Постанова 4857 № 460/2870/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2870/20 пров. № А/857/7262/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та додаткове рішення від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Жуковська Л.А., час ухвалення рішення: 17:42:47, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення: 28.05.2020 року, дата складення повного тексту додаткового рішення: 11.06.2020 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просила суд про визнання протиправною та скасування постанови від 05.11.2019 головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. про відкриття виконавчого провадження №60492809. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік Катерини Василівни про відкриття виконавчого провадження №60492809 від 05.11.2019. Рішення мотивоване тим, що у ході розгляду справи відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що державним виконавцем було здійснено будь-які дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №569/7916/16-ц ,виданим 09.02.2017 р. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00грн. Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що боржник була ознайомлена з відкриттям виконавчого провадження № 60492809 по виконанню виконавчого документу. Вказує, що дане виконавче провадження було закінчено як фактично виконане, що технічно унеможливлює скасування такої виконавчої дії як «відкриття виконавчого провадження» Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2017 р. страшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік Катериною Василівною прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9306,79 грн. (а.с.8). 04.11.2019 р. головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік Катериною Василівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54362943 з примусового виконання виконавчого листа №569/7916/16-ц, виданого 09.02.2017, на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі смертю стягувача. В мотивувальній частині вказаної постанови державним виконавцем, зокрема, зазначено, що виконавчий збір в розмірі 5694,12 грн. виділено в окреме провадження (а.с.9-10). 05.11.2019 р. головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік Катериною Василівною відкрито виконавче провадження ВП №60492809 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с.6-7). Головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік Катериною Василівною 12.05.2020 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н, виданої 11.10.2017 Рівненським міським ВДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 9306,79 грн. Залишок боргу по виконавчому збору становить 5694,12 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Згідно із ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Згідно з приписами Закону України «Про виконавчий збір», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Приписами статей 40, 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою статті 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Початком примусового виконання у розумінні Закону України «Про виконавчий збір» є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З наведеного слідує, що після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17. Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 54362943, за здійснення виконавчих дій по якому стягується виконавчий збір у відокремленому виконавчому провадженні № 60492809, перебувало на виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 24.07.2017 по 04.11.2019. Весь цей час відповідачем вчинялись дії щодо виконання рішення суду, зокрема, здійснювались відрахування з пенсії боржника згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію боржника від 26.07.2017 р. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем не було здійснено будь-яких дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №569/7916/16-ц , виданим 09.02.2017 р. Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції. Враховуючи наведені висновки щодо необхідності скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та керуючись нормою ч.1 ст.139 КАС України, якою встановлено, що лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, колегія суддів вважає за необхідне скасувати також додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у даній справі. Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та додаткове рішення суду від 11 червня 2020 року у справі № 460/2870/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 07.12.2020 року