Постанова 4821 № 705/704/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/968/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/704/19 Категорія: 304090000 Мазуренко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 ; особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Мазуренко Ю.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У лютому 2019 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернувся до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила той факт, що повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі, в тому числі щодо встановлення та зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору за ініціативою банку. Також відповідач зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 жовтня 2018 року відповідач має заборгованість в сумі - 50 042,64 грн., що складається з 1 935,09 грн. - заборгованість за кредитом; 44 586,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2 371,08 грн. - штраф (процентна складова). АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 50 042,64 грн. Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2008 року у розмірі 1 935,09 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в добровільному порядку банку не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості по пені та комісії та заборгованості по штрафам, суд виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтована позовна заява в цій частині і відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач належним чином повідомив його про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штраф), як незаконне, прийняте в цій частині без повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаржник вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з банком дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такий помилковий висновок суду призвів до прийняття судом безпідставного та не обґрунтованого рішення, що у свою чергу призвело до позбавлення права відповідача на отримання процентів, як це визначено підписаною відповідачем заявою та підписаною довідкою Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково посилався на правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви, витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг, проте відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості , в тому числі відсотків не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами і Тарифами банку , а тому суд безпідставно звільнив боржника від сплати заборгованості. Крім того, відповідач підписуючи анкету-заяву позичальник висловила згоду з формою договору та його умовами, та користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення заборгованості висловила згоду з формою договору та його умовами. Також судом при постановленні рішення суду не було враховано висновки постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, постанови від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, постанови від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц, постанови від 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц, постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 205/2825/18. Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який був чинним з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами та доповненнями, та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року. Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який набрав чинності з 17 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року набрав чинності 17 квітня 2020 року, тому процесуальні строки, які були продовжені Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються 06 серпня 2020 року. У визначений законом строк учасники справи не звернулись до суду із заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 14 жовтня 2008 року було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. Також ознайомилась з договором про надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та своїм підписом вона підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, а також його місцезнаходження. Також в заяві зазначено, що відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку - 250 грн., з базовою процентною ставкою за кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості та штрафу в розмірі 250 % + 5% від суми залишку. 14 жовтня 2008 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», відповідно до умов якої базова процентна ставка в місяць становить 3,0 % , тобто 36,00% річних, процентна ставка на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4,5%, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ =пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/ 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні простроченої заборгованості на суму від 50 гривень та більше; штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 250 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії. До кредитного договору банк крім анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» додав Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Тобто, сторони в належній формі, погодили умови договору, в тому числі і щодо порядку та розміру сплати процентів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором б/н від 14 жовтня 2008 року, станом на 31 жовтня 2018 року становить 50 042,64 грн., з яких: 1 935,09 грн. - заборгованість за кредитом; 44 586,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2 371,08 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, стягненні штрафів (фіксована частина) та (процентна складова) суд виходив з того, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані Банком до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані відповідачу на ознайомлення, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може виходячи із наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частинами 1 та 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивачем додано до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила узгоджені з відповідачем при підписанні заяви від 14 жовтня 2008 року, тому судом першої інстанції відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, обґрунтовано не взято до уваги умови кредитування, викладені у наданих позивачем Умовах і Правилах надання банківських послуг. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка при підписанні заяви також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» у яких передбачена базова процентна ставка, штраф за порушення термінів платежів та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з якими відповідачка погодилась, про що і свідчить її особистий підпис. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що починаючи з березня 2015 року банком було збільшено розмір процентної ставки до 43,20%, при цьому відповідачем не було перевищення ліміту кредитування. Оскільки розмір процентної ставки за користування грошовими коштами між сторонами був узгоджений, дії банку щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом по підвищеній процентній ставці виходять за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами. Виходячи з того, що банк погодив із позичальником процентну ставку в розмірі 3,0 % щомісячно, що складає 36,00 % на рік, колегія суддів вважає за доцільне перерахувати нараховані банком проценти з 31 березня 2015 року по 31 жовтня 2018 року саме за процентною ставкою 36,00%. Згідно з наданим банком розрахунком, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за вказаний період становить 1 310 днів. Заборгованість за тілом кредиту становить 1 935, 09 грн. Враховуючи наведене, розмір заборгованості за процентами за період з 31 березня 2015 року по 31 жовтня 2018 року складає 2 112,47 грн. ((1 935,09 грн. * 30 %) / 360 днів) * 1 310 днів). Таким чином, за період з 15 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2018 року загальна заборгованість по процентам за користування кредитом становить 3 010,49 грн. ( 898,02 грн. + 2112,47 грн.), де 898,02 грн. - сума процентів, нарахованих банком за період з 15 жовтня 2008 року по 31 березня 2015 року (до підвищення процентної ставки). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів. Щодо вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією та стягнення штрафів, які також позивачем доведені як умови укладеного договору, суд виходить із такого. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003/цс-15 та у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 765/2104/13-ц. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду нарахування пені та штрафів передбачено за одне і теж порушення - прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому до стягнення підлягає штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому його необхідно змінити, скасувавши в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом, штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова), заборгованості за пенею та комісією. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь Банку заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3 010,49 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 247,28 грн. - штраф (процентна складова). В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 45 586,47 грн. ( 44 586,47 - заборгованість за процентами + 900 грн. - нарахована комісія) відмовити з підстав викладених вище. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви в сумі 316,97 грн та апеляційної скарги в сумі 201,7 грн, а всього в сумі 518,67 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року змінити, скасувавши в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом, штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова), заборгованості за пенею та комісією, а також в частині стягнення витрат зі сплати судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 3 010,49 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 247,28 грн. - штраф (процентна складова). В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 518,67 грн. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в сумі 1935 грн залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді