Постанова 4818 № 643/4968/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» жовтня 2020 року м. Харків справа № 643/4968/20 провадження № 22ц/818/4879/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , Центр надання адміністративних послуг Харківської міської ради, треті особи - Харківський апеляційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року в складі судді Майстренко О.М. в с т а н о в и в: У березні 2020 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 , на її ім`я; звільнити його від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору мотивовано тим, що протягом 2019 року він не отримував достатній дохід, який дозволив би йому оплатити судовий збір за подачу позову у справі. Вказав, що отримав дохід у розмірі 3000,00 грн, що не перевищує прожиткового мінімуму. Зазначив, що подання позову пов`язано з необхідністю одержання допомоги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що є підставою для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Харківської міської ради, треті особи: Харківський апеляційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Харківської міської ради скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_2 . Також, позивач уточнив клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати. Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно не задовольнив його клопотання про звільнення від сплати судового збору за наявності підстав для цього, оскільки сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5% від отриманого ним доходу за попередній рік. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі від 03 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається. Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, виходячи з наступного. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частини 1 статті 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України. Частини 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2020 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якому виклав клопотання про звільнення його від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, мотивоване скрутним майновим станом. На підтвердження доводів клопотання ОСОБА_1 надав до суду копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19 березня 2020 року, з якої вбачається, що у першому кварталі 2019 року ним отримано дохід у розмірі 1000,00 грн (дивіденди), у другому кварталі 2019 року 1500,00 грн (дивіденди), у третьому кварталі 2019 року 500,00 грн (дивіденди), у четвертому кварталі 2019 року 9,00 грн (дохід у вигляді боргу) (а. с. 10). Також з наданої ОСОБА_1 заяви до Державної податкової інспекції про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вбачається, що він переведений на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 2004 року як підприємець, що займається діяльністю з надання юридичних послуг (а. с. 24). Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: подати позов у паперовому вигляді з підписом позивача, оскільки станом на 30 березня 2020 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система ще не функціонує; зазначити у позові поштові індекси сторін, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта відповідача, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та електронної пошти; надати копії письмових доказів, засвідчені належним чином; вказати про вжиття заходів забезпечення позову чи доказів до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались; надати копію позовної заяви з додатками для учасників справи; сплатити судовий збір. На виконання ухвали судді Ярмола О.В. подав до суду уточнений позов до ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Харківської міської ради, треті особи: Харківський апеляційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, в якому виклав уточнене клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати. Уточнений позов ОСОБА_1 подано з особистим підписом. В уточненому позові він вказав поштові індекси учасників справи та відомі йому засоби зв`язку. Щодо інших відомостей про учасників справи зазначив, що вони йому не відомі. Також вказав, що заходи досудового врегулювання спору ним не вживались, оригінали документів, які надані ним до суду, знаходяться у нього, заходи забезпечення позову чи доказів не вживались, судові витрати не плануються. На копіях документів, поданих разом з позовом, ОСОБА_1 вказав про їх відповідність оригіналам, що засвідчив власним підписом. Також ОСОБА_1 направив до суду копію уточненого позову з додатками для сторін електронною поштою (а. с. 71). В уточненому клопотанні про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати ОСОБА_1 вказав, що протягом 2019 року його дохід склав лише 3000,00 грн, а у 2020 році взагалі відсутній, заощаджень та коштів на банківському рахунку він не має. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 повторно надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19 березня 2020 року, а також копію відповіді Головного управління ДПС у Харківській області від 17 квітня 2020 року, з якої вбачається, що у нього відкритий один рахунок у Акціонерному товаристві «Альфа-Банк», та копію виписки Акціонерного товариства «Альфа-банк» від 21 квітня 2020 року, з якої вбачається, що кошти на рахунку ОСОБА_1 відсутні (а. с. 63-64). Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки ним не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі від 03 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху. Крім того, 20 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду ще один уточнений позов, в якому серед відповідачів вказав, зокрема, Харківський апеляційний суд (а. с. 80-83). Однак, вказаний позов поданий ним вже після постановлення ухвали про повернення позовної заяви, отже судом він не розглядався та не приймався до уваги. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відмовлено у визначенні підсудності справи, оскільки Харківський апеляційний суд є третьою особою, а не відповідачем у справі. Виходячи з аналізу викладених обставин, судова колегія вважає висновок суду щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 помилковим. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі судді Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2020 року про залишення його позову без руху, а саме: подав позов у паперовому вигляді з підписом; зазначив поштові індекси учасників справи, надав копії письмових доказів, засвідчені його підписом; вказав, що заходи забезпечення позову чи доказів до подання позовної заяви не здійснювались, направив електронною поштою копію позовної заяви з додатками для учасників справи. Крім того, висновки суду щодо того, що позовна заява ОСОБА_1 , подана за допомогою системи «Електронний суд», не скріплена його електронним підписом, тому йому необхідно надати позов у паперовій формі, є необґрунтованими, оскільки надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд» з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд». Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення №30). Згідно з вимогами розділу XI Положення №30 обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі «Електронний суд», розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua. Відсутність факту початку повноцінного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі. Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет. З огляду на те, що подання документу через систему «Електронний суд» без використання власного електронного цифрового підпису неможливо, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна заява не містить належного підпису особи, яка її подає. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №420/1096/19, від 20 липня 2020 року у справі № 910/1386/20. Щодо вимог суду стосовно зазначення у позові ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта відповідача, номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та електронної пошти, то згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України такі відомості зазначаються позивачем, якщо вони йому відомі. ОСОБА_1 вказав відомі йому дані про учасників справи, тому не зазначення ним інших відомостей не може бути підставою для повернення позову. Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору та повернення його позову у зв`язку з несплатою судового збору судова колегія вважає необґрунтованим, виходячи з наступного. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Відповідно до практики ЄСПЛ інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111). Національне законодавство передбачило процедуру, яка дозволяє реалізувати особам право на доступ до правосуддя, навіть за умови відсутності у них фінансової можливості сплатити судовий збір. Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України та пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору та звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Вимоги ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 452/2631/17, провадження № 61-34825св18. Звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання розглядається з урахуванням визначених стороною обставин та доказів, які підтверджують ці обставини. Як вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , ним заявлено дві вимоги немайнового характеру: щодо визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Згідно підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні фізичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Таким чином, за подачу позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1681,60 грн (840,80 грн х 2), що становить значно більше 5% доходу позивача за попередній рік (3000 х 5 /100 = 150). Даних щодо наявності у позивача інших доходів та їх розміру, заощаджень, коштів на банківських рахунках тощо матеріали справи не містять. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо його майнового стану, який не дозволяє сплатити судовий збір у передбаченому законом розмірі, та не оцінив співмірність розміру судового збору, що підлягає сплаті, доходам позивача. Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 у відстроченні чи звільненні від сплати судового збору та повернення його позовної заяви є передчасним. За таких умов, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, та наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В.Котелевець О.Ю. Тичкова Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року.