Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/16603/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1532/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/16603/19 Категорія: 304090000 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Черкаси Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, що подала апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Крилової О.Л. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08 липня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 жовтня 2019 року відповідач має заборгованість в сумі 68710,86 грн., що складається з 422,74 грн. - заборгованість за кредитом; 64778,08 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до умов договору: 250 грн. штраф (фіксована частина); 3260,04 грн. штраф (процентна складова). АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 68710,86 грн. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умов та Правил банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Позивач не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Суд вказав, що останнє погашення заборгованості з боку відповідача по договору відбулося в листопаді 2012 року, після цього відповідач не здійснював погашень за вказаним договором, коштами не користувався, а відбувалось лише автоматичне списання коштів, яке не свідчить про виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та не є перериванням перебігу позовної давності. Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засідання, а тому не підлягають задоволенню. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Разом з тим, позичальник власноруч підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» в якій зазначено, базова відсоткова ставка, розмір щомісячних платежів, пеня та штрафи. Підписуючи анкету-заяву позичальник висловив згоду з формою договору та його умовами, та користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення заборгованості висловила згоду з формою договору та його умовами. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, скаржник зазначає, що при укладанні договору відсоткова ставка була визначена на рівні 36% на рік, про що зазначено у заяві, що підписана позичальником особисто. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 08 липня 2008 року було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. Також ознайомився з договором про надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Також в заяві зазначено, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку - 1000 грн., з базовою процентною ставкою за кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості. 08 липня 2008 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», відповідно до умов якої базова процентна ставка в місяць становить 3,0 % , тобто 36,00% річних, процентна ставка на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4,5%, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ =пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/ 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 гривень в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні простроченої заборгованості на суму від 50 гривень та більше; штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 250 гривень + 5 % від суми позову. До кредитного договору Банк крім анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» додав Умови та Правила надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Тобто, сторони в належній формі, погодили умови договору, в тому числі і щодо порядку та розміру сплати процентів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором б/н від 08 липня 2008 року, станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість в сумі 68710,86 грн., що складається з 422,74 грн. - заборгованість за кредитом; 64778,08 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до умов договору: 250 грн. штраф (фіксована частина); 3260,04 грн. штраф (процентна складова). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК Українизобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивачем додано до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила узгоджені з відповідачем при підписанні заяви від 08 липня 2008 року, тому відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, обґрунтовано судом не взято до уваги умови кредитування, викладені у наданих позивачем Умовах і Правилах надання банківських послуг. Відповідно до положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Оскільки, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. А тому, колегія суддів вважає, що банком доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення кредитору, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач при підписанні анкети - заяви також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» у яких передбачена базова процентна ставка, з якими відповідач погодився, про що і свідчить його особистий підпис. Проте, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що починаючи з квітня 2015 року банком було збільшено розмір процентної ставки до 43,20%. Оскільки розмір процентної ставки за користування грошовими коштами між сторонами був узгоджений, дії банку щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом по підвищеній процентній ставці виходять за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами. Виходячи з того, що Банк погодив із позичальником процентну ставку в розмірі 3,0 % щомісячно, що складає 36,00 % на рік, колегія суддів вважає за доцільне перерахувати нараховані банком проценти з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2019 року саме за процентною ставкою 36,00%. Згідно з наданим банком розрахунком, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за вказаний період становить 1569 днів. Заборгованість за тілом кредиту становить 422,74 грн. Враховуючи наведене, розмір заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2019 року складає 663,27 грн. ((422,74 грн. * 36 %) / 360 днів) * 1569 днів). Таким чином, за період з 08 липня 2008 року по 31 липня 2019 року загальна заборгованість по процентам за користування кредитом становить 1364,54 грн. ( 701,27 грн. + 663,27 грн.), де 701,27 грн. сума процентів, нарахованих банком за період з 08 липня 2008 року по 31 березня 2015 року (до підвищення процентної ставки). Крім того, відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» сторони погодили розмір і порядок нарахування штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 250 грн. штраф (фіксована частина) та 3260,04 грн. штраф (процентна складова), які також підлягають стягненню з відповідача на користь Банку. Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що позовні вимоги Банку не знайшли свого підтвердження. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Однак враховуючи ту обставину, що відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Оскільки сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Із матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідачу були видані картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії останньої перевипущеної карти до останнього дня 10.2014 року (а.с. 57). З позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся у грудні 2019 року. Із виписки наданої банком вбачається, що за період з 01 липня 2008 по 24 квітня 2020 року відповідач здійснив останній платіж 22 лютого 2010 року, а саме поповнив картку через термінал (а.с. 58-59). Отже, при зверненні до суду із позовом 23 грудня 2019 року акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, а саме в зв`язку із спливом строку позовної давності. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року скасувати та прийняти у справі нове рішення. В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді