Постанова 4824 № 753/11018/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021року місто Київ. Справа 753/11018/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3945/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Кравець В.А. при секретарі судового засідання: Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (у складі судді Коренюк А.М. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Банк Універсальний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині донарахованих відсотків за кредитними договорами, - ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року позивач в особі Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Банк Універсальний», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині донарахованих відсотків за кредитними договорами , який позивач уточнив 06 травня 2019 року. Посилаючись на те, що між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 20 лютого 2008 року був укладений Кредитний договір № 057-2008-324 про надання кредитних коштів в сумі 69 462 долари 00 центів США з кінцевим строком повернення до 10 лютого 2036 року зі сплатою 12, 45% річних. 13 квітня 2009 року між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Кредитного договіру № 057-2008-324, відповідно до умов якої процентна ставка змінилась, починаючи з 13.04.2009 року по 09.04.2010 року, й становила 4,13% річних, а з 10.04.2010 року по 09.04.2015 року - 15, 91% річних, й починаючи з 10.04.2015 року - 15,95% річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 20 лютого 2008 року укладено договір поруки № 057-2008-324-Р, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 057-2008-324, а саме: повернути кредит в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором іпотечного кредиту, а також виконати інші його умови в повному обсязі. 20 лютого 2008 року між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 057-2008-325 про надання кредитних коштів в сумі 112 503 доларів 00 центів США з кінцевим строком повернення до 10 лютого 2028 року зі сплатою 13, 45% річних. 13.04.2009 року між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Кредитного договіру № 057-2008-324, відповідно до умов якої процентна ставка змінилась, починаючи з 10.04.2015 року - 17,01% річних, а з 1.04.2015 року - 14, 95%, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 20 лютого 2008 року укладено договір поруки № 057-2008-325-Р, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 057-2008-325, а саме: повернути кредит в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором іпотечного кредиту, а також виконати інші його умови в повному обсязі. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі № 2-2730/12 позов АТ «Банк Універсальний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Проте станом на 04 квітня 2018 року заборгованість по виконанню рішення суду погашена частково, окрім того залишились не виконаними зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами, які не були предметом розгляду по справі № 2-2730/12, а саме - в частині заборгованості по процентам за кредитним договором № 057-2008-325 - 8 289 доларів 14 центів США, а також в частині заборгованості по процентам за кредитним договором № 057-2008-324 - 14 490 доларів 93 центів США, а всього - 22 788 доларів 07 центів США, які позивач просить стягнути з відповідачів на його користь. Вважає, що позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 04 квітня 2018 року загальна заборгованість відповідачів перед банком становить 22 788 доларів 07 центів США, яка складається з наступних складових: заборгованість по процентам за кредитним договором № 057-2008-325 - 8 289 доларів 14 центів США, заборгованість по процентам за кредитним договором № 057-2008-324 - 14 490 доларів 93 центів США. Як на підставу задоволення вимог позивач посилався на ст. 1050 ЦК України, ст. 625 ЦК України та положення договору, які передбачали право кредитора нараховувати відсотки на прострочену заборгованість після закінчення терміну кредитування. Рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 24 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»,код ЄДРПОУ - 21133352, 22 788 ( двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) доларів 07 (сім) центів США - заборгованості в частині донарахованих відсотків за кредитними договорами, 9 221 (девять тисяч двісті двадцять одна) грн. 43 (сорок три) коп. - судового збору. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 подав 28.12.2020 року апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права , суд не повно з`ясував обставини справи, які мали правове значення для її вирішення. Зазначає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. Вказує на те, що у справі, яка є предметом розгляду, встановлено, що кредитор ПАТ «Універсал Банк» скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав. Отже, кредитор має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Посилається на висновки викладені у постановах Верховного суду від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, від 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц та ін.. Крім того до апеляційного суду відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, учасникам справи було встановлено 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 06 квітня 2021 року відзиву на апеляційну скаргу, в строк визначений судом подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи на 06 квітня 2021 року повідомлені відповідно до розписки ( а.с. 100 т.2); Клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 надійшло після завершення судового розгляду. Відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без її участі (а.с. 96 т. 2) Представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Банк Універсальний» повідомлялись на офіційну електронну адресу, у зв`язку із тим що у Київського апеляційного суду відсутні кошти призначені за КЕКВ 2240 на оплату послуг з пересилання письмової кореспонденції через відділення поштового зв`язку. Таким чином позивач повідомлений у відповідності до п. 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, а також враховуючи , що дана справа перебуває в провадженні суду з 19 січня 2021 року, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, ч.4 вказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з тим, рішення районного суду не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів. Задовольянючи позовні вимоги, суд першої інстнції вважав встановлені такі обставини. Між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 20 лютого 2008 року був укладений Кредитний договір № 057-2008-324 про надання кредитних коштів в сумі 69 462 долари 00 центів США з кінцевим строком повернення до 10 лютого 2036 року зі сплатою 12, 45% річних. Пунктом 1.1.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом понад встановлений строк (або термін погашення) нараховуєтьсяч процентна ставка в розмірі 40, 35 % річних (далі підвищена процентна ставка) Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлений цим договром термін погашення щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Під терміном "прострочена сума основного боргу" сторони розуміють суму кредиту, що надана позичальнику за договром та станом на певну дату не повернута Кредитору у терміни її погашення згідно умов договору. 10 квітня 2009 року між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Кредитного договіру № 057-2008-324, відповідно до умов якої процентна ставка за кедитним договором змінилась з 10.04.2010 року по 09.04.2015 року - за користування кредитом без порушення встановленого строку базова процентна ставка збільшується на 11, 78 % річних, а за користування кредитними коштами поналд встановлений строк(або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної процентної ставки, збільшеної на 11,78 % річних в порядку, на умовах та в строки , визначені Договором. Якщо оплата простроченої суми основного боргу не була здійснена протягом трьох днів то на прострочену суму нараховується процентна ставка за користування коштами понад встанволений строк вказана у п.1.2.3.2 додаткової угоди (а.с.67 т.1). В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 20 лютого 2008 року укладено договір поруки № 057-2008-324-Р, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 057-2008-324, а саме: повернути кредит в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором іпотечного кредиту, а також виконати інші його умови в повному обсязі (а.с. 63 - 65). Також матеріали справи містять додаткову угоду до договору поруки від 13 квітня 2009 року.(а.с. 66) 20 лютого 2008 року між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 057-2008-325 про надання кредитних коштів в сумі 112 503 доларів 00 центів США з кінцевим строком повернення до 10 лютого 2028 року зі сплатою 13, 45% річних. 13.04.2009 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Кредитного договіру № 057-2008-324, відповідно до умов якої процентна ставка змінилась, починаючи з 10.04.2010 до 09 квітня 2015 року , якщо проценти повертаються в строки визначені договром, базова процентна ставка збільшується на 12, 37 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк(або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної процентної ставки, збільшеної на 12,37 % річних в порядку, на умовах та в строки , визначені Договором. Якщо оплата простроченої суми основного боргу не була здійснена протягом трьох днів то на прострочену суму нараховується процентна ставка за користування коштами понад встанволений строк вказана у п.1.1.2 договору (а.с.34 т.1). В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 20 лютого 2008 року укладено договір поруки № 057-2008-325-Р, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 057-2008-325, а саме: повернути кредит в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором іпотечного кредиту, а також виконати інші його умови в повному обсязі (а.с. 129 - 131, 132 - 135). Матервіали справи також містять додаткову угоду до договору порукивід 13 квітня 2009 року (а.с. 47) Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, яке набуло чинності відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Кимєва від 19 вересня 2012 року (а.с. 172 - 173, 174 - 176), у справі № 2-2730/12, позов АТ «Банк Універсальний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Зі змісту судових рішень вбачається, що за вищенаведеними договрами стягнута заборгованість за тілом кредиту, яке стягнуто достроково, відсотками нарахованими станом на 13 грудня 2010 року. Рішення суду в повному обсязі не виконано. Судом також встановлено , що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитними договорами, тобто не сплатив відсотки, передбачені п.1.1.1 кредитних договорів за прострочення погашення кредиту. Позивачем на виконання умов кредитних договорів надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання. Судом також було встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитних договорів, що засвідчується його особистим підписом; його умови ним не спростовуються, положення договорів та додаткових угод до нього недійсними не визнавались. Станом на 04 квітня 2018 року залишились не виконаними зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами та договорами поруки за відсотками, що нараховуються у зв`язку з простроченням повернення кредиту, які не були предметом розгляду по справі № 2-2730/12 за позовом АТ «Банк Універсальний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме - заборгованості по процентам за кредитним договором № 057-2008-325 - 8 289 доларів 14 центів США, а також в частині заборгованості по процентам за кредитним договором № 057-2008-324 - 14 490 доларів 93 центів США, а всього - 22 788 доларів 07 центів США, які позивач просить стягнути з відповідачів на його користь (а.с. 184 - 188). Зі змісту уточненої позовної заяви, в якій позивач зменшив свої позовні вимоги, вбачається, що відсотки позивач просив стягнути на підставі п.1.1.1 кредитного договору, а також ст. 625 ЦК України за період з 17 грудня 2010 року до 04 квітня 2018 року включно. Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що на підставі п.1.1.1. кредитних договорів позивач правомірно нараховував відсотки на прострочену суму заборгованості до дати ухвалення рішення суду про дострокове стягнення боргу, а саме до 26 січня 2012 року. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача в тій частині, що з дати ухвалення рішення районним судом правовідносини між сторонами з договірних трансфлрмувались в правоохоронні і відповідно умови договору після вказаної дати вже не підлягають до застосування, а за вказаний період можуть бути стягнуті відсотки за ст. 625 ЦК України, лише які передбачені Законом, тобто 3% річних. Зі змісту поданої позовної заяви та уточненої позовної заяви, апеляційний суд встановив, що позивач не звертався з позовом про стягнення 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а просив стягувати проценти на підставі положень договору, який діяв до ухвалення рішення суду. Колегія суддів, також не може на стадії апеляційного розгляду прийняти заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки з матеріалів спрвви вбачається, що відповідач в суді першої інстанції приймав активну процесуальну участь, подавав відзив на позовну заяву, проте до вирішення спору судом першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності не подавав, а відповідно відсутні повноваження в апеляційного суду, за таких обставин приймати таку заяву на стадії апеляційного розгляду. Не задовольняючи заяву про застосування позовної давності суд керується ч.3 ст. 267 ЦК України відповдіно до якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Доводи відповідача про те, що з часу надіслання вимоги про дострокове стягнення кредиту, банк не мав права нараховувати відсотки за договором колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Відповідач посилається на правовупозицію викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18., а саме: право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з вимогами ст.ст.526, 530, Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003, ст.ст. 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» знайшли своє закріплення в ст. 530 ЦК України в редакції Закону № 435-IV від 16.01.2003. Частиною першою якої передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. В ході розгляду в суді апеляційної інстанціїх встановлено, що ОСОБА_1 ПАТ «Універсал Банк» №057/547 надіслав вимогу від 20.10.2010 року про те, що станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості перед позичальником по сплаті кредиту та нарахованих процентах за кредитним договором № 057-2008-325-Р від 02 квітня 2008 року становить 125 910 , 94 доларів США. Кредитор вимагає сплатити прострочену заборгованість , яка складає 15064, 05 доларів США протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, а також проценти, нараховані за користування кредитом та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язання. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Аналогічна вимога 20.10.2010 року була направлена і за договором № 057-2008-324-Р від 22 квітня 2008 року, в якій була зазначена заборгованість 77530, 14 доларів США 14 центів. Тобто строк погашення кредитів за вказаними вимогами банком був змінений. Станом на 17 грудня 2010 року, це дата з якої позивач просить стягнути проценти, строк погашення кредиту є таким, що настав. Разом з тим пунктом 1.1.1. кредитних договорів, за якими стягується заборгованість, сторони погодили що кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом понад встановлений строк (або термін погашення) Тобто , обставини даної справи, відрізняються від осбтавин справи в яких Верховний Суд зробив висновок про відсутність права у банків нараховувати відсотки за користування кредитом в разі зміни строку кредитування. Умовами кредитних договорів, чітко передбачено право нарахування процентів на прострочену заборгованість. Банк, скористався своїм правом і в 2010 році змінив строк кредитування, але при цьому банк не втратив право нараховувати проценти на прострочену заборгованість в порядку п. 1.1.1 кредитного договору. Договір між сторонами не був розірваний і продовжував діяти до ухвалення рішення суду про дострокове стягнення всієї суми боргу за договором. Перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем до позовної заяви, а також провівши власний розрахунок, щодо нарахування процентів на прострочену заборгованість за період з 17 грудня 2010 року до 26 січня 2012 року, апеляційний суд встановив: За договром № 057-2008-325-Р від 02 квітня 2008 року з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору, положення яких наведено вище, процентна ставка , яка нараховується на прострочену заборгованість становить 25,01 % річних, за період з 17 грудня 2010 року до 26 січня 2012 року - 406 днів прострочення, заборгованість за відсотками за цей період нараховується на суму боргу 128 880доларів США, розмір якої встановлено рішенням суду від 26 січня 2012 року, яке набрало законної сили. Розмір процентів, нарахований за п.1.1.1. кредитного договору становить 35 847, 30 Доларів США. За договром № 057-2008-324-Р від 22 квітня 2008 року з урахуванням додаткової угоди до договору, положення яких наведено вище, підвищена процентна ставка, яка нараховується на прострочену заборгованість становить 23,91% річних, період нарахування з 17 грудня 2010 року до 26 січня 2012 року -406 днів прострочення, заборгованість на яку нараховуються проценти за цей період становить 79 276, 64 долари США. яка встановлена рішенням суду від 26 січня 2012 року, яке набрало законної сили. Розмір процентів, нарахованих за п.1.1.1 кредитного договору становить 21080, 55 доларів США. Тобто, апеляційним судом встанволено, що розмір процентів, передбачених договором, які нараховуються на прострочену заборгованість, за період з 17 грудня 2010 року (з дати, яка не увійшла в розмір заборгованості , визначеної в рішенні суду від 26 січня 2012 року) до ухвалення рішення про дострокове стягнення кредиту та трансформування правовідносин сторін з договірних в правоохоронні є більшим , ніж позивач заявив в уточненій позовній заяві, а тому з урахуванням вимог Закону, щодо розгляду справи в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для відмови в задоволенні позову позивача не має, рішення суду, щодо визначення до стягнення процентів, в розмірі визначеному в резолютивній частині рішення суду зміні не підлягає, оскільки суд стягнув проценти в меншому розмірі, в межах заявлених вимог. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч. 4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції має бути змінено в частині його мотивування, яка має бути викладена в редакції даної постанови. Суд виходить з того, що районнм судом не повно встановлені обставини справи, які мали значення для її вирішення, та не вірно застосовані норми матеріального права, щодо вирішення вимог про стягнення відсотків за період з 26 січня 2012 року до квітня 2018 року, межі заявлених вимог. Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про стягнення процентів за період з 17 грудня 2010 року до 26 січня 2012 року є обґрунтованими, доведеними такими, що узгоджуються з умовами укладених договорів та підлягають задоволенню. Обставини, що спростовують позовні вимоги за цей період судом не встановлені. Разом з тим в задоволенні вимог про стягнення процентів за договром за період з 26 січня 2012 року необхідно відмовити. При цьому колегія суддів роз`яснює право кредитора на звернення до суду з вимогами про стягнення з боржника 3% річних, передбачених законом- ст. 625 ЦК України, в межах трирічного строку позовної давності. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Оскільки рішення змінено лише в частині мотивування, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 квітня 2021 року. Головуючий суддя: О.В.Желепа Судді: В.А.Кравець С.В Кулікова