Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11673/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 р. Справа № 520/11673/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 20.08.20 року по справі № 520/11673/19 за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Баранової Яни Олександрівни відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Баранової Яни Олександрівни (далі державний виконавець Баранова Я.О.), в якому, з урахуванням уточнень, просила: - визнати дії державного виконавця Баранової Я.О. по виконавчому провадженню №58693148 щодо закриття виконавчого провадження незаконними; - скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця Баранової Я.О. по ВП №58693148 від 28.08.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 . В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що державним виконавцем не вчинено усіх можливих дій. передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду в повному обсязі. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження №58693148 з примусового виконання виконавчого листа №520/8408/18, виданого 05.02.2018 Харківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Управління пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова відновити виплату призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , з серпня 2018 року. Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць. Так, 22.03.2019 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано на адресу Управління пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова та ОСОБА_1 рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Зазначену постанову Управлінням пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова (далі УПФУ) отримано 19.04.2019. Крім того, 08.05.2019 на адресу Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова було направлено вимогу державного виконавця з метою встановлення стану виконання зазначеного рішення. 11.05.2019 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ примусового виконання рішень) надійшов лист УПФУ, яким повідомлено, що протоколом управління від 04.12.2018 пенсію ОСОБА_1 поновлено згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №520/8408/18, яким зобов`язано поновити щомісячно нарахування та виплату ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.08.2018. Нарахування та виплату пенсії поновлено з 01.01.2019 в місячному розмірі. Розмір пенсії становить 5422,44 грн. Пенсія за серпень 2018 року в сумі 6362,29 грн. нарахована та сплачена в лютому 2019 року у межах суми стягнення за один місяць. Додатково повідомлено, що суми пенсії поточного місяця нарахування по внутрішньо переміщених особах фінансуються відповідно до дати виплати після проведення додаткової верифікації. Борг за період з 01.09.2018 по 31.12.2018 в загальній сумі 21689,76 грн. нараховано, але не профінансовано. Фінансування пенсій здійснюється Пенсійним фондом України. Виплата вищезазначеної доплати за минулий час внутрішньо переміщеній особі буде провадитись за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністром України, відповідно до умов та порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». До даного часу Порядок не визначено, іншого законодавством не передбачено. 05.06.2019 до Відділу примусового виконання рішень на вимогу державного виконавця від 08.05.2019 від УПФУ надійшов лист із ідентичною інформацією. 07.06.2019, розглянувши надані боржником документи та керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про накладення на боржника УПФУ штрафу в сумі 5100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. 27.08.2019 відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем за повторне невиконання рішення суду в повному обсязі було винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 10200,00 грн. 28.08.2019 державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» до ГУНП в Харківській області направлено повідомлення про вчинення посадовими (службовими) особами Управління ПФУ в Московському районі м.Харкова кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за вих. №58693148/257/В-4 від 28.08.2020. Також, 28.08.2019 згідно п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав. У цій постанові державним виконавцем зазначено, що розглянувши надані боржником документи, державний виконавець дійшов висновку, що на теперішній час рішення суду Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова за виконавчим документом виконано не у повному обсязі, а саме: не здійснено виплату заборгованості з пенсійних виплат стягувачеві відповідно до рішення суду. Рішення суду залишається невиконаним, а його виконання без участі боржника неможливе. Не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження № 58693148 від 28 серпня 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій та прийнятого ним рішення, проте, позивачем не доведено їх протиправність. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закону №1404-VІІІ). Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. За приписами пп.1, 3 ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Положеннями розділу VIII Закону №1404-VІІІ передбачено перелік дій при виконані рішень суду немайнового характеру. Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч.6 ст.26 цього ж Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно із ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404-VІІІ. Отже, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, накладення на боржника повторного штрафу та звернення до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Згідно із ч.1 ст.2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Разом з тим, положеннями частини другої цієї ж статті передбачено, що у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Таким чином, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Баранової Яни Олександрівни від 28.08.2019 про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, без вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду в повному обсязі. З огляду на вказане, наявні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, пп.1, 3 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та у разі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 та прийняття постанови про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 242 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі № 520/11673/19 скасувати. Прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Баранової Яни Олександрівни про скасування постанови. Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Баранової Яни Олександрівни по виконавчому провадженню №58693148 щодо закриття виконавчого провадження незаконними. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Баранової Яни Олександрівни по виконавчому провадженню №58693148 від 28.08.2019. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Макаренко Я.М. Донець Л.О.