Постанова 4818 № 611/292/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 21 жовтня 2020 року м.Харків справа № 611/292/20 провадження № 22-ц/818/4386/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця за апеляційними скаргами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року, постановлене у порядку спрощеного позовного провадження під головуванням судді Коптєва Ю.А., в залі суду в місті Барвінкове Харківської області (повний текст судового рішення складено 06 липня 2020 року), - в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця, у розмірі 78 735 грн. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., спричиненою протиправною бездіяльністю щодо невиконання протягом дев`яти років вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року у кримінальній справі №2003/1-11/11. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди. Реалізація позивачкою свого процесуального права на оскарження рішень та дій (бездіяльності) державного виконавця під час виконання судового рішення не є підставою для відшкодування моральної шкоди та не може беззаперечно вважатися порушенням прав позивача, оскільки входить до механізму судового контролю. Крім того державним виконавцем вживалися усі заходи, спрямовані на виконання вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року у кримінальній справі №2003/1-11/11. Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що Державна казначейська служба України не була залучена до участі у справі, при цьому задоволені вимоги позивачки про компенсацію моральної шкоди саме через Державну казначейську службу України. Крім того, судом не враховано, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, а також і факт виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяння ним шкоди. Апелянт вважає, що позовні вимоги є недоведеними. Відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_1 не надала. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року позивачкою не оскаржується та переглядаються судом апеляційної інстанції лише в межах задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями бездіяльність державних виконавців неодноразово (повторно) визнавалась неправомірною, крім того, неодноразово зобов`язувалось державних виконавців провести виконавчі дії щодо примусового виконання; тривале невиконання судового рішення має негативний вплив на позивача, завдають розчарувань та незручностей, душевних страждань, оскільки судове рішення з 2012 року, ухвалене в межах кримінального провадження, до сьогодні не виконано. Тому наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., спричиненою протиправною бездіяльністю щодо невиконання протягом дев`яти років вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року у кримінальній справі №2003/1-11/11. Такі висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Судом встановлено, що вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. (а.с.9-14). 06 лютого 2012 року Барвінківським районним судом Харківської області видані виконавчі листи на виконання вищевказаного вироку суду, які перебували на виконанні державної виконавчої служби. Ухвалами Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі №612/448/13-ц та від 03 грудня 2013 року визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2003/1-1/11 та зобов`язано провести належні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа (а.с.15-19). Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2014 року у справі №612/116/14-ц визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області з примусового виконання виконавчого листа №612/448/13-ц, виданого 30 вересня 2013 року Близнюківським районним судом Харківської області та зобов`язано провести належні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа (а.с.20-21). Також, ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 січня 2015 року у справі №612/780/15-ц визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області та зобов`язано провести належні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа (а.с.22-23). Крім того, постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року у справі №612/70/16-а визнано бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області, з виконання виконавчого листа №2003/1-1/11 та зобов`язано провести належні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа (а.с.24-25). Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мєдвєдєвої І.М. від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №45435297 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язано державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мєдвєдєву І.М. вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання судового рішення за виконавчим листом № 2003/1-11/2011 від 06.02.2012 року (а.с.42-43). Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мєдвєдєвої І.М. від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №45435677 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язано державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мєдвєдєву І.М. вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання судового рішення за виконавчим листом № 2003/1-11/2011 від 06.02.2012 року (а.с.45-46). Як на підставу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 посилалася на те, що судовими рішеннями підтверджена протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року. У зв`язку з чим просила суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свою користь, зокрема, моральну шкоду, спричинену бездіяльністю державного виконавця, у сумі 30000 грн. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та в частині розміру стягнутої моральної шкоди позивачкою не оскаржується, та переглядаються судом апеляційної інстанції лише в межах апеляційних скарг відповідачів. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статті 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України). Позивачка вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовувала незаконною бездіяльністю державного виконавця. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи свідчать про те, що на виконанні у міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходяться виконавчі провадження № 45435677 та № 45435297 з виконання виконавчого листа № 2003/1-11/11, виданого 06 лютого 2012 року Близнюківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 15 000 грн., та з виконання виконавчого листа № 2003/1-11/11, виданого 06 лютого 2012 року Близнюківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 30 000 грн. Ухвалами суду, якими неодноразово визнавалася неправомірною бездіяльність державних виконавців з примусового виконання виконавчого листа №2003/1-1/11, встановлено, що державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»; не були вчинені дії, направлені на виконання рішення суду. При цьому вказаний виконавчий документ наразі не виконано, що є підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., спричиненою протиправною бездіяльністю щодо невиконання протягом дев`яти років вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року у кримінальній справі №2003/1-11/11, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачкою не оскаржується та переглядаються судом апеляційної інстанції лише в межах апеляційних скарг відповідачів. Посилання апелянтів на те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди, - не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, оскільки внаслідок неправомірної бездіяльності державних виконавців, рішення суду від 25 жовтня 2011 року досі не виконано, що є підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди. Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При цьому згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року в частині компенсації моральної шкоди залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова