Постанова 4818 № 643/16257/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 вересня 2020 року м. Харків справа № 643/16257/19 провадження № 22-ц/818/2856/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Супрун Я.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відповідач - Департамент реєстрації Харківської міської ради, відповідач - ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Шаталіна Георгія Павловича, який діє в інтересах Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2020 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року в складі судді Горбунової Я.М., УСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_3 , у якому просила поновити право користування квартирою АДРЕСА_1 , визнати незаконною та скасувати зняття з реєстрації місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_2 . Позовна заява мотивована тим, що вона разом із донькою ОСОБА_2 та колишнім чоловіком ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , яку було придбано за кредитні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 на ім`я останнього. 16 липня 2019 року позивачу стало відомо, що 27.06.2019 Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги, за результатами яких належна їм квартира була продана ОСОБА_3 та на підставі акту про реалізацію предмету іпотеки 15 липня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру № НОМЕР_1 . 12.08.2019 за заявою ОСОБА_3 головним спеціалістом відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації ХМР Валеватенко М.В. було прийняте рішення про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 02.03.2016 № 207 у зв`язку з відчуженням квартири. Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки воно порушує право неповнолітньої дитини на користуватися житлом, тому просить його скасувати. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської Валеватенко М.В. від 12.08.2019 про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що зняття відповідачів з місця реєстрації проживання відбулося з порушенням вимог закону щодо встановленого порядку, а тому порушуються права та інтереси позивача, які підлягають захисту. Сам факт переходу права власності від однієї особи до іншої не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження наявності припинення підстав на право користування. Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року стягнуто з Департаменту реєстрації Харківської міської ради судовий збір у сумі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 . Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за дві вимоги немайнового характеру. Але позовні вимоги задоволені частково, лише за однією вимогою немайнового характеру і стосуються правовідносин з одним відповідачем Департаментом реєстрації Харківської міської ради, судовий збір підлягає стягненню з останнього пропорційно задоволеній частині позовних вимог. В апеляційній скарзі Шатілін Георгій Павлович, який діє в інтересах Департаменту реєстрації Харківської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, суд задовольняючи позов не правильно тлумачив положення ст. 7 Закону України «Про пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання особи, серед іншого, здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням. 15.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , а право власності ОСОБА_4 на зазначену квартиру припинене. Тому Департамент реєстрації Харківської міської ради як суб`єкт владних повноважень, який надає певний перелік адміністративних послуг, розглянув заяву ОСОБА_3 про зняття з реєстрації ОСОБА_2 Департаментом реєстрації Харківської міської ради права та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки посадові особи діяли у чіткій відповідності до вимог законодавства України. Спір про визнання недійсним електронних торгів та скасування свідоцтва про право власності між сторонами не вирішений. Враховуючи зміст вимог позивача, характер спірних правовідносин та їх суб`єктивний склад, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим суд повинен був відмовити у задоволені позову або закрити провадження у справі на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). В доповненнях до апеляційної скарги Шатілін Г.П., який діє в інтересах Департаменту реєстрації Харківської міської ради, також просить скасувати додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року, оскільки судом першої інстанції не враховані вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення суду скасувати, відмовити у задоволені позову. Зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2019 по справі № 755/11956/19, залишеною без змін постановою Київського районного суду від 23 січня 2020 року, встановлено, що на момент реалізації спірної квартири на прилюдних торгах ОСОБА_2 в ній не проживала та не була зареєстрована. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_4 втратив підстави користування житлом внаслідок його відчуження на прилюдних торгах. ОСОБА_3 надав всі документи, які є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи у зв`язку з відчуженням житла. Тому рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 (надалі Квартира) була придбана в період шлюбу на ім`я ОСОБА_4 й обтяжена іпотекою згідно з умовами Іпотечного договору, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.11.2008, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2008 та копією іпотечного договору від 05.10.2007 року (а.с. 16, 17, 94 - 95). У Квартирі були зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2 - з 26.11.2008, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 , довідками від 22.07.2019 № 03-40298-2019, від 15.07.2019 № 8523708f-6d17-43a1-b2ad-be617d444138 ( а.с. 11, 20). П`ятнадцятого липня 2019 року на підставі акту про реалізацію предмету іпотеки, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. видане свідоцтво про право власності на Квартиру на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва № НОМЕР_1 ( а.с. 96, 18). Отже, Квартира була придбана ОСОБА_3 з прилюдних торгів в рамках процедури виконавчого провадження. 12.08.2019 ОСОБА_3 звернувся до відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про зняття з місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В той же день зазначений відділ розглянув заяву та зняв малолітню ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання. Яку з довідки відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської № 11-001491-2019 від 12.08.2019 підставою для прийняття рішення уповноваженою особою щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є заява нового власника квартири ОСОБА_7 та документи, які свідчили про припинення у ОСОБА_2 підстав на право користування вказаним житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням (а.с. 21, 22). Право особи на житло закріплене статтею 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Реалізуючи своє право на житло людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло на підставі правочину, або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла, членів його сім`ї, орендаря (наймача) житла та членів його сім`ї. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За приписами ст. 7 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі Закон № 1382-IV) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Отже зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Також зняття особи з місця її реєстрації відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (надалі Правила), може проводитися на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11 ; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для перебування бездомної особи на обліку/для отримання бездомною особою соціальних послуг у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). З викладеного слідує, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Таким чином, якщо заяв від осіб про зняття їх з місця реєстрації не надходило, судове рішення, яким визнано осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, не надано, то таке зняття з реєстрації є незаконним. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду, що лише перехід права власності від однієї особи до іншої, не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження наявності припинення підстав на право користування квартирою, що була передана в іпотеку. Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення мешканців реалізованого іпотечного майна. Тобто дії щодо зняття осіб з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без відповідного рішення суду про примусове виселення зазначених осіб або про позбавлення права користування житловим приміщенням, є протиправними. Відповідно до п.п. 28, 29 Правил реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. Таким чином, наявність права власності у відповідача на Квартиру не є підставою для зняття малолітньої дитини, яка зареєстрована в такому приміщенні, з реєстрації місця проживання. Зняття з місця реєстрації проживання на підставі лише документів, що підтверджують право власності нового власника, є підставою для звернення до суду і скасування зняття з реєстрації. Доводи апеляційної скарги про те, що ст. 7 Закону № 1382-IV встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи серед іншого здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням не спростовують правильних висновків суду, оскільки така обставина розглядається з іншими наданими реєстратору документами, визначеними вказаним Законом та можливо тільки при добровільному знятті особи з реєстрації свого місця проживання про що свідчить звернення такої особи із заявою про зняття з реєстрації. Проте за відсутності такої заяви та заперечень особи про зняття реєстрації сам по собі факт припинення права власності такої особи не є безумовною підставою для зняття з місця реєстрації. Стосовно посилань в апеляційній скарзі щодо помилкового висновку суду про здійснення зняття з реєстрації на підставі заяви особи або заяви її законного представника чи судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 160, 161 Сімейного кодексу України (надалі СК України) місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Згідно зі ст. ст. 11,12 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Вимогами статей 6, 7 Закону № 1382-IV визначено обов`язок протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Аналіз зазначених норм закону щодо прав малолітньої дитини, зокрема, на користування житлом та обов`язків батьків забезпечити їй це право в сукупності зі встановленими правилами зняття особи з реєстрації свідчить, що при знятті малолітньої дитини з реєстрації місця проживання згода батьків є обов`язковою. Доводи апеляційної скарги, що спір про зняття з реєстрації місця проживання, враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та їх суб`єктивний склад, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим суд повинен був закрити провадження у справі або відмовити у задоволені позову є безпідставним. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування майном, а саме квартирою. Позивачка оскаржує дії відповідачів спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на Квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстрації Харківської міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Отже, доводи апеляційної скарги на рішення від 07.02.2020 правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про те, що довідка ТОВ «Фірма Т.М.М.» про склад зареєстрованих у Квартирі осіб не може бути належним доказом у справі, оскільки товариство не є органом реєстрації, уповноваженим на надання відповідної інформації. Проте при ухваленні рішення суд на зазначену довідку не посилався. Факт реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у Квартирі підтверджується довідками від 15. 07.2019 й від 22.07.2019, що були сформовані згідно з відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо позовних вимог, які залишені без задоволення рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року, рішенням суду в цій частині не переглядалось. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судові рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду від 07.02.2020. Разом з тим, ухвалюючи додаткове судове рішення від 23 квітня 2020 року про розподіл судових витрат, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно з пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року зі змінами, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що при розподілі судових витрат судом першої інстанції порушено норми процесуального права, додаткове рішення суду належить скасувати та здійснити розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів пропорційно до задоволеної однієї позовної вимоги немайнового характеру (768, 40 грн). Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги по суті позовних вимог відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шаталіна Георгія Павловича, який діє в інтересах Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року скасувати. Стягнути у рівних частках з Департаменту реєстрації Харківської міської ради та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 768 гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , по 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 7 вересня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина