Постанова КЦС ВС № 765/2104/13-ц

Постанова Іменем України 14 січня 2020 року м. Київ справа № 765/2104/13-ц провадження № 61-24099св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача - Шуліка Аліна Володимирівна, відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року у складі судді Лемешко А. С. та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року у складі колегії суддів Птіціної В. І., Клочка В. П., Колбіної Т. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 958,78 грн. Позовні вимоги мотивовані невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повного та своєчасного погашення кредиту за кредитним договором від 20 січня 2007 року № SET8RX04830084, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 59 958,78 грн, що складається з: 2 159,18 грн - заборгованості за кредитом, 16 454,94 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом, 821,15 грн - заборгованості з комісії, 37 192,14 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, штрафів, передбачених пунктом 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - фіксована частина, 2 831,37 грн - процентна складова. Вказана заборгованість не була погашена відповідачем у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду. Короткий зміст судових рішень судів попередніх судових інстанцій Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2007 року № SET8RX04830084 у розмірі 22 435,27 грн. Вирішено питання про розподіл судовий витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 виконував свої обов`язки за кредитним договором неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка не була погашена в строк у добровільному порядку. Відмова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу аргументована тим, що у разі стягнення з відповідача одночасно штрафу і пені за прострочення виконання грошового зобов`язання матиме місце застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення, тому визначено, що стягненню підлягає лише розмір пені. Крім того, встановивши, що нарахований позивачем розмір пені значно перевищує розмір збитків, розмір пені зменшено до 3 000,00 грн. Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором та застосування до відповідача лише пені як виду відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду. Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року № 732/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві. У зв`язку ненадходженням матеріалів справи та за наявності підстав вважати, що судове провадження у зазначеній справі втрачене, ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року копії матеріалів касаційного провадження № 61?24099ск18 у справі № 765/2104/13-ц направлено до Київського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності місцевого суду для відновлення втраченого судового провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року розгляд питання про відновлення втраченого судового провадження визначено Деснянському районному суду м. Києва. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 765/2104/13?ц. Встановлено зміст оскаржуваного рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року та ухвали апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, суди допустили порушення норм матеріального права, оскільки стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання відповідачем встановлено кредитним договором, тому нарахування штрафу не позбавляє кредитора права застосувати до боржника інший вид цивільно-правової відповідальності - пеню. Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 20 січня 2007 року № SET8RX04830084, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 3 046,80 грн до 20 січня 2008 року. Як зазначає позивач, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 59 958,78 грн що складається з: 2 159,18 грн - заборгованості за кредитом, 16 454,94 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом, 821,15 грн - заборгованості з комісії, 37 192,14 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, штрафів, передбачених пунктом 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - фіксована частина, 2 831,37 грн - процентна складова. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення. Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає. Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення у даній справі переглядаються касаційним судом лише в межах вимог касаційної скарги щодо стягнення штрафу, оскільки відповідачем судові рішення в частині стягнення відсотків та пені не оскаржуються, тому в цій частині оскаржувані судові рішення не переглядаються. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тобто, згідно статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 192,14 грн та штраф у розмірі 3 331,37 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що вимоги про стягнення з відповідача за одне й те саме порушення одночасно штрафу та пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю, порушує положення статті 61 Конституції України та правомірно визначили, що до відповідача може бути застосований лише один вид цивільно-правової відповідальності у вигляді пені. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Викладене дає підстави для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников В. В. Шипович