Постанова 4810 № 428/146/20

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б, Доповідач -Карташов О.Ю, Справа № 428/146/20 Провадження № 22-ц/810/332/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Авалян Н.М., Коновалова В.А. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 березня 2020 року, ухваленого у складі судді Бароніна Д.Б., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 17.11.2007, а 13.11.2012 шлюб було розірвано за рішенням суду. Вони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір`ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач з моменту розірвання шлюбу, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не приймає будь-якої участі у вихованні дочки, не цікавиться її життям, здоров`ям, матеріально не підтримує і, взагалі, не спілкується з дочкою. Враховуючи вищевказане позивачка просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як це передбачено ст. 81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком, ухилення відповідача від участі у вихованні малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 березня 2020 року. Скасувати заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 березня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було у повному обсязі досліджено матеріали справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом не взято до уваги, що свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, є підставою для позбавлення останнього батьківських прав відносно їх доньки. При ухваленні рішення не врахував інтересів дитини. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Оверченко О.А. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином з урахуванням вимог, передбачених ч.11 ст.128 ЦПК України. Представники Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради та Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 17.11.2007 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 17.11.2007 року зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1329. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 , прізвище дружини - ОСОБА_7 . Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 квітня 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську Луганської області, Україна, про що зроблено відповідний актовий запис №

491. При цьому, батьком дитини записаний ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 . З копії заочного рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 13.11.2012 року по справі № 2/1207/6764/12 вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 17 листопада 2007 року, який зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, актовий запис № 1329, розірвано. З копії ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 09.11.2018 року по справі № 2-1207/10689/12 вбачається, що заява ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження була задоволена, відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-1207/10689/12р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в частині рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.10.2012 року. Згідно із вказаним рішенням з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) щомісяця, починаючи з 11.09.2012 року до повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із копією довідки-розрахунку, виданої 13 листопада 2019 року Луганським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, за ОСОБА_2 існує заборгованість по аліментам на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05 грудня 2012 року по 11 листопада 2019 року в сумі 107016,56 грн. З акту обстеження житлово-побутових умов, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Семиряжко А.С., спеціалістом Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Швець Г.І., затвердженого начальником Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Кочиною Ю. 05.12.2019 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташована трикімнатна квартира, яка винаймається без договору оренди, одна кімната закрита, квартира відповідає санітарно-гігієнічним нормам, обладнана необхідними меблями, усі комунальні послуги в наявності. У малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є окрема кімната, облаштована столом для навчання, диваном, є необхідний одяг, ноутбук та шкільні приладдя. В квартирі проживають: ОСОБА_1 - мати; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочка; ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дочка, та цивільний чоловік ОСОБА_10 , який на момент обстеження в квартирі не перебував. Для малолітньої ОСОБА_5 . створені всі необхідні умови для проживання. Зі змісту характеристики учениці 6-Б класу спеціалізованої середньої школи № 17 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов м. Сєвєродонецька Луганської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ССШ № 17 з першого класу, має високий рівень знань з більшості предметів, бере активну участь у суспільному житті класу, проживає з мамою, так як батьки розлучені. Батько дитини за період навчання у 6 класі до школи жодного разу не з`являвся, батьківські збори не відвідував, успіхами у навчанні та поведінкою доньки не цікавився ані особисто, ані по телефону, участі у житті класу і школи не брав. Зі змісту характеристики на ОСОБА_1 , виданої Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради 18.12.2019 року № 924, вбачається, що 06.03.2019 року ОСОБА_1 зарахована на посаду сестри медичної денного хірургічного стаціонару консультативно-діагностичного відділення № 2 КНП «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради, де і працює по теперішній час. За період роботи зарекомендувала себе грамотним, досвідченим, дисциплінованим працівником, має першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа», сумлінно відноситься до своїх обов`язків, постійно підвищує свій професійний рівень. Дисциплінарних стягнень не має. Відповідно до висновку № 787 від 13.02.2020 Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради вважає, що на даний час недостатньо підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частина 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Згідно з ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Стаття 166 СК України передбачає, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано. Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, безпідставні, висновку суду не спростовують. Так, звертаючись з позовом до суду, а також в засіданні апеляційного суду позивач та її представник зазначали, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, оскільки дитина потребує операції на серці, тому, при виїзді за кордон на лікування чи на проведення операції, не потрібно буде питати згоду батька, разом з тим доказів того, що батько відмовив в наданні такої згоди не надано. Такі мотиви для позбавлення батьківських прав, який є крайнім заходом, не є переконливими та обґрунтованими. Крім того, на законодавчому рівні спрощено порядок виїзду дитини за кордон. Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2020 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді: Н.М. Авалян В.А. Коновалова