Постанова 4824 № 753/8855/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №22-ц/824/12240/2020 Головуючий в 1 інстанції - Заставенко М.О. Унікальний №753/8855/2020 Доповідач - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, встановив: у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою начальника виконавчої служби визнано дії головного державного виконавця Тущенка П.Л. по виконавчому провадженню № 46234623, щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за комунальні послуги, такими, що порушують ЗУ «Про виконавче провадження» незаконними. Незаконні дії Тущенка П.Л. завдали йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою проти нього. Його звичайний ритм життя змінився, з січня 2015 року він змушений перебувати у стресовому стані, відвідувати виконавчу службу, стояти у чергах у виконавчій службі, звертатись до суду за захистом своїх прав, з 2015 року перебувати у судових процесах, захищати свої права на автомобіль, при цьому він ще 17 листопада 2015 року повністю погасив борг. У нього в листопаді 2015 року всупереч ухвали суду був вилучений автомобіль, який головний державний виконавець Тущенко П.Л. повернув та зняв арешт лише 27 жовтня 2016 року. Розмір моральної шкоди він визначив на підставі практики ЄСПЛ, як справедливий розмір відшкодування моральної шкоди. Просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України за завдану головним виконавцем Дарницького районного відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тущенком П.Л. моральну шкоду у розмірі 89790 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно необґрунтоване, незаконне та ухвалене з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що постановою начальника Дарницького РВ ДВС у м. Києві від 20 березня 2020 року, було визнано дії головного державного виконавця Тущенка П.Л. по виконавчому провадженню №46234623 від 29 січня 2015 року, щодо стягнення з нього боргу за комунальні послуги такими, що порушують ЗУ «Про виконавче провадження» - незаконними. Тобто, вина головного державного виконавця Тущенка П.Л. встановлена постановою начальника Дарницьвого РВ ДВС у м. Києві від 20 березня 2020 року, та повторному доказуванню не підлягає. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Просив, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На апеляційну скаргу Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через свого представника подало відзив, який обґрунтовувало тим, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, не надано належних та допустимих доказів, щодо протиправності діяння (бездіяльності) Відповідача; наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, а заявлені ним позовні вимоги є надуманими та безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зазначило, що посилання ОСОБА_1 на практику Європейського суду з прав людини не виключає його обов`язку довести розмір понесеної шкоди. Просило рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що постановою начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заєць А.М. від 20 березня 2020 року, визнано дії старшого державного виконавця Шевченка М.Р. та головного державного виконавця Тущенка П.Л. при примусовому виконанні виконавчого провадження №46234623 з примусового виконання виконавчого листа №2-6460/12 від 12 грудня 2014 року виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» у розмірі 10312 грн. 38 коп., як такі, що вчинені з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що за результатами перевірки виконавчого провадження, встановлено, що державними виконавцями Шевченко М.Р. та Тущенко П.Л. з виконання вказаного виконавчого провадження порушено вимоги ст. 4,18,26,37,48,74 ЗУ «Про виконавче провадження», однак вирішити питання про притягнення їх до відповідальності не виявляється можливими у зв`язку із їх звільненням. З вищевказаної постанови вбачається, що 29 січня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. відкрито виконавче провадження №46234623 з примусового виконання виконавчого листа №2-6460/12 від 12 грудня 2014 року виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» у розмірі 10312 грн. 38 коп. 13 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. 10 червня 2015 року начальником Відділу винесено постанову про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва №753/4731/15-ц від 17 квітня 2015 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року. 11 червня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р., керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46234623. 17 липня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р., керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону), винесено постанову про розшук майна боржника. 19 серпня 2015 року головним державним виконавцем Сидоренко Р.Г., керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону), винесено повторно постанову про розшук майна боржника. 12 листопада 2015 року державним виконавцем Маріуцою Т.В, винесено постанову про зміну зберігача майна, так як актом опису й арешту майна №396/11 від 11 листопада 2015 року, здійснено опис транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet Еріса, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано ОСОБА_4 . Також, даною постановою постановлено ОСОБА_4 передати на відповідальне зберігання даний транспортний засіб представнику ДП «Сетам» Смолію B.C. 24 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 24 листопада 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як згідно заяви стягувача, рішення суду виконано. 13 травня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. винесено постанову про скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 24 листопада 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року №753/24499/15-ц про скасування постанови державного виконавця Шевченка М.Р. про закінчення виконавчого провадження. 13 травня 2016 року начальником Відділу, Бондар В.А. винесено постанову про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 листопада 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 24 листопада 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 19 серпня 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 17 липня 2015 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 червня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва №753/4731/15 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року та постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623. 03 червня 2016 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л., винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. 20 березня 2017 року головним державним виконавцем Тущенко ПЛ., винесено постанову про скасування постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ВП №46234623 перебуває у стані «Не встановлено». Ухвалою №753/4731/15 від 17 квітня 2015 року Дарницького районного суду м. Києва постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року та постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623 скасовано. Так, згідно з ухвалою суду від 29 січня 2015 року справа №753/4731/15, 12 грудня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у цивільній справі №2-6460/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 10093,68 грн. та судові витрати в сумі 218 грн. 80 коп. 29 січня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченком М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46234623 з виконання виконавчого листа, виданого 12 грудня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» заборгованості в розмірі 10312 грн. 48 коп. Відповідно до постанови про відкриття провадження від 29 січня 2015 року, боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачем є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кут», що розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Григоренка,

15. Так, оскільки ч. 2 ст.369 ЦПК України лише суду надано право за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при оформленні або видачі виконавчого листа, старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ Шевченком М.Р. неправомірно усунуті такі помилки при винесенні постанови про відкриття провадження від 29 січня 2015 року у ВП 46234623. Відповідно до виконавчого листа - резолютивна частина документа, де вказана дата народження боржника 23.10.1954, та в реквізитах боржника зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, державним виконавцем Шевченко М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, де зазначено дату народження боржника 30.10.1954. Станом на 20 березня 2020 року згідно даних АСВП, ВП № 46234623 перебуває в стані «Не встановлено». Відповідно до копії акта державного виконавця від 11 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Шевченко М.Р. вилучено у ОСОБА_1 автомобіль марки «Chevrolet Epica» д.н.з. НОМЕР_1 2007 року випуску. Відповідно до копії квитанції № ПН4954 від 17 листопада 2015 року, ОСОБА_1 перерахував ОСББ «КУТ» 10312 грн. 48 коп. з призначенням платежу: повне та добровільне погашення боргу ОСОБА_1 за ЖКП по виконавчому провадженню № 46234623 АДРЕСА_1 . Відповідно до копії акта видачі майна від 06 жовтня 2016 року ДП «Сетам» та ОСОБА_1 уклали цей акт, про те, що на підставі вимоги державного виконавця від 05 серпня 2016 року зберігач передав, а ОСОБА_1 прийняв транспортний засіб «Chevrolet Epica» 2007 року випуску. Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 27 жовтня 2016 року, постановою від 13 травня 2016 року, 46234623, Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, з державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 15080875 з контрольною сумою ААЕ307Б1ГБ про обтяження накладеного 13 травня 2016 року. На обґрунтування завдання позивачу душевних страждань головним державним виконавцем Тущенком П.Л. позивач посилається на порушення його права власності на автомобіль. В той же час автомобіль був повернутий ОСОБА_1 06 жовтня 2016 року, а державний виконавець Тущенко П.Л. 03 червня 2016 року прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та 20 березня 2017 року прийняв постанову про скасування постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року, тобто вже після повернення автомобіля ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів наявності душевних страждань та порушенні права власності, заподіяних незаконними діями чи рішеннями головного державного виконавця Тущенка П.Л. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Конституційним судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими особами і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу. Положеннями пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках. Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 04 березня 2019 року у справі №295/443/17 відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Згідно абзацу другого пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів наявності душевних страждань та порушенні права власності, заподіяних незаконними діями чи рішеннями головного державного виконавця Тущенка П.Л. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба