Постанова 4803 № 216/5416/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6564/20 Справа № 216/5416/17 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач- Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року, ухваленого суддею Кузнецовим Р.О. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У жовтні 2017 року Мироненко С.М. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначив, що 12.09.2017року, споживач, в дверях свого будинку виявила два акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, датовані 12.09.2017 року та складені на різні адреси: перший акт складений на будівлю АДРЕСА_1 , в яких було зазначено, що споживач відмовився від підпису. Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, датований 12.09.2017 року де запропоновано споживачу обрати межу балансової належності між газовими мережами Оператора ГРМ та споживача, які встановлюються на: т.1 На балансі та обслуговує Оператор ГРМ; т.2 На балансі споживача, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Зазначені обставини викликають сумнів у законності акту, а вимога підписати містить елементи примусу Споживача до незаконних дій, що вводять споживача в оману та є агресивними. Крім зазначеного, у Акті йдеться посилання на Договір про розподіл природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, який Позивачем у справі не підписувався, більш того не пропонувався відповідачем до його укладання. Враховуючи викладене, позивач просив визнати дії відповідача, щодо примушення споживача ОСОБА_2 , до підписання Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем від 12.09.2017року, шляхом введення останньої в оману та неналежного впливу на свободу волевиявлення Споживача і усвідомлення наслідків такого вибору - нечесною підприємницькою практикою. У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» звернулось до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування якого зазначили, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу зав адресою: АДРЕСА_2 . Жодних звернень ОСОБА_2 до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про відмову від приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу та припинення газопостачання на свій об`єкт Товариство не отримувало, за послуги газопостачання ОСОБА_2 сплачувала, таким чином договір розподілу природного газу між позивачем та ПАТ «Криворіжгаз» вважається укладеним. Положеннями абзацу 4 пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ передбачено, що власники (балансоутримувачі, управителі, Інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з оператором газорозподільної системи (далі - Оператором ГРМ), до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання. Відповідно до приписів законодавства, договір на експлуатацію складових газорозподільної системи повинен бути укладений з власниками газових мереж за наявності розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності. За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. 12.09.2017 року за адресою відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , ПАТ «Криворіжгаз» на виконання вимог гл. 5 Розділу III Кодексу, було направлено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, проте ОСОБА_2 відмовилась від його підписання, що свідчить про те, що дії ОСОБА_2 щодо не підписання акту розмежування є навмисними, щоб уникнути від покладення на себе обов`язку нести відповідальність за належну експлуатацію газових мереж. У зв`язку з чим просили суд зобов`язати ОСОБА_2 укласти з ПАТ «Криворіжгаз» акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між оператором ГРМ та споживачем ОСОБА_2 .. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Криворіжгаз» судовий збір у сумі 1762 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до АТ "ОГС "Криворіжгаз" про захист прав споживачів відмовлено. Зустрічну позовну заяву АТ "ОГС "Криворіжгаз" до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 укласти з АТ "ОГС "Криворіжгаз" акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «ОГС "Криворіжгаз" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 762 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача АТ «ОГС «Криворіжгаз», просить рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що суд ухвалюючи спірне рішення не звернув на ту обставину, що даний Акт Споживачу особисто не вручався, а тому не міг особисто відмовитися від його підписання. У своєму рішенні суд першої інстанції вказує на факт отримання споживачем акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності, який було направлено відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» 12.09.2017 року в адресу споживача при цьому відповідач доказів вручення та повернення ПАТ «Криворіжгаз» спірного Акту з відміткою споживача про відмову від його підпису, до суду не надав. Скаржник вважає, оскільки постанова НКРЕКП № 1274 від 16.04.2015 року не була внесена до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів у встановленому законодавством України порядку вона вважається нечинною в силу статті 57 Конституції України, норми якої відповідно до статті 8 Конституції України - є нормами прямої дії. Теж саме стосується Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, яка не внесена до Єдиного державного реєстру нормативно правових актів, а отже - є нечинною. Таким чином, обставини справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, очевидно, не можуть вважатися доведеними, оскільки висновки суду ґрунтуються на нормативно-правових актах, які в силу етапі 57 Основного Закону України - є нечинними, або їх застосування суперечить Конституції України, основним засадам цивільного законодавства та завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача АТ «ОГС «Криворіжгаз», зазначає що апеляційна скарга є необгрунтованою, недоведеною, позовні вимоги надуманими та такими, що не відповідають передбаченим чинним законодавством способами захисту цивільного права або інтересу, а також не знаходять свого відображення у матеріалах цивільної справи. Вважає, що суд ухвалив оскаржуване рішення повно та всебічно дослідивши обставини справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування судом апеляційної інстанції. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з договору про надання населенню послуг з газопостачання від 27.08.2015 (а.с. 8). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності правових відстав для задоволення позовних вимог. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги АТ «ОГС «Криворіжгаз» суд першої інстанції посилався на Кодекс газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року та виходив з обов`язку відповідача ОСОБА_2 на укладання акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем, як обов`язкового додатку до договору на постачання природного газу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Як передбачено у ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» . Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз»(а.с. 18) Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є Оператором ГРМ. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання ,сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС. Згідно п. 2.3 Типового договору розподілу природного газу при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Згідно п. 4 гл. 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. В п. 7 гл. 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документальне підтверджене споживання природного газу. Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Таким чином суд, першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що споживач ОСОБА_2 своїми діями приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ, з заявами до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не зверталась. Положеннями пункту 1-3 глави 5 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання. Межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та співвласники/особа, уповноважена на це співвласниками, внутрішньобудинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі ПБСГ, зокрема укладають відповідний договір із суб`єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт. Оператор ГРМ не має права здійснювати перевірку наявності у споживачів/балансоутримувачів/власників газових мереж договорів на обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, які не є ГРМ, крім випадків, передбачених ПБСГ. З вищевикладеного вбачається,що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором ГРМ та споживачем визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який є невід`ємною частиною договору розподілу газу. Згідно підпункту 5 пункту 7.2 Договору розподілу природного газу, укладеного між Споживачем та Оператором ГРМ, Оператор ГРМ має право вимагати від Споживача підписання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та власники внутрішньо-будинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, зокрема, Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285. На виконання вимог Типового договору за адресою позивача по вул. Дружній, буд. 37, у м. Кривому Розі, представниками ПАТ "Криворіжгаз", було направлено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ. який споживачем ОСОБА_2 не було підписано. Крім того, у разі виникнення у споживача скарг або пропозицій він може звернутись до оператора ГРМ з усною заявою, зателефонувати до колл-центру оператора ГРМ за телефоном чи на сайті оператора ГРМ, або звернутись до оператора ГРМ з письмовою заявою, у якій вказати суть проблеми (пропозиції) п. 12.7 Договору. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що направляючи на адресу позивача Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної від повільності сторін АТ «ОГС «Криворіжгаз» діяло в межах встановлених Типовим договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем. Крім того, зазначена інформація є публічною, та споживач має право у будь-який момент звернутися із заявою до Оператора ГРМ про надання відповідної інформації. Доказів звернення позивача до відповідача з зауваженнями та скаргами щодо неправильності складання акт розмежування балансової належності до Оператора ГРМ матеріали справи не містять. Таким чином, твердження позивача про незаконність акту та про наявність елементів примусу споживача до певних дій Оператором ГРМ не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів вручення та повернення ПАТ «Криворіжгаз» спірного Акту з відміткою споживача про відмову від його підпису колегія судді до уваги не беое, оскільки зазначений акт було додано до відзиву на позовну заяву, яка міститься в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З наведених норм процесуального закону вбачається, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. У даному випадку позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, та вони підтверджували обставини порушення відповідачем ЗУ "Про захист прав споживачів", саме на тих умовах які заявлені позивачем. Доводи апеляційної скарги що постанова НКРЕКП № 1274 від 16.04.2015 року та Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, які не внесені до Єдиного державного реєстру нормативно правових актів, є нечинними, не знайшло свого підтвердження, оскільки вони є опублікованими та загально доступними. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру моральної шкоди, завданої позивачу, який підлягає стягненню з відповідача виходячи, з характеру та глибини її фізичних та душевних страждань, їх інтенсивності та довготривалості, з урахуванням вимог розумності та справедливості. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджене матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: