої травми, яка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, виникла з вини ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. У зв`язку з виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратила професійну працездатність у розмірі 65%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано належну оцінку тому, що причиною нещасного випадку є порушення позивачкою трудової та виробничої дисципліни, спростовуються статтею 13 Закону України «Про охорону праці» яка передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити лікування, переносить фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки травми обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до нещасного випадку, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Суд, на підставі наданих документів про настання нещасного випадку позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, внаслідок чого позивача переносить моральні страждання. Висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в пункті 13 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №

4. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65%, що свідчить про незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200000,00 грн не є завищеним та відповідає судовій практиці Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 червня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста