Ухвала КЦС ВС № 643/16257/19

Ухвала 26 жовтня 2020 року м. Київ справа № 643/16257/19 провадження № 61-14830ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про поновлення порушеного права, визнання незаконним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання, ВСТАНОВИВ: Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення головного спеціаліста Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської Валеватенко М. В. від 12 серпня 2019 року про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року стягнуто з Департаменту реєстрації Харківської міської ради судовий збір у сумі 768,40 грн на користь ОСОБА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради задоволено частково. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року залишено без змін. Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року скасовано. Стягнуто у рівних частках з Департаменту реєстрації Харківської міської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн, по 384,20 з кожного. У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту реєстрації Харківської міської ради, у якій заявник просив рішення Московського районного судум. Харкова від 07 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 16 вересня 2020 року. За змістом частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 07 вересня 2020 року, а тому останнім днем на її касаційне оскарження є 07 жовтня 2020 року. Згідно з відбитком поштового штемпеля та відомостей штрихкодового ідентифікатора конверту, касаційну скаргу заявником подано 07 жовтня 2020 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. З огляду на наведене відсутні підстави для розгляду клопотання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження. Однак, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) на якій (яких) подається касаційна скарга. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак, не вказує норму матеріального права яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із належним обгрунтуванням підстав (виключних випадків) касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик