Постанова 4811 № 459/2162/19

Справа № 459/2162/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/688/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія:1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.. за участі секретаря: Сеньків Х.І., з участю представника ТзОВ «Гравіс» - Барни О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №5926728, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20 червня 2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 59267282, та зобов`язати останнього продовжити виконавче провадження. В обґрунтування вимог вищезгаданої скарги посилався на те, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 р. у цивільній справі №459/3705/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 р., заборонено ТзОВ «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку АДРЕСА_1 , та зобов`язано останнього перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 р.. В подальшому, 25 липня 2018 р., на виконання даного рішення суду, в частині зобов`язання ТзОВ «Гравіс» вчинити дії, було видано виконавчий лист. 04 червня 2019 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №59267282, проте постановою від 20 червня 2019 р. вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказував, що дана постанова є необґрунтованою, рішення суду не виконано, виконавче провадження закінчено передчасно та з порушенням встановленого законом порядку, при цьому боржником продовжується розвантаження товарів під вікнами квартири стягувача. На підставі наведеного просив скаргу задовольнити. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20 червня 2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 59267282. Зобов`язано державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) Матус М.З. відновити виконавче провадження. Роз`яснено Червоноградському МВ ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) обов`язок, що встановлений ст. 453 ЦПК України, повідомити суд і скаржника про результати виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання. Ухвалу суду оскаржили Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс». В апеляційній скарзі Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) посилається на те, що 19 червня 2019 року державним виконавцем при виході на дільницю за місцем знаходження боржника, зобов`язано керівника ТзОВ «Гравіс» ОСОБА_3 перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку та ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого документа, про що складено акт державного виконавця. Стверджує, що боржником зазначено, що рішення суду ним виконано добровільно, оскільки розвантаження товарів завжди відбувається біля нежитлового будинку, а саме зі сторони магазину ТзОВ «Гравіс», у зв`язку з чим 20 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі розглянуто усі фактичні обставини справи, оскільки боржником рішення суду виконано та розвантаження товарів проводиться згідно з Санітарними правилами, а саме біля нежитлового будинку зі сторони ТзОВ «Гравіс». Проситьухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року скасувати. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною такою, що ухвалена без виклику сторони боржника у виконавчому провадженні, за неповного з`ясування дійсних обставин справи. Стверджує, що ТзОВ «Гравіс» як боржника у виконавчому провадженні не було повідомлено ні про відкриття провадження у даній справі, ні про судове засідання, що є грубим порушенням норми ч. 1 ст. 450 ЦПК України. Зазначає, що його незалучення позбавило можливості надати докази фактичного виконання судового рішення. Посилається на те, що судом не обґрунтовано чому акт державного виконавця від 19 червня 2019 року не свідчить про виконання боржником судового рішення. Зазначає, що інших мотивів та доказів щодо невиконання рішення суду боржником судом не досліджено та в оскаржуваній ухвалі не викладено. Проситьухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року скасувати. Заслухавши пояснення представника ТзОВ «Гравіс» - Барни О.О. на підтримання апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 р. у справі №459/3705/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 р., заборонено ТзОВ «Гравіс» здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТзОВ «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 р.. На підставі вищезгаданого рішення, в частині зобов`язання ТзОВ «Гравіс» вчинити дії, 25 липня 2018 р. суд видав виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання у Червоноградський міський відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області. Постановою державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20 червня 2019 р., виконавче провадження №59267282 з примусового виконання виконавчого листа №459/3705/15-ц виданого 25 липня 2018 р. Червоноградським міським судом Львівської області про зобов`язання ТзОВ «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітн 1991 р. закінчено, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що підставою винесення оспорюваної постанови є акт державного виконавця від 19 червня 2019 р., яким останній зобов`язав керівника ТзОВ «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку у відповідності з вимогами п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 р. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 1 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Враховуючи вищенаведене, а також те, що на даний час рішення суду фактично не виконане, Акт державного виконавця від 19 червня 2019 р. не свідчить про виконання боржником судового рішення. Таким чином, державним виконавцем було передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження без вчинення усіх дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність скарги ОСОБА_1 , Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» - залишити без задоволення. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Приколота Т.І. Шандра М.М.