Ухвала КГС ВС № 910/1762/20

УХВАЛА 20 жовтня 2020 року м. Київ Справа № 910/1762/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шампань України" представник позивача - Токарчук Б. В., адвокат відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" представник відповідача - Задорожній Р. О., адвокат розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 (суддя Стасюк С. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 3 618 229, 53 грн, ВСТАНОВИВ: 1. 07.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі - Відповідач, Завод) з позовом про стягнення 3 069 102, 30 грн збитків від інфляції та 3 % річних у сумі 549 127, 23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем укладеного 09.12.2016 сторонами договору поставки № 45 (далі - Договір поставки), рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, з Відповідача стягнуто заборгованість, у тому числі суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на несвоєчасне виконання якого з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню заявлені у цій справі суми. 2. 17.03.2020 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, позов задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь Заводу 3 034 693, 22 грн інфляційних втрат та 546 550, 51 грн 3 % річних. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат включає період часу, який не був предметом розгляду у справі № 910/15143/17, та перевіривши наведений Позивачем розрахунок з урахуванням того, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, а також з урахуванням періодів часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

3. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 змінити в частині розміру інфляційних втрат, що підлягають стягненню, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: "1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 3 618 229, 53 грн. - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод шампанських вин «Столичний» (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 27, ідентифікаційний код 30373419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шампань України» (68454, Одеська обл., Арцизький район, село Надеждівка, вулиця Центральна, будинок 75, ідентифікаційний код 004113143) 2 394 277 (два мільйона триста дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят сім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 546 550 (п`ятсот сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 51 коп. З % річних, 43 937 (сорок три тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн. 26 коп. судового збору.

3. У іншій частині позову - відмовити». Також просить допустити поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/1762/20, шляхом присудження до стягнення з Позивача на користь Відповідача інфляційних втрат в сумі 640 465,45 грн.

4. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2020. У судовому засіданні 06.10.2020 оголошено перерву до 20.10.2020. 5. 15.09.2020 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача. Вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність співпадіння періоду нарахування платежів в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нарахованих в межах справи № 910/15143/17, та аналогічних платежів, нарахованих у даній справі, отже доводи касаційної скарги, які повністю дублюють доводи апеляційної скарги, стосуються лише переоцінки наявних у справі доказів щодо наявності або відсутності співпадінь періодів. Позивач вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, на який посилається Скаржник, стосується того, що розрахунок платежів в порядку статті 625 ЦК України має базуватися саме на встановленні необхідних для застосування зазначеної норми обставин справи, а не про застосування чи правила застосування цієї норми. Зазначає, що постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17 та від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15 стосуються зовсім інших обставин, оскільки в межах цих справ до суду касаційної інстанції оскаржувалися ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження у справі за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що діяли до 15.12.2017. Таким чином, на думку Відповідача, використання таких прикладів практики Суду з метою відшукання формальних підстав для касаційного оскарження судових рішень не наділяє Відповідача правом на касаційне оскарження цих рішень. Також Позивач послався на наявність численних правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду щодо подібних та аналогічних правовідносин, яким в повній мірі відповідають оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції.

6. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8. Подану касаційну скаргу, з посиланням на частину другу статті 287 ГПК України, Скаржник мотивує тим, що висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про часткове задоволення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15 щодо обов`язку суду перевірити правильність розрахунку сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

9. Обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, встановлений частиною другою статті 625 ЦК України.

10. У постанові від 02.03.2018 у справі № 927/467/17 Верховний Суд, залишаючи без змін прийняті у справі судові рішення, вказав на те, що при вирішені спору господарський суд мав з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

11. Наведений висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, в якій предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про призначення у справі судової експертизи.

12. У постанові від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17 Верховний Суд, скасовуючи оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 про призначення у справі судової експертизи, вказав, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованих підстав та мотивів, з якими положення процесуального законодавства пов`язують можливість зупинення провадження у справі через призначення експертизи. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що розрахунок боргу, інфляційних втрат, річних (з`ясування розміру яких поставлено перед експертом) регулюється умовами спірного договору та положеннями чинного законодавства, при цьому правомірність здійснених позивачем нарахувань суд перевіряє при розгляді справи по суті на підставі зібраних у справі доказів та користуючись передбаченими ГПК України правами та повноваженнями.

13. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що факти, які підтверджують наявність грошового зобов`язання Відповідача з оплати заборгованості за Договором, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/15143/17, та в силу вимог частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення для даної справи та не підлягають доведенню. При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

14. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій у даній справі, перевіривши розрахунок заявлених Позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, а також, враховуючи періоди часу (які не були предметом розгляду у справі № 910/15143/17), в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 3 034 693,22 грн інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 546 550,51 грн.

15. Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі прийняті відповідно до наведених висновків, викладених у постановах Верховного Суду, стосовно обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених до стягнення сум.

16. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. При цьому, посилаючись у касаційній скарзі на те, що оскаржувані судові рішення не містять даних про період, за який Позивач нарахував інфляційні втрати, які нараховані за період, що вже був предметом розгляду у справі № 910/15143/17, тобто фактично не погоджуючись із розрахунком сум інфляційних втрат, Скаржник, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, а також, враховуючи змагальність господарського процесу, на підтвердження вказаних обставин не посилається на докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій у цій справі, та недослідження яких, відповідно, мало наслідком прийняття судами неправильних висновків щодо заявлених позовних вимог в цій частині.

18. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

19. З огляду на викладене, враховуючи, що визначена підстава касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, на яку послався Скаржник, не знайшла свого підтвердження, а судові рішення прийняті відповідно до наведених висновків Верховного Суду стосовно обов`язку суду перевірити розрахунок сум заявлених позивачем до стягнення, Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Заводу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/1762/20 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Пільков Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак