Ухвала КГС ВС № 910/12206/22

УХВАЛА 05 грудня 2023 року м. Київ cправа № 910/12206/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А., представників учасників справи: позивача - не з`явився, відповідача - не з`явився, третьої особи - Гетта Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Спичака О.М. від 15.02.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Євсіков О.О. від 31.07.2023 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" про визнання недійсними рішень наглядової ради. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова про визнання недійсними рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, які оформлені протоколом № 90 від 26.03.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про скликання засідання наглядової ради ухвалені неуповноваженою особою; на засіданні не було кворуму (присутні 4 особи з 7), склад наглядової ради не відповідав статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства"; рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56 - 563 Закону України "Про акціонерні товариства".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова є юридичною особою, створеною за законодавством України (ідентифікаційний код: 14312973), дата державної реєстрації - 11.08.1992; частка держави в підприємстві згідно з реєстром Фонду держмайна України складає 50,0010%. ОСОБА_1 є учасником Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова та володіє 532 простими іменними бездокументарними акціями вказаного товариства, що становить 0,0528% статутного капіталу. Рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 18.04.2006 затверджено Положення про наглядову раду товариства. Рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 23.02.2009 затверджено статут товариства. 26.03.2021 відбулось засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова (Протокол №90), на якому були присутні: голова наглядової ради - ОСОБА_2 , члени наглядової ради: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . До порядку денного засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова 26.03.2021 включено такі питання: 1) звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності за IV квартал 2020 року; 2) звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за 2020 рік та річний звіт (річна фінансова звітність); 3) звіт наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за 2020 рік. На засіданні наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова 26.03.2021, оформлені протоколом № 90: - з першого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення прийняти до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за IV квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління, преміювати його за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року в сумі 153078,00 грн; - з другого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звіт правління товариства за 2020 рік; - з третього питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звіт наглядової ради товариства за 2020 рік. Зазначені рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова не були реалізовані і були скасовані рішенням наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 22.04.2021, оформленим протоколом № 92.

3. Короткий зміст судових рішень Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/12206/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що: - на момент ухвалення спірного рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова питання корпоративного управління у цьому товаристві регулювалися трьома Законами України: "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі"; - акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства". Тому Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С. П. Корольова мало привести свій статут у відповідність до вимог частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у термін до 06.01.2019; - статут та положення про наглядову раду Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, які регулюють питання складу та порядку формування наглядової ради товариства, не відповідають вимогам частини 4 статті 53 Закону "Про акціонерні товариства" і, відповідно, склад наглядової ради на момент ухвалення оскаржуваного рішення був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів); - оскільки на засіданні наглядової ради були присутні 4 члени із 7, тому кворум був наявний; - у цій справі позивач (акціонер Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова) стверджує про порушення порядку формування наглядової ради, що, на його думку, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства; - позивач у даній справі жодним чином не вказує та не обґрунтовує у позові порушення його суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов, а також не вказує, в чому полягає порушення його корпоративних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, а також, які саме негативні наслідки настали для позивача у зв`язку з прийняттям наглядовою радою товариства спірних рішень.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.08.2018 у справі № 912/3850/17 та від 16.04.2019 у справі № 912/1469/18 стосовно можливості бути обраним та стати членом Наглядової ради відповідно до частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", якою задекларовано про необхідність приведення складу наглядових рад акціонерних товариств у відповідність до чинного законодавства. Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, та стягнути з відповідача судові витрати.

5. Позиція Верховного Суду За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови). У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства: - термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови); - для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови); - подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови); - у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19). Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови). Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.08.2018 у справі № 912/3850/17 та від 16.04.2019 у справі № 912/1469/18 стосовно можливості бути обраним та стати членом Наглядової ради відповідно до частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", якою задекларовано про необхідність приведення складу наглядових рад акціонерних товариств у відповідність до чинного законодавства, з огляду на таке. У справі № 912/3850/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсними з моменту прийняття рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Весна" від 23.08.2017 та визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Весна" від 23.09.2017. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарські суди у справі № 912/3850/17 дійшли висновків, що рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Весна" про скликання загальних зборів акціонерів товариства на 23.09.2017 прийнято неповноважною наглядовою радою, оскільки рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Весна" про обрання вказаної наглядової ради від 29.04.2017 визнано недійсним рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2017 у справі № 912/2196/17. Суди вказали, що відповідачем було порушено право позивача на ознайомлення з документами, з якими акціонери товариства мають право ознайомитися під час підготовки до загальних зборів, право включення його пропозицій до порядку денного зборів (щодо кандидатури на посаду директора); також судом встановлено, що реєстрація акціонерів та самі загальні збори у визначений час та за адресою, вказаною у повідомленні про проведення загальних зборів, не проводились, а збори товариства, з урахуванням наявності протоколу зборів, відбулись за іншою адресою. Верховний Суд, приймаючи постанову від 15.08.2018 у справі № 912/3850/17, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про порушення прав позивача як акціонера товариства внаслідок недотримання вимог закону про порядок скликання і проведення загальних зборів, оскільки він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах. У зазначеній постанові Верховний Суд також відхилив аргументи скаржника, що оспорюване рішення наглядової ради не порушує корпоративних прав позивача, оскільки, враховуючи, що рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Весна" від 29.04.2017 про обрання наглядової ради товариства, яким скликано оскаржувані загальні збори, визнано недійсним з моменту прийняття (29.04.2017) рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2017 у справі № 912/2196/17, то є порушеним право позивача брати участь в управлінні справами товариства шляхом прийняття участі у формуванні органів товариства. У справі № 912/1469/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним з моменту прийняття рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Весна", оформленого протоколом № 16/07/20 від 20.07.2016. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарські суди у справі № 912/1469/18 дійшли висновків про те, що: з огляду на те, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2017 у справі № 912/2562/16 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Весна" про призначення до складу наглядової ради нових членів наглядової ради, то відповідно й прийняті рішення такою наглядовою радою не можуть вважитися дійсними та законними, оскільки прийняті неуповноваженими статутом товариства та законом на те особами; права позивача як акціонера Приватного акціонерного товариства "Весна" безумовно порушені такими рішеннями, оскільки на засіданні наглядової ради вирішувалися питання господарської діяльності товариства, зокрема, про скликання позачергових загальних зборів акціонерів, затвердження порядку денного загальних зборів акціонерів, що безпосередньо впливає як на діяльність самого товариства, так і на права його акціонерів. Верховний Суд, приймаючи постанову від 16.04.2019 у справі № 912/1469/18, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, що права позивача як акціонера товариства безумовно порушені оскаржуваними рішеннями, оскільки на засіданні наглядової ради вирішувалися питання господарської діяльності товариства, зокрема, про скликання позачергових загальних зборів, затвердження порядку денного загальних зборів, що безпосередньо впливає як на діяльність самого товариства, так і на права його акціонерів. Натомість у даній справі № 910/12206/22, спірними рішеннями наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформленими протоколом № 90 від 26.03.2021, було вирішено: прийняти до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за IV квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління, преміювати його за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року в сумі 153 078,00 грн; подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звіт правління товариства за 2020 рік; подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звіт наглядової ради товариства за 2020 рік. Тобто, крім вирішення питання про преміювання директора товариства, наглядова рада відповідно до протоколу не ухвалила жодного рішення по суті, яке б мало остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів. Натомість такі рішення стосуються попереднього схвалення звітів товариства (тобто документів, що містять відомості про результати його діяльності) та його органів, які в подальшому підлягають затвердженню загальними зборами, або прийняття відповідної інформації про діяльність органів товариства до відома. Спірні рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова не були реалізовані і були скасовані рішенням наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 22.04.2021, оформленим протоколом №

92. Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій у даній справі № 910/12206/22, позивач жодним чином не вказує та не обґрунтовує у позові порушення його суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов, а також не вказує, в чому полягає порушення його корпоративних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, а також, які саме негативні наслідки настали для позивача у зв`язку з прийняттям наглядовою радою товариства спірних рішень. Вищевказане свідчить про неподібність правовідносин у цій справі № 910/12206/22 та у справах № 912/3850/17, № 912/1469/18 за змістовним критерієм. Суд також зазначає, що у зазначених скаржником постановах Верховний Суд не тільки не формував висновки щодо застосування частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", а й взагалі не застосовував цю норму (не посилався на неї) при прийнятті постанов. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначено. При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II). У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31). Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України). Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/12206/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023. Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/12206/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий Н. М. Губенко Судді І.Д. Кондратова В.І. Студенець