Постанова 4811 № 450/167/16-ц

Справа № 450/167/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/1346/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Цяцяка Р.П., Ніткевича А.В., секретаря Юзефович Ю.І., з участю: ОСОБА_1 , його представника Яшина В.Ю., представників ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 березня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Романа Васильовича, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсними і скасування рішень, свідоцтва про право власності, свідоцтв про право на спадщину, державної реєстрації, визнання права власності, зобов`язання не чинити перешкод та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання недійсними та скасування рішень, свідоцтва про право власності, державного акту про право приватної власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння, в с т а н о в и л а: У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (а.с.90, 108, 175 т.2), остаточно просив: визнати недійсним та скасувати, з часу оформлення, рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради №167 від 17.11.2000 року, яким доручено Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі ЛОДКБТІ та ЕО) оформити право власності та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 88,8 кв.м., загальною площею 135,8 кв.м., і провести державну реєстрацію вказаного об`єкта; визнати недійсним, з часу оформлення, свідоцтво про право власності на житловий будинок серії КММ №009642 від 20.12.2000 року, видане на ім`я ОСОБА_5 , яким посвідчено належність ОСОБА_5 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на підставі даного свідоцтва, проведену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») відповідно до запису за реєстровим №1157 від 20.12.2000 року, записаного в реєстрову книгу №6 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 за наслідками оформлення державної реєстрації даного свідоцтва; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.10.2003 року, зареєстроване в реєстрі за №1139, яке видане державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. на ім`я ОСОБА_6 у спадковій справі №484/2003, заведеній після смерті ОСОБА_5 , на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на підставі даного свідоцтва, проведену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» відповідно до запису за реєстраційним №2239279 від 16.02.2004 року про державну реєстрацію права власності (витяг про реєстрацію права власності від 16.02.2004 року за №2832213); визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.06.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1789, яке видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. на ім`я ОСОБА_1 у спадковій справі №102/2016, заведеній після смерті ОСОБА_6 , на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі даного свідоцтва, проведену приватним нотаріусом Олефір Р.В. 12.06.2017 року за номером запису в реєстрі 20850066 (рішення №35616894 від 12.06.2017 року), шляхом вилучення відповідного запису про реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним та скасувати, з часу оформлення, рішення №74 9-ї сесії 4-го демократичного скликання Сокільницької сільської ради від 05.11.2003 року про надання ОСОБА_6 у приватну власність шляхом приватизації земельної ділянки площею 0,13 га по АДРЕСА_1 ; визнати за ним ( ОСОБА_2 ) право власності в цілому на житловий будинок по АДРЕСА_1 з усіма приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами: сіни, східці а-2, гараж Б, літня кухня В, сараї Г, Ж, вбиральні Д, криниця К; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому ( ОСОБА_2 ) перешкод у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 з усіма приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами: сіни, східці а-2, гараж Б, літня кухня В, сараї Г, Ж, вбиральня Д, криниця К, шляхом виселення ОСОБА_1 з цього будинку та зобов`язання ОСОБА_1 звільнити займані ним господарські будівлі та споруди: гараж Б, літня кухня В, сараї Г, Ж, вбиральня Д, криниця К. В обгрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_2 посилався на те, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого 05.04.1999 року ЛОДКБТІ та ЕО на підставі рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради народних депутатів від 19.03.1999 року №30, житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в цілому належав на праві власності його матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що на підставі договору дарування від 09.04.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №838, ОСОБА_7 подарувала йому ( ОСОБА_2 ) 47/100 частин даного будинку, а після її смерті він успадкував решту 53/100 частин будинку, вступивши у фактичне управління та володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрований та постійно проживав за тією ж адресою, що і спадкодавець, а 17.04.2000 року йому ( ОСОБА_2 ) видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №030934, згідно з яким, йому ( ОСОБА_2 ) передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,4077 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства за вказаною адресою. Однак, 20.12.2000 року ЛОДКБТІ та ЕО видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину вказаного житлового будинку, яку в подальшому, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував її чоловік ОСОБА_6 , а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказане нерухоме майно успадкував їхній син ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_5 набула у власність 1/2 частину вказаного житлового будинку без законних на те підстав, оскільки первинно свідоцтво про право власності на будинок в цілому було видано ОСОБА_7 і жодних змін в це свідоцтво не вносилось, відтак, на одне й те саме нерухоме майно виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області видано два свідоцтва про право власності двом різним особам, а тому всі правовстановлюючі документи про право власності на 1/2 частину будинку, які видані ОСОБА_5 за життя, а після її смерті, її спадкоємцям, повинні бути визнані недійсними та скасовані. Позивач також вважає, що у зв`язку з відсутністю законних прав на частку в будинку, рішення Сокільницької сільської ради від 05.11.2003 року щодо передачі ОСОБА_6 у власність, шляхом приватизації, земельної ділянки, площею 0,13 га по АДРЕСА_1 також підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки лише він ( ОСОБА_2 ), як власник будинку, має право на передачу йому у власність земельної ділянки, яка знаходиться за місцем знаходження цього будинку. Також звертає увагу, що спірний будинок було побудовано до 1976 року, а дозвіл на забудову ОСОБА_5 надано у 1978 році без зазначення адреси будівництва. Відповідач ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , подав зустрічний позов (а.с.54 т.1), в якому просив: визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради №30 від 19.03.1999 року про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку ОСОБА_7 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1 , видане ЛОДКБТІ та ЕО на ім`я ОСОБА_7 05.04.1999 року, серії НОМЕР_3 ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 17.04.2000 року серії ІІІ-ЛВ №030934, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради народних депутатів від 17.02.2000 року №27, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 0,0818 га, для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку, площею 0,3259 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №26 від 17.02.2000 року про дозвіл на оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 в цілому за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 належну на праві власності ОСОБА_6 , а після його смерті ОСОБА_1 , 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом позивач покликався на те, що рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради депутатів трудящих №329 від 20.05.1976 року вирішено узаконити незакінчений будовою житловий будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, а 07.10.1976 року виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради депутатів трудящих видано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР ОСОБА_8 на підставі рішення №577, на відведеній під будівництво індивідуального житлового будинку земельній ділянці. Відповідно до акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом 1/2 частини житлового будинку та господарських приміщень від 21.12.1987 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради 14.01.1988 року, ОСОБА_5 закінчила будівництво 1/2 частини спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у цьому акті зазначений, як двоквартирний двоповерховий житловий будинок, а рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради від 10.11.1992 року №98 їй надано дозвіл на добудову веранди до житлового будинку для другого входу в будинок за вказаною адресою. 08.11.2000 року ОСОБА_5 звернулась до Сокільницької сільської ради з заявою про надання дозволу на узаконення добудованого сараю та дозвіл на оформлення права власності на 1/2 частину житлового будинку, на підставі якої було винесено рішення №165 та №167 від 17.11.2000 року, якими узаконено об`єкти будівництва до житлового фонду без належного оформлення документів та надано дозвіл на оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_5 . На підставі цього рішення та відповідно до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом №56 від 13.12.1995 року Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, 20.12.2000 року ОСОБА_5 видано свідоцтво серії НОМЕР_4 про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка, в подальшому, успадкована її чоловіком ОСОБА_6 , а після його смерті, сином ОСОБА_1 . Позивач вважає, що ОСОБА_5 правомірно набула право власності на 1/2 частину спірного будинку, а тому рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради №30 від 19.03.1999 року про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом спірного житлового будинку, на підставі якого ОСОБА_7 05.04.1999 року видано свідоцтво серії КМ №004354 про право власності на житловий будинок в цілому, підлягають визнанню недійсними та скасуванню. У зв`язку з цим, позивач вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню, рішення Сокільницької сільської ради №26 від 17.02.2000 року, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення права власності на будинок. Незаконними й такими, що підлягають скасуванню, позивач вважає рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради народних депутатів від 17.02.2000 року №27 та виданий на його підставі державний акт про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0818 га, для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку, площею 0,3259 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, оскільки позивачу ( ОСОБА_6 ), як власнику 1/2 частини будинку, було передано у приватну власність присадибну земельну ділянку для будівництва та обслуговування цього будинку. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №167 від 17.11.2000 року про оформлення і проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію права власності, записаного в реєстрову книгу №6 за реєстровим №1157 від 20.12.2000 року. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.10.2003 року, зареєстроване в реєстрі за №1139, видане Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області Фаєвському А.О. на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 2239279 від 16.02.2004 року, проведену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.06.2017 року, зареєстроване в реєстрі за №1789, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. спадкоємцю ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності згідно індексного номеру витягу 89292774 від 12.06.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1271568546236, номер актового запису про право власності 20850066. Визнано недійсним та скасовано рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №74 від 05.11.2003 року про надання ОСОБА_6 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 8810 грн. судового збору. Повернуто ОСОБА_2 285 грн. помилково сплаченого судового збору на рахунок НОМЕР_5 , згідно квитанції 0.0.494724802.1 від 22.01.2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Апелянт вважає, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які кожна із сторін подала на підтвердження своїх вимог та заперечень, що призвело до помилкових висновків по суті вирішення спору. На переконання апелянта, доказами в сукупності підтверджено правомірність набуття ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину будинку, його другий поверх, до якого, власне, і дозволено було ОСОБА_5 здійснити прибудову, а ОСОБА_2 є власником приміщень, що знаходяться на першому поверсі будинку і становлять 47/100 частин будинку, відповідно до договору дарування від 09.04.1999 року, укладеного між ним та його матір`ю ОСОБА_7 . Наголошує, що прийняття в експлуатацію 1/2 частини будинку у зв`язку із завершенням ОСОБА_5 будівництва та надання їй дозволу на оформлення права власності передувало оформленню права власності за ОСОБА_7 і остання не могла бути власником будинку в цілому, про що свідчить й укладення нею на користь ОСОБА_2 договору дарування лише на 47/100 частин будинку, а тому суд не мав правових підстав визнавати за ОСОБА_2 право власності на будинок в цілому, чим порушив права апелянта на володіння та користування належною його батькам часткою в будинку. Звертає увагу, що жодних документів, які б підтверджували факт успадкування спірного житлового будинку ОСОБА_7 після смерті її сина ОСОБА_9 , немає, до того ж, за нормами чинного законодавства, самочинне будівництво не могло бути об`єктом спадкування, а тому висновки суду в цій частині вважає незаконними і необгрунтованими. Помилковими вважає й висновки суду про успадкування ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_7 іншої частини будинку (53/100), оскільки ця частина будинку (приміщення другого поверху) належала ОСОБА_5 дочці ОСОБА_7 , в якій вона увесь час проживала зі своєю сім`єю. Не погоджується апелянт і з висновками суду в частині оспорювання права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 і вважає, що суд був необ`єктивним в оцінці доказів в цій частині спору. Також звертає увагу на не застосування судом норм матеріального права, які регулювали підстави набуття права власності на нерухоме майно і були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. В судове засідання інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності. Заслухавши пояснення сторони ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування майнової та моральної шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках. Отже, за вимогами названих вище норм матеріального права, лише порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту в судовому порядку у спосіб, встановлений законом або судом у визначених законом випадках. Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 , 1948 року народження, та ОСОБА_10 , 1952 року народження, дружина ОСОБА_6 та мати ОСОБА_1 (позивача за зустрічним позовом), є рідними братом та сестрою, а ОСОБА_7 їхньою матір`ю (а.с.115, 132 т.1, а.с.55 т.2). Предметом спору в даній справі є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На вказаний будинок заведено дві інвентаризаційні справи: одна інвентаризаційна справа (21.12.1987 року), де власником будинку вказана ОСОБА_7 , в іншій інвентаризаційній справі (15.06.1987 року) власником будинку (1/2 частини) вказана ОСОБА_5 . З матеріалів справи, а також з матеріалів вказаних інвентаризаційних справ, які в оригіналі досліджувались судом першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради депутатів трудящих №329 від 20.05.1976 року, яким вирішено узаконити незакінчений будовою житловий будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із знесенням старої хати після закінчення нового будинку, рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради депутатів трудящих від 07.10.1976 року №577, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дозволено будівництво індивідуального двоповерхового будинку на земельній ділянці площею 1166 кв.м., план забудови якої погоджено районним архітектором 07.12.1976 року, та видано свідоцтво на забудову садиби, забудовником в якому вказано ОСОБА_8 (а.с.60-63 т.1, а.с.81 т.3, а.24 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). Рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради народних депутатів від 14.01.1988 року затверджено акт прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом 1/2 житлового будинку та господарських будівель і споруд індивідуального забудовника ОСОБА_5 від 21.12.1987 року по АДРЕСА_1 (а.с.64 т.1, а.26 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). В цьому акті зазначено, що підставою для будівництва слугував будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виданий ОСОБА_11 згідно з рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради депутатів трудящих №329 від 20.05.1976 року, яким вирішено узаконити незакінчений будовою житловий будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із знесенням старої хати після закінчення нового будинку (а.с.60 т.1). В акті також зазначено, що на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_5 , побудовано двоповерховий, двоквартирний будинок. Площа забудови 124,3 кв.м., корисна площа 101,2 кв.м., житлова площа 74,0 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Сокільницької ради народних депутатів №98 від 10.11.1992 року ОСОБА_5 надано дозвіл добудувати веранду до житлового будинку, другий поверх якого належить їй, для влаштування другого входу в будинок (а.с.65 т.1, а.16 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). При обстеженні 21.12.1999 року будинковолодіння, виявлено самовільно збудований сарай, дозвіл на узаконення якого надано ОСОБА_5 рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради №165 від 17.11.2000 року (а.20 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). 13.11.2000 року виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради видано довідки про те, що згідно з погосподарськими книгами, спірне будинковолодіння рахується за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 по 1/2 частині за кожною з них (а.27-28 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). Рішенням Сокільницької сільської ради №167 від 17.11.2000 року «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 », відповідно до п.10 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.4.1 Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року №121, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року №399/2839, доручено ЛОДКБТІ та ЕО оформити право власності та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 88,8 кв.м., загальною площею 135,8 кв.м. (а.с.137 т.2, а.29 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). Згідно експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, складеної станом на 21.12.1999 року (а.с.94 т.1, а.13 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ), саме такої житлової площі (88,8 кв.м.) становили приміщення житлових кімнат другого поверху будинку. Загальна площа приміщень другого поверху будинку становила 129,7 кв.м. На підставі вказаного вище рішення, 20.12.2000 року ЛОДКБТІ та ЕО видано ОСОБА_5 свідоцтво Серії КММ №009612 про її право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію її права власності на вказане вище нерухоме майно, про що внесено запис в реєстрову книгу №6 за реєстровим номером 1157 (а.с.15 т.1, а.30 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ). Отже, наведеними вище документами підтверджується, що ОСОБА_5 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 здійснювали будівництво індивідуального двоповерхового житлового будинку, а ОСОБА_5 , зокрема, була забудовником 1/2 частини будинку (другого поверху будинку), з подальшою добудовою до будинку веранди для влаштування окремого входу в будинок на другий поверх, і цими документами підтверджується належність ОСОБА_5 саме другого поверху будинку, площа якого, як і всього будинку, в подальшому, збільшилась. При цьому, документів про самочинність будівництва матеріали інвентаризаційних справ не містять. Такий висновок в повній мірі відповідає факту набуття права власності ОСОБА_2 на іншу 1/2 частину будинку, яку становили приміщення першого поверху будинку, якими користувалась ОСОБА_7 за життя. Так, зокрема, відповідно до договору дарування 47/100 частин будинку від 09.04.1999 року, житлова площа якого на той час в цілому становила 140,8 кв.м., ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар 47/100 частин будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області 05.04.1999 року та зареєстрованого у Львівському МБТІ 05.04.1999 року, про що в реєстрову Книгу за №5 внесено запис за реєстровим №1044 (а.с.10, 11 т.1, а.22, 47 інвентаризаційної справи ОСОБА_7 ). В договорі дарування зазначено, що за згодою сторін в користування обдарованого ОСОБА_2 переходять приміщення житловою площею 70,0 кв.м., а саме: 1-3 житлова кімната площею 26,2 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 26,2 кв.м., 1-5 житлова кімната площею 17,6 кв.м., 1-2 кухня площею 13,9 кв.м., 1-1 коридор площею 11,5 кв.м., І веранда площею 11,9 кв.м. Згідно експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, станом на 05.04.1999 року (а.7 інвентаризаційної справи ОСОБА_7 ), саме вказані вище приміщення, житловою площею 70,0 кв.м., загальною площею 95,4 кв.м., оскільки веранда площею 11,9 кв.м. не вказана в експлікації, становили приміщення першого поверху будинку. Отже, з наведеного вище слідує, що за життя, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 між собою погодили, що ОСОБА_5 будує і користується другим поверхом будинку, а ОСОБА_7 (після її смерті ОСОБА_2 ) користується першим поверхом будинку, і такий порядок користування будинком існував впродовж більше, як 15 років, до виникнення спору між сторонами. В судовому засіданні апеляційного суду сторони підтвердили той факт, що ОСОБА_5 (за життя) та її правонаступники впродовж усього періоду часу займали приміщення другого поверху будинку, що становило 1/2 частину будинку, а її мати ОСОБА_7 (за життя) та її брат ОСОБА_2 на підставі договору дарування приміщення першого поверху будинку. Наведене вище в повній мірі відповідає тому факту, що ОСОБА_5 оформляла право власності саме на 1/2 частину будинку приміщення другого поверху, з урахуванням добудованої для входу в ці приміщення веранди, і ніколи не претендувала на приміщення першого поверху, якими користувалась її мати ОСОБА_7 , а після її смерті брат ОСОБА_2 , що було підтверджено в судовому засіданні стороною ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, немає підстав для визнання недійсними виданих ОСОБА_5 правовстановлюючих документів на належну їй за життя 1/2 частину спірного будинку, а після її смерті виданих правовстановлюючих документів на цю 1/2 частину будинку її правонаступникам: чоловіку ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.10.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1139, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , сину ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12.06.2017 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1789 (а.с.18-19 т.1, а.с.59, 78-80 т.2). Безпідставними є доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про те, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12 т.1), він набув права власності на будинок в цілому, оскільки ні за життя ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16 т.1), переживши свою матір на три роки, ні після її смерті, він не оформив свого права на спадкування, позаяк, законом визначено не право, а обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутись з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, чого позивач ОСОБА_2 не зробив, а тому його вимога про визнання за ним права власності на будинок в цілому не підлягала до задоволення. Також необхідно зазначити, що після укладення з ОСОБА_2 договору дарування, ОСОБА_7 за життя не складала на користь позивача ОСОБА_2 заповіту, а тому після її смерті спадкоємцями за законом першої черги, були її діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які проживали в тому ж будинку АДРЕСА_1 , що і спадкодавець. Окрім того, як уже зазначалось вище, у зв`язку з правомірним набуттям ОСОБА_5 за життя, а після смерті ОСОБА_5 , її правонаступниками права власності на 1/2 частину будинку, загальна площа якого на момент переходу права власності становила 246,9 кв.м., а житлова площа 161,6 кв.м. (а.35-38 інвентаризаційної справи ОСОБА_5 ), іншої частини будинку, на яку б ОСОБА_2 міг оформити право власності, ніж тієї, яку він має у власності на підставі договору дарування і яка, з урахуванням набуття ОСОБА_5 та її правонаступниками права власності на 1/2 частину будинку, також становить 1/2 частину житлового будинку, немає. Отже, правових підстав для висновку про порушення прав позивача ОСОБА_2 немає. Відтак, за наведених вище фактичних обставин справи та встановленого апеляційним судом факту правомірності набуття ОСОБА_5 та її правонаступниками права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, сама по собі видача покійній ОСОБА_7 05.04.1999 року свідоцтва про право власності на будинок в цілому (а.с.10 т.1, а.22 інвентаризаційної справи ОСОБА_7 ) не змінює правового статусу учасників спірних правовідносин, а тому необхідності визнавати це свідоцтво недійсним та скасовувати його за зустрічним позовом ОСОБА_1 немає. Немає, на переконання колегії суддів, правових підстав й для визнання недійсними та скасування оспорюваних кожною із сторін рішень органу місцевого самоврядування та виданих державних актів про право власності на землю, оскільки недійсність цих правовстановлюючих документів позивачі пов`язували із недійсністю правовстановлюючих документів на будинок, окрім того, сторони є співвласниками будинку, а тому кожен з них, відповідно до ст.120 ЗК України, має право на відповідну частину земельної ділянки для обслуговування будинку та належних до нього господарських будівель, споруд і вирішення даного питання віднесено законом до повноважень органу місцевого самоврядування, а не суду. Таким чином, позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_2 та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 є безпідставними і не підлягають до задоволення в повному обсязі. Суд першої інстанції наведених вище обставин справи в повній мірі не врахував, не дав належної правової оцінки доводам сторін та доказам, які були дослідженні у судовому засіданні, а тому дійшов помилкових висновків по суті вирішення даного спору, безпідставно задовольнивши незаконні вимоги позивача ОСОБА_2 , а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні обох позовів з наведених вище мотивів та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 березня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 жовтня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Цяцяк Р.П. Ніткевич А.В.