Постанова 4855 № 640/19241/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19241/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2020, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. в межах виконавчого провадження №60006615. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що державним виконавцем не було вчинено всіх вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення обов`язкового та безумовного виконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є незаконною, суперечить принципу обов`язковості виконання судового рішення і порушує права та інтереси позивача. Відповідач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція відповідача обґрунтовувалась тим, що державний виконавець діяв в межах закону, а постанова про закінчення виконавчого провадження винесена за наявності передбачених законодавством підстав. Будь-які письмові пояснення третьої особи матеріали справи не містять. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №60006615 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м.Києва 25.04.2019 у справі №826/19585/16 про зобов`язання Державної фіскальної службу України виключити з Єдиного реєстру податкових накладних зареєстровані 02.07.2016 та 03.07.2016 податкові накладні на суму податку на додану вартість 32520696,20 грн.: №№189, 190, 102, 103, 928456, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 132, 133, 134, 135, 136, 144, 145, 146, 147, 191, 192, 128, 112, 129, 130, 131 і №174 та відновити на рахунку ТОВ «Аве-Плаза» у системі електронного адміністрування ПДВ суму реєстраційного ліміту у розмірі 32520696,20 грн, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка існувала до реєстрації зазначених податкових накладних (а.с.22). Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 10.09.2019 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60006615 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №826/19585/16 (а.с.24-25). Постановою Державного виконавця від 03.02.2020 ВП№60006615замінено боржника у виконавчому провадженні на Державну податкову службу (а.с.30-31). В подальшому, постановою державного виконавця від 27.05.2020 закінчено виконавче провадження №60006615 на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що державним виконавцем в межах статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» були здійснені усі необхідні виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду та у відповідача була відсутня можливості вчинення альтернативних дій, крім прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ч.1 ст.5 наведеного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 ч.1 ст.3 наведеного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст.13 наведеного Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. При цьому, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», частинами 1-3 якої передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, відповідно до ч.1, 2 якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, законом встановлено чіткий алгоритм дій, які мають бути вчинені державним виконавцем під час примусового виконання рішення немайнового характеру, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. В даному випадку, виконавчий лист Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2019 у справі №826/19585/16 містить вимоги саме немайнового характеру, відповідно до яких боржника зобов`язано виключити з ЄРПН відповідний перелік податкових накладних та відновити на рахунку позивачу у системі електронного адміністрування ПДВ суму відповідного реєстраційного ліміту, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а тому під час його примусового виконання державний виконавець зобов`язаний вживати виконавчі дії з чітким дотриманням положень ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено особливості виконавчих дій під час виконання рішень зобов`язального характеру та відповідальність боржників. Пунктом 11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разінадіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2019 у справі №826/19585/16 відкрито постановою державного виконавця від 10.09.2019 ВП №60006615, встановлено строк для виконання рішення суду 10 робочих днів (а.с.109-110). У зв`язку з невиконанням рішення суду, без повідомлення про наявність поважних причин його невиконання, 17.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.111). 17.10.2019 сформовано вимогу державного виконавця №60006615/6-10.1 щодо повідомлення про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні в його невиконанні. Зобов`язано надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання. Попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду (а.с.112-113). Листом від 04.11.2019 №1903/5/99-00-08-02-01-16 ДПС України повідомило державного виконавця, що виконання рішення суду у справі №826/19585/16 за позовом ТОВ «Аве-Плаза» потребує додаткового часу, про виконання останнього ДПС буде повідомлено додатково (а.с.115). 10.12.2019 державним виконавцем винесено постанову ВП №60006615 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин (а.с.114). Постановою державного виконавця від 03.02.2020 замінено боржника за виконавчим листом у справі №826/19585/16 з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України. У зв`язку з не виконанням без поважних причин виконавчого листа №826/19585/16, виданого 25.04.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва, 20.03.2020 державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до Національної поліції України подання (повідомлення) №60006615/6-20.1 про вчинення кримінального правопорушення за фактом умисного невиконання посадовими-службовими особами Державної податкової служби України вказаного виконавчого листа (а.с.122-125). 27.05.2020 державним виконавцем Яковенко В.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.126-127). Водночас, невиконання боржником рішення суду після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення суду і не свідчить про неможливість його виконання. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року в справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої повторне накладення на боржника штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Частиною 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22). Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства. Як вбачається з рішення суду першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку, що державним виконавцем здійснено належні заходи, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №826/19585/16. Водночас, самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (відкриття виконавчого провадження, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) не можна вважати належними та достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі №378/1033/17 та від 04 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 30 січня 2020 року у справі №127/2606/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про законність оскаржуваної постанови. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27 травня 2020 року, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. в межах виконавчого провадження №60006615. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 28 жовтня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма